Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.17
13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
2026.08.17
13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
2026.08.17
13:31
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно.
Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи.
Із зони комфорту потрапив просто на зону.
Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…»
Проблеми із го
2026.08.17
11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
2026.08.17
10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно
2026.08.17
09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
2026.08.17
06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
2026.08.16
23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
2026.08.16
23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
2026.08.16
21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”
2026.08.16
21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
2026.08.16
19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
2026.08.16
19:03
У Києві, москалів тим щоб подратувати,
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
Одну з вулиць ім‘ям новим рішили назвати –
Кубанської України. Москальщина злиться
І, хто знає, чим в майбутнім воно закінчиться.
Раптом вулицю назвали, ідею заклали
Й через роки Кубань, справді українська стала
2026.08.16
18:41
Розпалився конюх у кошарі,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.
Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
Затопив стоячою водою
Пічку, наче ковдру від клошарів,
В обладунках справжнього героя.
Був би Яковом,то мабуть мав би невід -
Пугачем співав на довгим ставом,
Хвилями біблійного сувою,
2026.08.16
13:52
Милий Харкове! Ти Україні - не пасинок! Син!
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
Ти довірливий, саме тому і зализуєш рани!
На землі твоїй - кров, а тобі неймовірно погано...
Скільки буде червоних морів, океанів, краплин?
Я люблю тебе гірко! Плекаю... Ти в мене один!
Вічним феніксом з
2026.08.16
13:46
Прийшла весна, і споконвічна втома
На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На плечі сіла, як важезний птах.
Історію не сприймеш ти без брому.
Вона розвіється на злих вітрах.
Прийшла весна. Розтанула ґрунтівка.
Тече вода, а з нею і літа.
Так слово постає, немов гвинтівка,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Тайм-аут
Мне нравится моя свобода. Об этом я могу заявить, так как более трех лет в отношениях стали опытом, обретая который я пришла к данным выводам.
Мне нравится быть необремененной бесконечными «должна», в области приготовления пищи, супружеского долга, созвонов-ответов на контролирующие звонки, которые в основном бытовые, решения не моих – но задач.
Признаюсь, я порядочно соскучилась по беседам о возвышенном и прекрасном, открывая рот слушать собеседника и искренне удивляться, сюрпризам и спонтанным приглашениям в места, которые мне нравятся, как то театр, концертный зал или красивое место на природе. Я соскучилась по моим любимым занятиям, хобби и интересам.
Мне хочется побыть одной в этой осени. И я беру тайм-аут. Потому, что отношения зашли в тупик. Я не получаю удовольствия и перестала быть в них счастливой.
Мне хочется иногда скучать. Часто улыбаться. Творить. Ходить на свидание. Флиртовать. Умничать. Размышлять. Путешествовать. Грустить и погружаться в себя.
Мне так хочется.
Я никому ничего не должна объяснять, так как эти отношения не сделали меня более счастливой и медленно превращались в фарс.
Хорошего было много. Ощущение, что о тебе кто-то думает, интересуется о здоровье, настроении. Делает иногда ужин. Вместе вы встречаете Новый год, предварительно планируя меню и делая покупки. Готовите подарки, планируете поездки.
Но это, пожалуй, все. Хотя, нет… постоянство в отношениях, самых близких, которые могут быть, изучение странностей и пристрастий, достижение компромисса.
Это поистине бесценный опыт. Его не проживешь благодаря книгам, этот путь нужно пройти самому.
Но сейчас мне хочется свободы. Я – это то, что у меня есть. Я это я. И себе врать не хочу.
Я не хочу вторжения на мою территорию без моего согласия, быть вечно «обязанной» и «должной».
Я хочу быть собой – счастливой самой по себе, любимой и любящей. Тогда мне с удовольствием захочется готовить, творить, вытворять и быть изобретательной. Тогда появятся крылья за спиной.
Вдохновение сделает меня счастливой и я смогу подарить любовь Ему и миру.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тайм-аут
Мне нравится моя свобода. Об этом я могу заявить, так как более трех лет в отношениях стали опытом, обретая который я пришла к данным выводам.
Мне нравится быть необремененной бесконечными «должна», в области приготовления пищи, супружеского долга, созвонов-ответов на контролирующие звонки, которые в основном бытовые, решения не моих – но задач.
Признаюсь, я порядочно соскучилась по беседам о возвышенном и прекрасном, открывая рот слушать собеседника и искренне удивляться, сюрпризам и спонтанным приглашениям в места, которые мне нравятся, как то театр, концертный зал или красивое место на природе. Я соскучилась по моим любимым занятиям, хобби и интересам.
Мне хочется побыть одной в этой осени. И я беру тайм-аут. Потому, что отношения зашли в тупик. Я не получаю удовольствия и перестала быть в них счастливой.
Мне хочется иногда скучать. Часто улыбаться. Творить. Ходить на свидание. Флиртовать. Умничать. Размышлять. Путешествовать. Грустить и погружаться в себя.
Мне так хочется.
Я никому ничего не должна объяснять, так как эти отношения не сделали меня более счастливой и медленно превращались в фарс.
Хорошего было много. Ощущение, что о тебе кто-то думает, интересуется о здоровье, настроении. Делает иногда ужин. Вместе вы встречаете Новый год, предварительно планируя меню и делая покупки. Готовите подарки, планируете поездки.
Но это, пожалуй, все. Хотя, нет… постоянство в отношениях, самых близких, которые могут быть, изучение странностей и пристрастий, достижение компромисса.
Это поистине бесценный опыт. Его не проживешь благодаря книгам, этот путь нужно пройти самому.
Но сейчас мне хочется свободы. Я – это то, что у меня есть. Я это я. И себе врать не хочу.
Я не хочу вторжения на мою территорию без моего согласия, быть вечно «обязанной» и «должной».
Я хочу быть собой – счастливой самой по себе, любимой и любящей. Тогда мне с удовольствием захочется готовить, творить, вытворять и быть изобретательной. Тогда появятся крылья за спиной.
Вдохновение сделает меня счастливой и я смогу подарить любовь Ему и миру.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
