Не люблю подарунків
І оплесків гуркіт,
Цифрових поцілунків
У честь святкових літ.

За тими образами
Важко знайти сліди,
Стандартними словами
Аби туди-сюди.

Подумаєш і скажеш,-
А ти що не такий?
Постами заміняєш
Один дзвінок простий.

Всі друзями вже стали,
Фейсбук всіх поріднив,
Дві кнопочки нажали,
І як в гості сходив.

Ні голосу почути,
Не бачити вживу,
Кого вже встиг забути
Й чужих проблем канву.

Не кликати, не звати -
Просто отак прийти.
Щоб просто привітати,
Момент розділити.

Не треба ні букетів,
Не треба образів.
Ні дифірамб куплетів,
Щоб аж протверезів.

Ви просто так згадайте,
Як є сказать – кажіть,
І свята не чекайте,
Любов не бережіть.

Себе на день закрию,
І від людей втечу
Думки я перерию,
Півсвіту пролечу.

Я лиш собі потрібен,
І в світі я один
Коли ти зник - ти дрібен
Не зчислити годин.

Ції години варті!
Не треба цілі їм.
Життя стоїть на карті,
Шляхом іди своїм.

Близькі не ображайтесь
Такий я у вас дивак
І ніби з вами, зжальтесь,
Проте один однак.

Кому ти треба – знайде,
Півсвіту він зверне.
Опівночі він прийде,
До тебе поверне.

Аби причина була,
Ще краще не була.
І про буття забула -
У танці загула!