10. 1.
Питаються, чому пcевдонім був «Лєнін», а не якось інакше. Теорії є різні. Одні кивають на річку Лєну, мовляв, могутня повновода стихія, сильна. Ну, це звичайно, нісенітниця, бо де він ту Лєну бачив, коли всю дорогу до ссилкі в карти різався? Через міст проскочили, навіть не помітив. Інші балакають, що була, мовляв, у нього подруга закадична, Лєна, от в її честь... Брехня! Подруга у нього була одна, Надєжда, і де вона, а де її честь... Ну, ладно. Ще була Інесса, був Камєнєв, був Зінов‘єв - де тут серед них Лєна? Нема! Хтось з себе експерта-лєнінознавця показує, каже, що це псевдо від слова «лєнь», лінощі по-нашому, взялося. Оце вже зайве! Ви любого студента запитайте, що йому доводилося вчити, то він вам в першу чергу Лєніна згадає. Не в одній бібліотеці стелажі досі томами заставлені, ніяке «Післязавтра» не страшне, дров не треба. Це ж воно – Лєнін, тоїсть - вже як після Фаніного вистрілу (а, ще Фаня була! Ну, не „Фанін“ же?!) оклигувало, то перед Джоном Рідом (симпотний ковбой був такий, журналіст, навіть жалко: в Росію поперся потрясіння шукати і інтерв‘ю в Лєніна взяти. Десять днів протримався, загнувся...) хорохорилося, «чєгтовскі хочєтса габотать» Джону підморгувало! Де ви такого «лінивого» зара знайдете? Він би всю теперішню Раду за прямим призначенням до стін... Це вже ми від теми відійшли. Нє, лінивим цей енергічний Аполлон не був. Шо? Чому Аполлон? Мистецтвам покровительствував так, як ніякому греку не снилося: відстріляв всіх, хто був проти нової власті, і бабки дотепер серіалами довольні. Кіно там, пєсні рєволюціонниє в прикуску з чаєм, Пушкіна цитував («Ай, да я! Ай, да сукін син!» - весело скакав по Смольному на дерев‘яному конику в одній куцій косоворотці. Це вже, правда, як на поправку пішов після рибки від ходоків, кажеться...). Такшо секретик імені ми ще не скоро взнаємо, та й чи потрібен він комусь?