Автор дякує за допомогу у підрядковому перекладі
своїй матері Лідії-Надії Вовк

(переспів польської релігійної драми)

ДІЯ І

З'ЯВА І

Магдалена сама. Сидить у повені думок.
Відчиняються двері. Входить Лазар.
Кладе руку на голову Магдалени.

МАГДАЛЕНА
(поривається з окриком)
Брате мій коханий!

ЛАЗАР
(похиляється до перс).
О моя Магдалено!
(Завмирають в братніх обіймах.)
Я надто втомлений, хай трохи відпочину.

МАГДАЛЕНА
Сядь... відпочинь, мій брате...

ЛАЗАР
(зажурено)
З кожним роком, днем
моя до тебе довшає дорога...
В твої пороги входжу несміливо...
Я бідним є, а тут—багатства... розкіш...

МАГДАЛЕНА
(задумано)
Далекою твоя дорога стала...
Не тою, що була колись давніше...
Чи ти забув?

ЛАЗАР
Про що, о Магдалено?

МАГДАЛЕНА
Про ті дороги,
в які зі мною вирушав без втоми...
Тоді була я ще дитям—згадай-но...

(Горнеться до нього.)

Коли тремтяче
мені на голову ти клав свої долоні,
і в ніч погідну, ясну
розказував дива про світ наднебний...
Бродили разом ми по луках росяних
і по полях безкраїх...
Вникали мовчки ми в відвічні пущі—
наче трем, таємні...
По світлій хмарці місячного сяйва
втікали до зірок—о чуда... чуда...
ти осягнути дав мені! І все це
від Тебе мала я—від Тебе!

ЛАЗАР
Бо я хотів,
щоб чудо ти ввібрала у глиб душі...
і щоб тоді нарешті
сама ти стала—чудом!

МАГДАЛЕНА
Брате мій коханий! Хіба ж ти не вчував,
коли нашіптував слова ці чародійні—
як билось серце... як палали скроні...
і зблідло як уста мої дрижали...

ЛАЗАР
Чув то, чув...
О як же був на той час я щасливим!
Тим часом...

МАГДАЛЕНА
Що, брате?

ЛАЗАР
Померкли сни мої... Видіння відступили...
і золоті мої надії на тебе -
зів'яли... зблідли...

МАГДАЛЕНА
Що кажеш, брате!

ЛАЗАР
Так... Магдалено. Вів тебе на гору,
а ти—до пилу темного припала...
устами притулилась...

МАГДАЛЕНА
Устами притулилась, а не серцем!

ЛАЗАР
Забруднила шати..

МАГДАЛЕНА
(гаряче)
Та духа глибини—не покаляла!
Вмирало серце з голоду... волало...
кричало щастя! В безумі облуди
гонилася за ним... А голос твій
дзвенів мені у вухах, повнив груди,
як дзвін, що йде від неба до землі:
"Є щастя—ти шукай лиш—щастя є!"
Шукала—марно.
(З болем.)
З лопухів іржавих спивала каламуть,
хоч прагнула роси криштальної, небесної!

ЛАЗАР
(з недовірою)
Чи ще тобі і зараз
він—Юда з Каріот—квітучим келихом?

МАГДАЛЕНА
Його кохаю... кохаю!

ЛАЗАР
(з притлумленим болем)
Померкли сни мої... Видіння відступили...

МАГДАЛЕНА
Брате! Усі жалі і всі палкі жадання,
що ти з душі моєї випрядав,
тепер шукаю в ньому я для себе.

ЛАЗАР
Ні... Магдалено, ні!..

МАГДАЛЕНА
Його кохаю—він мене кохає!
Сьогодні Юда учти зажадав...
Ти будеш на ній... правда?..

ЛАЗАР
Інший шлюб...
Я іншу учту вимарив для тебе.
(Встає.)
Що ж, коли ти мислиш
при Юді своє щастя—будь щаслива...
(Цілує її в чоло.)
О, який бо інший я снив для тебе шлюб!

(Виходить.)

За виданням: Ірина Вовк.Марія з Магдали(драма). - Львів:Логос,1995.

Антоній Шандлєровський (1878—1911), як і його релігійна драма "Марія з Магдали", мало відомі польському читачеві і ще менш відомі читачеві українському...
В літературу своєї доби Антоній Шандлєровський увійшов під псевдонімами Антоній Зєміц та Владислав Посвят. За скупими даними польської енциклопедії, уродженець землі Мазовської, Антоній Шандлєровський спочив у містечку Ґрохові (Польща) .
Політичні катаклізми суспільності змусили молоду людину звернути свій погляд і помисли у русло історії нашої християнської віри. Будучи людиною мистецького обдарування, поетом і драматургом, автором інтимної поезії та ліричної прози, Антоній Шандлєровський носив і сан священика. Звідси—джерело його поетичного мислення: віра у Долю, накреслену рукою Бога, пошуки відповідей на складні запитання буття в алегоричних образах богонатхненних книг. Польська енциклопедія вказує, що світська манера лірики молодого автора. її витончений, екзальтований ерос вростає своїм корінням у мотиви містико-релігійні.
Релігійна драма "Марія з Магдали"— правдиве тому підтвердження. Вона підносить на небувалу висоту людське почуття тілесної любові... і все ж над любов'ю тіла у кривавому двобої отримує гору Любов Духа!
Обравши за основу драматичні сюжети Нового Завіту, точніше, одну з апокрифічних версій, Антоній Шандлєровський не сліпо переказує Євангеліє, хоча й не перечить йому, а намагається з притаманним молодості максималізмом збагнути внутрішній світ героїв драми і вивести перед очі читачів постаті Ісуса Назаретянина, старця Лазаря, сестер Марії (Магдалени) і Марти та Юди Іскаріота, не просто як безсмертну легенду, що оживає на перехресті Нової Історії, а швидше як реальних людей, що діють і мислять у різних вимірах осягнення Духа.
Далекий від політичних інтриг свого часу, автор драми зображає конфлікт тіла і Духа на тлі соціально-становому, де за маєтністю стану і насолодою тіла (моделлю "утраченого раю на землі") ховається духовне сум'яття, а далі.... віровідступництво, зрада, згуба ближнього і, врешті, самогубство... Йдеться про образ Юди. Складний, психологічно загострений, багатогранний (з тремом самопожертвенної любові і приступами безумної ненависті) образ апостола-зрадника викличе у читача суперечливі відгуки.
Вдумливий читач у пошуках істини знову звернеться до Чотириєвангелія.
До сюжетного дерева "Марії з Магдали" прилучилися й інші розділи Нового Завіту: "Смерть і воскресіння Лазаря", "Ісус прощає грішниці", "Виявлення зрадника", "Синедріон постановлюе забити Ісуса". Щодо особи верховного первосвященика, законодавця— Синедріона (Сангедріона у А. Ш.), то автор недвозначно дає читачу зрозуміти, що служитель Бога і захисник Закону, котрий вступає у зговір з інтригою (будь-якого роду, в тому числі й політичною), перестає бути провідником Божої благодаті, перетворюється на знаряддя приземлених людських пороків і в кінцевому результаті служить руйнівній силі демона—Духові Тьми .
Ідея насильства під релігійними гаслами — демонічна, вона виправдовує людські жертви і братовбивчі війни, вона нищить цілі цивілізації, оскверняючи кров'ю Божі святині, її Кров'ю була переповнена Стара Історія, пролилася вона через вінця і в Історії Новій.
Єдиний шлях до спасіння особистості (а в сукупності особистостей — людської спільноти)— її духовне очищення, усвідомлення свого високого призначення бути "образом Божим", "небесним громадянином" Землі.
Ідея спасіння втілена Антонієм Шандлєровським у образах старого Лазаря та його сестри Марії (Магдалени). Навертаючи Магдалену на Божу дорогу, промовляє Лазар сокровенні слова:

Бо я хотів,
щоб чудо ти ввібрала у глиб душі
і щоб тоді нарешті
сама ти стала чудом!

Наче художник, похилений над портретом чарівної жінки, щедрими бризками барв і, водночас, тонким кінчиком пензля вимальовує автор головну героїню драми—то королевою... розкритою троояндою нічного ложа, то... найнижчою служебкою у стіп Ісуса; то зраненою львицею в жарких пісках пустелі, то сніжно-білою вершиною гори Кармелю...
Поетика "Марії з Магдали" заворожує, у ній є щось магічне, вона звучить як "Пісня пісень".
Є щось містичне і в долі Антонія Шандлєровського. Бог прикликав його до себе у віці Ісуса Христа. Твори молодого драматурга побачили світ вже після його смерті, зібрані в "Листах Антонія Шандлєровського" (Pisma Antoniego Szandlerowskiego: Т. 1.—IV.—Warszawa: Triumf, 1912—1914 ). Воістину, листи у вічність... послання нетлінного розуму, що перейшов у вищий вимір. Наче птахи з ирію, після довгого трудного лету, вертають вони на землю, аби розповісти землі про небесне...
... У захристі Львівського костелу Домініканів, де раніше містилася бібліотека музею історії релігії, скромно лежало на поличці заховане від людських очей видання "Листів..." Антонія Шандлєровського з підписом, автора на авантитулі четвертого тому. "Листи..." лежали, мовчали і чекали, коли надійде час...
Як автор переспіву зазначу, що працювалося над "Марією з Магдали" легко, світло, не побоюсь сказати—одержимо!.. Ночами не спалося—у пам'яті зринали уривки монологів і щеміло серце, передчуваючи трагічний фінал.
На закінчення додам: у кожному з нас воєдино сплелося і святе, і грішне... Шукаймо ж свою високу мету, серед безлічі доріг обираймо дорогу до Бога, приймімо у душі свої Духа Святого і молімося за відпущення гріхів.
Любімо Господа, Бога усім розумінням своїм, а ближнього свого, як себе самого! Нехай буде так...
Ірина Вовк

P.S. У драмі "Марія з Магдали" є 4 дії.У кожній дії є кілька з'яв.Буду публікувати по окремих з'явах, зберігаючи відповідну порядковість.