Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.19
06:54
В темінь вгорнувшись поволі,
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
2026.10.18
23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
2026.10.18
22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
2026.10.18
20:15
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником…
17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип
2026.10.18
20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
2026.10.18
10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
2026.10.18
10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
2026.10.18
06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
2026.10.18
01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі.
Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін.
Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити.
Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне.
Державні службовці мают
2026.10.17
23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
2026.10.17
17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Зоря (1950) /
Проза
Уривок з оповідання "дамське танго"
На освободившиеся рядом с Вероникой места неожиданно садятся уже знакомые ей старички. К их компании примкнул краснощекий молодец, который закатывается от смеха после каждой фразы рассказчика.
- А то ще сон приснился.
- Опять вещий? Ему вещие сны снятся, - оборачивается дедок к смешливому парню.
- Помню, стоим с генералами вокруг стола. Може, оперативную обстановку на карте изучаем…. Но точно не в Кремле, потому шо сразу за палисадником стадо баранов ходит по склону горы. Солнышко, птицы в кипарисах поют, - как в раю.
Вдруг, из-за поворота горной дороги, медленно так, мусорная машина выезжает. Приблизилась. Затаились – ждем, шо дальше будет.
Смотрю, сверху открывается люк, и длинная рука кидает в нашу сторону неопознанный объект.
Все, конечно, попадали…. В гробовой тишине задзилинчало шо-то по брусчатке (такая, как на Красной площади) и я, как младший по званию, ползу разведать. Вижу: пустая банка и написано «пиво».
- Ха-ха-ха… - взрываются дружным хохотом дедок с молодцом. – Пиво в банке. И приснится же такое!
- Так от. А рядом нашел круглый алюминиевый… ну, как номерок в раздевалке у клубе дают. Доложил. Он взял в кулак…
- Сталин?
- Не. Без усов. Потом ладонь раскрыл, а на жетоне, как в волшебном зеркальце, чей-то памятник с фотокарточкой.
Шо-то знакомое? – спрашиваю тактично.
Он коротко, одним словом: «конечно», и губы так поджал.
Ну а после улыбнулся и говорит: «Давайте выпьем по пятьдесят грамм».
Ординарец налил всем больше, как по полстакана. Такой водки я ще не пил. Да так мягко идет!..
- Та ще й холоднинькая! – добавил добродушный дедок и благоговейно, как на причастии, закрыв глаза, глотнул слюну.
- Дальше не помню, потом мы с ним оказались на космодроме. Он стоит уже на лестнице и каже: «Шесть дней меня не будет! Стену буду разрушать».
Мешок белый, как с под импортного сахара, за плечо закинул, и отак рукой..
- А шо ж у мешку було? Кувалда?
- От деревня!... – аж всплеснул руками Молодец. – Чёрный чемоданчик это называется. Там все атомные и водородные кнопки!
- А… - нехотя согласился дедок.
- Отак я проводил и був последним человеком, хто его видел.
- А хто ж то був? – опять спросил после небольшой паузы занудный дедок.
Но тут они заспешили к выходу и ответ она уже не услышала."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривок з оповідання "дамське танго"
" Мешок белый, как с под импортного сахара, за плечо закинул, и отак рукой..
- А шо ж у мешку було? Кувалда?
- От деревня!... – аж всплеснул руками Молодец. – Чёрный чемоданчик это называется. Там все атомные и водородные кнопки!"
"К тамбуру потянулась череда мешочников.
На освободившиеся рядом с Вероникой места неожиданно садятся уже знакомые ей старички. К их компании примкнул краснощекий молодец, который закатывается от смеха после каждой фразы рассказчика.
- А то ще сон приснился.
- Опять вещий? Ему вещие сны снятся, - оборачивается дедок к смешливому парню.
- Помню, стоим с генералами вокруг стола. Може, оперативную обстановку на карте изучаем…. Но точно не в Кремле, потому шо сразу за палисадником стадо баранов ходит по склону горы. Солнышко, птицы в кипарисах поют, - как в раю.
Вдруг, из-за поворота горной дороги, медленно так, мусорная машина выезжает. Приблизилась. Затаились – ждем, шо дальше будет.
Смотрю, сверху открывается люк, и длинная рука кидает в нашу сторону неопознанный объект.
Все, конечно, попадали…. В гробовой тишине задзилинчало шо-то по брусчатке (такая, как на Красной площади) и я, как младший по званию, ползу разведать. Вижу: пустая банка и написано «пиво».
- Ха-ха-ха… - взрываются дружным хохотом дедок с молодцом. – Пиво в банке. И приснится же такое!
- Так от. А рядом нашел круглый алюминиевый… ну, как номерок в раздевалке у клубе дают. Доложил. Он взял в кулак…
- Сталин?
- Не. Без усов. Потом ладонь раскрыл, а на жетоне, как в волшебном зеркальце, чей-то памятник с фотокарточкой.
Шо-то знакомое? – спрашиваю тактично.
Он коротко, одним словом: «конечно», и губы так поджал.
Ну а после улыбнулся и говорит: «Давайте выпьем по пятьдесят грамм».
Ординарец налил всем больше, как по полстакана. Такой водки я ще не пил. Да так мягко идет!..
- Та ще й холоднинькая! – добавил добродушный дедок и благоговейно, как на причастии, закрыв глаза, глотнул слюну.
- Дальше не помню, потом мы с ним оказались на космодроме. Он стоит уже на лестнице и каже: «Шесть дней меня не будет! Стену буду разрушать».
Мешок белый, как с под импортного сахара, за плечо закинул, и отак рукой..
- А шо ж у мешку було? Кувалда?
- От деревня!... – аж всплеснул руками Молодец. – Чёрный чемоданчик это называется. Там все атомные и водородные кнопки!
- А… - нехотя согласился дедок.
- Отак я проводил и був последним человеком, хто его видел.
- А хто ж то був? – опять спросил после небольшой паузы занудный дедок.
Но тут они заспешили к выходу и ответ она уже не услышала."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
