(Будучи студенткою української філології Львівського національного університету ім. Івана Франка мала честь зіграти Мавку у "Лісовій пісні" Лесі Українки, топтати стежки предковічного лісу на Волині та озера Нечімного - тих заповітних місць, які збудили Лесину творчу уяву. Допоміг розгадати міфологічні образи-персонажі "Лісової пісні" наш викладач, світлої пам'яті професор Іван Овксентійович Денисюк, що народився у Лесиних краях поблизу Скулина і з малих літ увібрав у серце любов до свого мальовничого краю і його знаменитої співвітчизниці).

З циклу "Лесиними стежками"

Коли вирветься втома,
як ноша мені непосильна,
коли хтось із знайомих
на мене скептично зиркне́,
я буденність покину
і в казку вернуся, наївна…
- О рятуй, побратиме,
рятуй, П е р е л е с н и к, мене.

І від злих язиків,
і від того скептичного ока
я у гущі лісів заховаюсь,
ніхто й не знайде.
Тільки мій П е р е л е с н и к
злетить над лісами високо
і озветься з берези:
- О де ти, о де ти, о де!..

Коли вирветься втома,
а вона ще чорніша від ночі,
і пітьма півпритомна
долоні безсонь простягне,
спалахне у мені,
заіскриться в мені,
затріпоче
твій високий вогонь:
- О рятуй, П е р е л е с н и к, мене!

(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)