В кожній з релігій є досить чітка установка "Бог це Любов". Яка б то не була релігія будь-то християнство, мусульманство, сатанинство і т.д. завжди є верховне(ні) божество(а), яке ототожнюється з Любовю в широкому її понятті. Любов як захист від негод природи, життєвих негараздів, смерті або навпаки в пошуках її. Любов, як відчуття власної та/або людської значимості. Любов, як інструмент отримання насолоди від життя через призму своїх і/або чужих цінностей. Любов, як поєднання духовного та фізичного світів людини. Саме за її відсутності в умовах болі, страху, ненависті людство кожний раз створювало нову релігію/віру в пошуках саме Її. І кожний раз віруюча людина надіялась, що її новий Бог/Боги дадуть їй Любов. Бог завжди був втіленням, духовним відображенням того почуття яке шукала людина по відношенню до себе та навколишнього світу. Але кожен раз за новою вірою стояв новий пророк чи творець релігії, віросповідання або політики і створював її з ціллю відображення бачення своєї картини світу, своїх уподобань, виправдання та піднесення існування саме свого буття обмежуючи їх основними канонами. Канони і будова релігій та віросповідань різняться від однієї крайності до іншої, як власне і різниться наш світ в своїй свободі різноманіття культур і природи. І в цьому нема нічого поганого. Тому що саме на цьому різноманітті і створюється безкінечно Прекрасне, як реалізація Любові в цьому світі. Погане в тому, що кожен раз шукаючи Любов, людина обмежувала себе і свободи інших Богом(ами) та їх намісниками для висвітлення свого світогляду. Віруючий вкладав в нього(них) свій обмежений світогляд, або ще гірше, ототожнював себе або інших з Богом. Через це/ці обмеження виникали ідоли та їх наслідувачі що реалізовували ввесь набір «надлюдських» понять та почуттів. В залежності від чистоти творця релігії та служителів, її, як інструмент, могли використовувати і використовують для досягнення й інших цілей ніж втілення Любові. Як показує історія саме через підміну понять(любов, влада, секс, гроші, фізичні блага) релігій, віросповідань та вподобань проводилися (проводяться) війни, вмирали і вбивали мільйони. Вмирали, сліпо вірячи, що вони досягли чи досягнуть любові в лиці свого Бога(ів). Вірячи в те, що жертва яку вони платять чи цінна яку отримують, є цінною Любові. Віра - страшна сила.
До того моменту поки люди не зрозуміють, що треба вірити в Любов (те що за гроші не купиш), а не в її інтерпретації та замінники. І саме головне, що треба робити все, щоб Її, в цьому світі фізичному, як в власне і в іншому, духовному, отримувати шляхом взаємообміну. Тільки тоді ця страшна сила віри стане на службі Любові, а не її(його) служителів. Любов це єдине почуття яке об’єднує духовне і фізичне. Це єдина цінність, яку людина і її духовний світ, отримують в момент зачаття та здатні перенести через поріг смерті. Саме за допомогою Любові з води робиться прекрасне вино, а з повітря печеться смачний хліб і для того щоб їх зробити не потрібно бути тільки Богом або тільки Ісусом. Саме за допомогою Любові вирішуються конфлікти і знаходиться взаєморозуміння і для цього не потрібно бути тільки Царем (намісником Бога на землі) або тільки українцем.
P.S. Про себе. Українець, народжений на Вінниччині та хрещений при народжені. З таким же успіхом, міг родитися в Криму та бути мусульманином.