"... а з того деревця зроблена церковця,
а в тії церковці різьблені віконця ..."
(Староукраїнська щедрівка)

Я Божий храм зведу в височині.
Раба землі приречена на працю.
Життя і смерть покладені на тацю.
Життя і смерть даровані мені.
Від антифонних гласів до псалмів.
Від страдного до співного, святого ...
Пливуть віки. І що мені до того --
мій "зіккурат" іще не овдовів!
Пригляньтеся, старезний пнеться дуб,
небесними вогнями обгорілий.
Болить душа, судомить чорно тіло,
та не дається часові на зруб.
Тисячоліття звернені до нас.
Тисячоліття б`ють у наші скроні.
І ми такі ж вразливі, безборонні --
відважний профіль, лицарський анфас.
... І в нас потреба божої руки ...
... І в нас одвічна тяга до любові ...
Гойдаються колисочки кленові --
іде життя. Минаються віки.
За віком -- вік. У величі і в скверні.
Вслухаючи биття прийдешніх чад.
Стоїть мій храм -- і кличе до вечерні ...
Оселя Духа. Вічний "зіккурат"!*1

"... Хай пам`ятають люди,
хай волають до неба!
Божествам хай приносять хлібні офіри!

… Хай країни свої піднесуть,
хай храми свої збудують!
Воістину, кажу, богам це любо ...

... Хай постане подоба наземна
тих творінь, що діткнулися бога!
Воістину, кажу, безмежна у тім
н а с о л о д а!"*2

з 5 на 6 лютого 2001р.
-----------------------------------------
*1"зіккурат" -- ступінчастий храм у Стародавньому Вавілоні.

*2 вільно переспіваний фрагмент старо-вавілонської поеми про сотворіння світу "Коли вгорі".

(Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)

До теми про історію і міфологію Стародавнього Шумеру та Вавілону-Аккадії і їх проникнення в культуру Праукраїни.