
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Володимир Зоря (1950) /
Проза
Уривок з оповідання "дамське танго"
На освободившиеся рядом с Вероникой места неожиданно садятся уже знакомые ей старички. К их компании примкнул краснощекий молодец, который закатывается от смеха после каждой фразы рассказчика.
- А то ще сон приснился.
- Опять вещий? Ему вещие сны снятся, - оборачивается дедок к смешливому парню.
- Помню, стоим с генералами вокруг стола. Може, оперативную обстановку на карте изучаем…. Но точно не в Кремле, потому шо сразу за палисадником стадо баранов ходит по склону горы. Солнышко, птицы в кипарисах поют, - как в раю.
Вдруг, из-за поворота горной дороги, медленно так, мусорная машина выезжает. Приблизилась. Затаились – ждем, шо дальше будет.
Смотрю, сверху открывается люк, и длинная рука кидает в нашу сторону неопознанный объект.
Все, конечно, попадали…. В гробовой тишине задзилинчало шо-то по брусчатке (такая, как на Красной площади) и я, как младший по званию, ползу разведать. Вижу: пустая банка и написано «пиво».
- Ха-ха-ха… - взрываются дружным хохотом дедок с молодцом. – Пиво в банке. И приснится же такое!
- Так от. А рядом нашел круглый алюминиевый… ну, как номерок в раздевалке у клубе дают. Доложил. Он взял в кулак…
- Сталин?
- Не. Без усов. Потом ладонь раскрыл, а на жетоне, как в волшебном зеркальце, чей-то памятник с фотокарточкой.
Шо-то знакомое? – спрашиваю тактично.
Он коротко, одним словом: «конечно», и губы так поджал.
Ну а после улыбнулся и говорит: «Давайте выпьем по пятьдесят грамм».
Ординарец налил всем больше, как по полстакана. Такой водки я ще не пил. Да так мягко идет!..
- Та ще й холоднинькая! – добавил добродушный дедок и благоговейно, как на причастии, закрыв глаза, глотнул слюну.
- Дальше не помню, потом мы с ним оказались на космодроме. Он стоит уже на лестнице и каже: «Шесть дней меня не будет! Стену буду разрушать».
Мешок белый, как с под импортного сахара, за плечо закинул, и отак рукой..
- А шо ж у мешку було? Кувалда?
- От деревня!... – аж всплеснул руками Молодец. – Чёрный чемоданчик это называется. Там все атомные и водородные кнопки!
- А… - нехотя согласился дедок.
- Отак я проводил и був последним человеком, хто его видел.
- А хто ж то був? – опять спросил после небольшой паузы занудный дедок.
Но тут они заспешили к выходу и ответ она уже не услышала."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривок з оповідання "дамське танго"
" Мешок белый, как с под импортного сахара, за плечо закинул, и отак рукой..
- А шо ж у мешку було? Кувалда?
- От деревня!... – аж всплеснул руками Молодец. – Чёрный чемоданчик это называется. Там все атомные и водородные кнопки!"
"К тамбуру потянулась череда мешочников.
На освободившиеся рядом с Вероникой места неожиданно садятся уже знакомые ей старички. К их компании примкнул краснощекий молодец, который закатывается от смеха после каждой фразы рассказчика.
- А то ще сон приснился.
- Опять вещий? Ему вещие сны снятся, - оборачивается дедок к смешливому парню.
- Помню, стоим с генералами вокруг стола. Може, оперативную обстановку на карте изучаем…. Но точно не в Кремле, потому шо сразу за палисадником стадо баранов ходит по склону горы. Солнышко, птицы в кипарисах поют, - как в раю.
Вдруг, из-за поворота горной дороги, медленно так, мусорная машина выезжает. Приблизилась. Затаились – ждем, шо дальше будет.
Смотрю, сверху открывается люк, и длинная рука кидает в нашу сторону неопознанный объект.
Все, конечно, попадали…. В гробовой тишине задзилинчало шо-то по брусчатке (такая, как на Красной площади) и я, как младший по званию, ползу разведать. Вижу: пустая банка и написано «пиво».
- Ха-ха-ха… - взрываются дружным хохотом дедок с молодцом. – Пиво в банке. И приснится же такое!
- Так от. А рядом нашел круглый алюминиевый… ну, как номерок в раздевалке у клубе дают. Доложил. Он взял в кулак…
- Сталин?
- Не. Без усов. Потом ладонь раскрыл, а на жетоне, как в волшебном зеркальце, чей-то памятник с фотокарточкой.
Шо-то знакомое? – спрашиваю тактично.
Он коротко, одним словом: «конечно», и губы так поджал.
Ну а после улыбнулся и говорит: «Давайте выпьем по пятьдесят грамм».
Ординарец налил всем больше, как по полстакана. Такой водки я ще не пил. Да так мягко идет!..
- Та ще й холоднинькая! – добавил добродушный дедок и благоговейно, как на причастии, закрыв глаза, глотнул слюну.
- Дальше не помню, потом мы с ним оказались на космодроме. Он стоит уже на лестнице и каже: «Шесть дней меня не будет! Стену буду разрушать».
Мешок белый, как с под импортного сахара, за плечо закинул, и отак рукой..
- А шо ж у мешку було? Кувалда?
- От деревня!... – аж всплеснул руками Молодец. – Чёрный чемоданчик это называется. Там все атомные и водородные кнопки!
- А… - нехотя согласился дедок.
- Отак я проводил и був последним человеком, хто его видел.
- А хто ж то був? – опять спросил после небольшой паузы занудный дедок.
Но тут они заспешили к выходу и ответ она уже не услышала."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію