Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.11.16
2026.11.12
2026.11.08
2026.10.28
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Вовк (1973) /
Вірші
/
Сценарії та драматичні форми (віршовані чи прозові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваVІІ (продовження7)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'яваVІІ (продовження7)
З'ЯВА VІІ
На першому плані сцени сидить Магдалена.
Боковими дверима, ніким не помічений входить
Лазар, завинутий у поховальний сувій.
МАГДАЛЕНА
Так... Розкоші нехай віддам я душу,
мій Лазарю!
Нехай умру...
і вже не чую більше холодних рук твоїх,
закостенілих, мертвих... Нехай же не дивлюсь на твої очі,
погаслі в холоді немилосерднім ночі...
Мій Лазарю! Ти, може, і не знав,
як палко я тебе кохаю...
(Впадає в глибоку і болісну задуму.)
ЛАЗАР стає за нею.
Мовчить.
МАГДАЛЕНА
(ніби до себе)
Як відійду відсіль—приймеш мене,
мій Лазарю!
ЛАЗАР
(луною)
Прийму тебе, Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Ніщо тоді нас не розлучить,
правда?
ЛАЗАР
(луною)
Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
З тобою справді буду я щаслива!
ЛАЗАР
(луною)
Правдиве щастя там, куди вестиму...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Правда... правда...
Усі земні розко́ші проминуть—
і по собі нічого не залишать.
ЛАЗАР
Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Адже ж казав, що інше моє щастя...
Чому не слухала!
Якби ж ти міг ожити—
у стіп твоїх лежала б,
брате мій!
ЛАЗАР
(луною)
Тоді б
сюди ти більше не вернула?
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Йшла би
все за тобою... за тобою... за тобою...
ЛАЗАР
(луною)
А коли б
до тебе повернувся я, Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
О, вернися!
Вернися, брате, перед тим, як згасну
навіки!
ЛАЗАР
(твердим голосом)
Я є тут! Маріє!
МАГДАЛЕНА
На Бога! Лазарю!
О Лазарю!
Мій брате!
В глибині—голоси співбесідників.
І-й БЕСІДНИК
Як дивно палають очі Магдалени!
ІІ-й БЕСІДНИК
Кажуть,
що очі Назарейчика сильніше
несуть проміння.
ІІІ-й БЕСІДНИК
Я вина волію і його пожарів!
МАГДАЛЕНА
Мій Лазарю!
Мій Лазарю!
Мій брате!
ЛАЗАР
Тихо... тихо, Маріє—
хай нас ніхто не чує.
І-й БЕСІДНИК
Лице горить вогнем—
здалека палить.
ІІ-й БЕСІДНИК
Обличчя Назарейчика ясніш
від сонця,
дотепер того обличчя
забути я не можу!
ІІІ-й БЕСІДНИК
То ж чому
при Ньому не залишився?
Приймає кожного!
ІV-й БЕСІДНИК
Бо він—як ми усі— вино воліє пити.
МАГДАЛЕНА
Мій Лазарю!
Мій Лазарю...
Мій брате!
ЛАЗАР
Тихо...
тихо, Маріє,—
хай нас ніхто не чує.
МАГДАЛЕНА
Хто воскресив тебе, на Бога?!!
ЛАЗАР
Він...
МАГДАЛЕНА
Хто-Він?!!
ЛАЗАР
Назаретянин...
(Шепоче.)
Ходи зі мною—до Нього!
МАГДАЛЕНА
Він воскресив тебе—для мене?
Де Він—скажи скоріш—
нехай до ніг Йому впаду...
нехай подяку зложу!
Мій Лазарю, веди мене до Нього!
ЛАЗАР
Ходи за мною... о, ходи за мною...
Магдалена встає.
Простягає руку—іде за Лазарем.
Тим часом серед бесідників рух.
Залишають столи—тиснуться до виходу.
При тому чути поодинокі голоси.
І-й ГОЛОС
Гей! Назарейчик тут проходить,
браття!
ІІ-й ГОЛОС
То, може, з нами келихами вдарить!
III-й ГОЛОС
З чола прекрасного
подайте руж-вінець!
Нехай до учти з нами тут сідає!
V-й ГОЛОС
Може, розкошів врешті зажадає!
VІ-й ГОЛОС
Що назвабливіше—
дорогу перейде.
АССАХАР
Погляньте... Магдалена йде...
до Назарейчика...
в усій красі своїй...
Стоїть Юда остовпілий. З ним—Аре.
ЮДА
О Магдалено!
МАГДАЛЕНА
(не чує)
Веди мене...
веди мене до Нього, брате мій!
Лазар зникає в натовпі. Бесідники на голос Юди
повертають голови. Вигляд Магдалени дивує їх.
Відгукуються голоси.
І-й ГОЛОС
Тремтячу руку простягла вперед!
ІІ-й ГОЛОС
Жене її бажання
невситиме!..
ІІІ-й ГОЛОС
Чи Назарейчика також
піймала в сіті?
АССАХАР
(з іронією—до Юди)
Глянь!
Магдалена—
що тебе так любить!
ЮДА
О Магдалено!
МАГДАЛЕНА
Брате мій, веди...
веди мене мерщій...
ІV-Й ГОЛОС
Підем назустріч...
V-й ГОЛОС
З повними чарками!
VІ-й ГОЛОС
З вінками на чолах!..
Магдалена наближається до виходу.
П'яні співбесідники оточують її півколом у п'яних
утіхах і вакхичних танцях. Надолі, недосяжнім для
глядача, проходить хоровод учнів Христа—
з Учителем на чолі.
МАГДАЛЕНА
(зупиняючись коло сходів,
що ведуть на долину)
Я—сестра Лазаря! Ти воскресив його,
мій Пане!
Славен будь!
І будь мені коханим,
о Христе!..
(хвилюючись, продовжує)
Назаретянине, що принесу Тобі
в подяку?
Всі багатства,
котрі я маю, покладу в офіру
до стіп Твоїх!..
Або ж!
Коли людина Ти—тоді невіста—
несу я в розкошах красу
моїх приваб!!
Прийми їх, Пане мій,
к собі в неволю...
(Розхрестила руки— розкрила шати—чекає...)
Христос дивиться на неї довго, уважно...
Співбесідників охоплює неспокій... переляк...
нічим не поянена тривога.
Чути грізні окрики.
І
Кров стине в жилах!
Опускаються їм рамена—випускають з обіймів
вакханок.
II
Вино у чарах гусне!
Випадають б'ються чари.
III
На скронях в'януть ружі!..
Спадають їм вінці.
МАГДАЛЕНА
Дивись—яка прекрасна!
Розгорися
моєю звабою! Візьми мене,
о Христе!!!
(Дивиться очікуюче.)
Не дивишся на мене?!
Узри—і розгоришся!
Пауза.
Глядиш?! Не пломенієш?!
Рамен не розкриваєш?!
А знаєш—я їх розірву!
(Поступає наперед—
раптом припадає до землі, як прицьвяхована.
Лякливим тривожним голосом продовжує.)
Чому так сумно
на мене споглядаєш?
Вся тремчу. І в'яну... І хилюся
до землі...
До ніг Тобі клонюся!!!
Як же дивно
на мене дивишся, мій Пане!!!
Погляд Твій
в глибини серця мого проникає!
Я чую очі
Твої сумні, Пророче,
на серця мого дно сльозу роняють
гірку! Не плач, мій Пане!!
А то—сама заплачу!!!
Христос усміхається привітно, смутно.
Хоровод проходить. Бесідники стоять закам'янілі.
Магдалена хвилину стоїть, як взята на небо...
ЮДА
Магдалено!
МАГДАЛЕНА
(не чує)
Іду до Тебе..
Йду!
(Сходить зі сходів... Зійшла).
Урочиста тиша.
Луною пливуть слова невидимої вже Магдалени.
О смутні... о слізні очі
мого Пана...
(За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос.1995)
На першому плані сцени сидить Магдалена.
Боковими дверима, ніким не помічений входить
Лазар, завинутий у поховальний сувій.
МАГДАЛЕНА
Так... Розкоші нехай віддам я душу,
мій Лазарю!
Нехай умру...
і вже не чую більше холодних рук твоїх,
закостенілих, мертвих... Нехай же не дивлюсь на твої очі,
погаслі в холоді немилосерднім ночі...
Мій Лазарю! Ти, може, і не знав,
як палко я тебе кохаю...
(Впадає в глибоку і болісну задуму.)
ЛАЗАР стає за нею.
Мовчить.
МАГДАЛЕНА
(ніби до себе)
Як відійду відсіль—приймеш мене,
мій Лазарю!
ЛАЗАР
(луною)
Прийму тебе, Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Ніщо тоді нас не розлучить,
правда?
ЛАЗАР
(луною)
Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
З тобою справді буду я щаслива!
ЛАЗАР
(луною)
Правдиве щастя там, куди вестиму...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Правда... правда...
Усі земні розко́ші проминуть—
і по собі нічого не залишать.
ЛАЗАР
Ніщо... ніщо... ніщо... Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Адже ж казав, що інше моє щастя...
Чому не слухала!
Якби ж ти міг ожити—
у стіп твоїх лежала б,
брате мій!
ЛАЗАР
(луною)
Тоді б
сюди ти більше не вернула?
МАГДАЛЕНА
(про себе)
Йшла би
все за тобою... за тобою... за тобою...
ЛАЗАР
(луною)
А коли б
до тебе повернувся я, Маріє...
МАГДАЛЕНА
(про себе)
О, вернися!
Вернися, брате, перед тим, як згасну
навіки!
ЛАЗАР
(твердим голосом)
Я є тут! Маріє!
МАГДАЛЕНА
На Бога! Лазарю!
О Лазарю!
Мій брате!
В глибині—голоси співбесідників.
І-й БЕСІДНИК
Як дивно палають очі Магдалени!
ІІ-й БЕСІДНИК
Кажуть,
що очі Назарейчика сильніше
несуть проміння.
ІІІ-й БЕСІДНИК
Я вина волію і його пожарів!
МАГДАЛЕНА
Мій Лазарю!
Мій Лазарю!
Мій брате!
ЛАЗАР
Тихо... тихо, Маріє—
хай нас ніхто не чує.
І-й БЕСІДНИК
Лице горить вогнем—
здалека палить.
ІІ-й БЕСІДНИК
Обличчя Назарейчика ясніш
від сонця,
дотепер того обличчя
забути я не можу!
ІІІ-й БЕСІДНИК
То ж чому
при Ньому не залишився?
Приймає кожного!
ІV-й БЕСІДНИК
Бо він—як ми усі— вино воліє пити.
МАГДАЛЕНА
Мій Лазарю!
Мій Лазарю...
Мій брате!
ЛАЗАР
Тихо...
тихо, Маріє,—
хай нас ніхто не чує.
МАГДАЛЕНА
Хто воскресив тебе, на Бога?!!
ЛАЗАР
Він...
МАГДАЛЕНА
Хто-Він?!!
ЛАЗАР
Назаретянин...
(Шепоче.)
Ходи зі мною—до Нього!
МАГДАЛЕНА
Він воскресив тебе—для мене?
Де Він—скажи скоріш—
нехай до ніг Йому впаду...
нехай подяку зложу!
Мій Лазарю, веди мене до Нього!
ЛАЗАР
Ходи за мною... о, ходи за мною...
Магдалена встає.
Простягає руку—іде за Лазарем.
Тим часом серед бесідників рух.
Залишають столи—тиснуться до виходу.
При тому чути поодинокі голоси.
І-й ГОЛОС
Гей! Назарейчик тут проходить,
браття!
ІІ-й ГОЛОС
То, може, з нами келихами вдарить!
III-й ГОЛОС
З чола прекрасного
подайте руж-вінець!
Нехай до учти з нами тут сідає!
V-й ГОЛОС
Може, розкошів врешті зажадає!
VІ-й ГОЛОС
Що назвабливіше—
дорогу перейде.
АССАХАР
Погляньте... Магдалена йде...
до Назарейчика...
в усій красі своїй...
Стоїть Юда остовпілий. З ним—Аре.
ЮДА
О Магдалено!
МАГДАЛЕНА
(не чує)
Веди мене...
веди мене до Нього, брате мій!
Лазар зникає в натовпі. Бесідники на голос Юди
повертають голови. Вигляд Магдалени дивує їх.
Відгукуються голоси.
І-й ГОЛОС
Тремтячу руку простягла вперед!
ІІ-й ГОЛОС
Жене її бажання
невситиме!..
ІІІ-й ГОЛОС
Чи Назарейчика також
піймала в сіті?
АССАХАР
(з іронією—до Юди)
Глянь!
Магдалена—
що тебе так любить!
ЮДА
О Магдалено!
МАГДАЛЕНА
Брате мій, веди...
веди мене мерщій...
ІV-Й ГОЛОС
Підем назустріч...
V-й ГОЛОС
З повними чарками!
VІ-й ГОЛОС
З вінками на чолах!..
Магдалена наближається до виходу.
П'яні співбесідники оточують її півколом у п'яних
утіхах і вакхичних танцях. Надолі, недосяжнім для
глядача, проходить хоровод учнів Христа—
з Учителем на чолі.
МАГДАЛЕНА
(зупиняючись коло сходів,
що ведуть на долину)
Я—сестра Лазаря! Ти воскресив його,
мій Пане!
Славен будь!
І будь мені коханим,
о Христе!..
(хвилюючись, продовжує)
Назаретянине, що принесу Тобі
в подяку?
Всі багатства,
котрі я маю, покладу в офіру
до стіп Твоїх!..
Або ж!
Коли людина Ти—тоді невіста—
несу я в розкошах красу
моїх приваб!!
Прийми їх, Пане мій,
к собі в неволю...
(Розхрестила руки— розкрила шати—чекає...)
Христос дивиться на неї довго, уважно...
Співбесідників охоплює неспокій... переляк...
нічим не поянена тривога.
Чути грізні окрики.
І
Кров стине в жилах!
Опускаються їм рамена—випускають з обіймів
вакханок.
II
Вино у чарах гусне!
Випадають б'ються чари.
III
На скронях в'януть ружі!..
Спадають їм вінці.
МАГДАЛЕНА
Дивись—яка прекрасна!
Розгорися
моєю звабою! Візьми мене,
о Христе!!!
(Дивиться очікуюче.)
Не дивишся на мене?!
Узри—і розгоришся!
Пауза.
Глядиш?! Не пломенієш?!
Рамен не розкриваєш?!
А знаєш—я їх розірву!
(Поступає наперед—
раптом припадає до землі, як прицьвяхована.
Лякливим тривожним голосом продовжує.)
Чому так сумно
на мене споглядаєш?
Вся тремчу. І в'яну... І хилюся
до землі...
До ніг Тобі клонюся!!!
Як же дивно
на мене дивишся, мій Пане!!!
Погляд Твій
в глибини серця мого проникає!
Я чую очі
Твої сумні, Пророче,
на серця мого дно сльозу роняють
гірку! Не плач, мій Пане!!
А то—сама заплачу!!!
Христос усміхається привітно, смутно.
Хоровод проходить. Бесідники стоять закам'янілі.
Магдалена хвилину стоїть, як взята на небо...
ЮДА
Магдалено!
МАГДАЛЕНА
(не чує)
Іду до Тебе..
Йду!
(Сходить зі сходів... Зійшла).
Урочиста тиша.
Луною пливуть слова невидимої вже Магдалени.
О смутні... о слізні очі
мого Пана...
(За виданням "Марія з Магдали"(драма). - Львів:Логос.1995)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
""МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІІ. З'ява І (продовження 8)"
• Перейти на сторінку •
""МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'ява VІ (продовження 6)"
• Перейти на сторінку •
""МАРІЯ З МАГДАЛИ" (драма) . Дія ІІ. З'ява VІ (продовження 6)"
Про публікацію
