Журба з журбою ходить
І не спасти біди.
І хліб уже не родить -
Танків одні сліди.

Війна похоронила
І снігом замела,
Останню душу вбила -
Життя перевела.

І не знайдуть радари
Ознаки тут життя -
Поклали нам варвари
Свій слід на покуття...

Журба з журбою ходить,
Відводить очі він.
Я "не хотів" підводить...
Але дзвенить уже дзвін...

Братів похоронили,
Всіх тих, що полягли.
І край оборонили -
До миру відтягли...

Принесли зло зі сходу,
Із брудом завезли.
І для свого народу
Зав'язані вузли.

Цвіли тут білі вишні,
Росли пишні сади.
Були села затишні,
А зараз лиш ади.

Зараза тут зростала
І до сих пір росте,
Щоб всунути кинжала
Як тільки проросте.

Зараза та є заздрість,
Страшна людська напасть.
Щоб похоронити радість
І волю у нас вкрасть.

Жили у мирі злагод,
Ділили черствий хліб.
Пройшли роками пагод
І мав хто що наскріб.

Коли ми розділились,
І свій обрали шлях -
Ви просто обізлились,
Бо в них буде свій дах.

Країна будувалась,
Садилися сади...
Інфекція проснулась
І привезли "Гради".

Все знищено і спалено,
Пухлину щоб створить.
Руїнами завалено,
Вогонь вражди горить.

Не дам вам жити в спокої,
І бути краще нас.
Із-за стіни високої
Не випустимо вас.

Але біда не в горі,
І не в тому, що злить
А в тім, що у власнім дворі
Зараза теж сидить.

І боронити важко.
Ще важче не продать,
Коли народ як пташко
А ви все обідрать.

Іде війна на сході,
Тримайтеся брати -
Стоїть журба на вході,
А за спиной кати.

Питання тільки часу,
Терпіння і межі.
Критичну вже знов масу
Піднагребли мужі.

Коли буде підтримка
Єдина буде рать,
Не стане вже затримка -
Не будуть продавать.

Й не пропустить, не згаяти
Оту чарівну мить,
Коли той півень заздрості
Додому полетить.
2017