
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.06.08
11:20
Ми — блукальці в шерехатих пралісах жаги,
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
на порослий дичиною заводський периметр в Буштино
Оточений горами, пагорбами і спекотнім літом.
Апокаліптична картинка зіржавілого металобрух
Так, блукальці, — казав він і озирався на дві тисячі сьомий рік,
на порослий дичиною заводський периметр в Буштино
Оточений горами, пагорбами і спекотнім літом.
Апокаліптична картинка зіржавілого металобрух
2023.06.08
08:52
Пригнічений, утомлений, побитий
Суворою буденністю життя, –
Продовжую лише по правді жити
Без нарікань, досади і ниття.
Сприймаю все, як напрям перехожий,
Як хід подій, або обставин збіг,
Які здолати безперечно зможу,
Хоч постарів помалу і знемі
Суворою буденністю життя, –
Продовжую лише по правді жити
Без нарікань, досади і ниття.
Сприймаю все, як напрям перехожий,
Як хід подій, або обставин збіг,
Які здолати безперечно зможу,
Хоч постарів помалу і знемі
2023.06.08
06:08
Знімаю перед Музою кашкет,
доземно б’ю чолом їй віншування,
сьогодні кожен другий в нас поет,
як не поет, то майстер віршування.
А мій Пегас комизиться – лошак,
горбаті рими вибива копитом,
що напишу не те йому й не так,
сную серед поетів паразитом
доземно б’ю чолом їй віншування,
сьогодні кожен другий в нас поет,
як не поет, то майстер віршування.
А мій Пегас комизиться – лошак,
горбаті рими вибива копитом,
що напишу не те йому й не так,
сную серед поетів паразитом
2023.06.07
19:54
Ні любка, ні теща –
приснилося дещо
таке, що і вірш не умістить всього:
спливло з давноліття
як дід в позасвіття
відходив до Бога у царство Його:
Було тихо й парко,
приснилося дещо
таке, що і вірш не умістить всього:
спливло з давноліття
як дід в позасвіття
відходив до Бога у царство Його:
Було тихо й парко,
2023.06.07
12:13
Лампа сгорела насмерть.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.
2.
Иссяк источник вольфрама.
Улыбнись в темноте.
Не вижу.
Глупость.
Несколько раз повторяется.
2.
2023.06.07
10:58
Під прямим кутом наші лінії
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.
Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини
перетнулися випадково,
ну а може не випадково,
а навмисно – не знаю я.
Я дивився у небо синє,
ти дивилася на вітрини.
Нескладних думок лімузини
2023.06.07
10:50
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури.
Через деякий час завідуючий
2023.06.07
06:15
Ой, буде лихо, буде лихо і вам,
росіяни!
Сказано: «Воздасться усім по ділах!» –
окаянні.
З часом змінює навіть найтяжчий гріх –
прозріння.
Та небо трощитиме дітей твоїх
об каміння.
росіяни!
Сказано: «Воздасться усім по ділах!» –
окаянні.
З часом змінює навіть найтяжчий гріх –
прозріння.
Та небо трощитиме дітей твоїх
об каміння.
2023.06.07
05:11
Це нарешті сталось –
Більш нема стремлінь.
Чи настала старість,
Чи вітає лінь?
Певно, вдвох підкрались
Без розмов пустих
І чекати жалість
Марна річ від них.
Більш нема стремлінь.
Чи настала старість,
Чи вітає лінь?
Певно, вдвох підкрались
Без розмов пустих
І чекати жалість
Марна річ від них.
2023.06.07
01:10
Від трьох хрестів дві тіні –
то Бог-Отець у Сині.
З часів Русі понині
живем з ним в Україні.
Але не все так просто,
хтось заздрить цьому росту
Господньої країни –
Христа Русі, Вкраїни.
то Бог-Отець у Сині.
З часів Русі понині
живем з ним в Україні.
Але не все так просто,
хтось заздрить цьому росту
Господньої країни –
Христа Русі, Вкраїни.
2023.06.06
21:46
Після дамби їм буде амба...
Молитва за росію.
Відкрий ,Боже ,очі незрячим,
Ідола вщент розтрощи.
Щоби народ той побачив
Скільки він зла натворив
Молитва за росію.
Відкрий ,Боже ,очі незрячим,
Ідола вщент розтрощи.
Щоби народ той побачив
Скільки він зла натворив
2023.06.06
09:37
Чому так завжди стається?
Чому все зникає
непомітно і безболісно?
Не залишає навіть сліду
у пошрамованій пам'яті.
Їй не властиві почуття
провини і безсилля.
Чому все зникає
непомітно і безболісно?
Не залишає навіть сліду
у пошрамованій пам'яті.
Їй не властиві почуття
провини і безсилля.
2023.06.06
04:59
Сходить сонце над світом,
День новий настає, –
Зачароване літом,
Б’ється серце моє.
І в душі неспокійній
Тільки світло й тепло, –
Все лихе безнадійно
Звідтіля відійшло.
День новий настає, –
Зачароване літом,
Б’ється серце моє.
І в душі неспокійній
Тільки світло й тепло, –
Все лихе безнадійно
Звідтіля відійшло.
2023.06.05
20:55
Із Д.Мінаєва
Коли стосовно дорожнечі
здіймає раптом плач бідняк –
мовляв, як ліг тягар на плечі,
то і не збудешся ніяк, –
давайте чесно, ми ж не діти!
Дивуюсь я на те завжди:
Коли стосовно дорожнечі
здіймає раптом плач бідняк –
мовляв, як ліг тягар на плечі,
то і не збудешся ніяк, –
давайте чесно, ми ж не діти!
Дивуюсь я на те завжди:
2023.06.05
19:31
– Кто-кто? – переспросил я, так как просто не мог поверить тому, что услышал в ответ на вопрос: “Кто же твой герой?”
– Да, Бин Ладен.
– Но почему именно он, а не..?
– А не Лумумбы, Манделы... А потому, что не они, а он унизил саму Америку...
– Но ком
2023.06.05
15:50
Тепер я добираю сили йти
у безмеж, у тривогу і за браму,
обрамленого барикадами Абрама
бажаючи знайти.
Він має вчену степінь Бога.
Я маю трохи меншу і тому
моя душа – Його мала небога, –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у безмеж, у тривогу і за браму,
обрамленого барикадами Абрама
бажаючи знайти.
Він має вчену степінь Бога.
Я маю трохи меншу і тому
моя душа – Його мала небога, –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.05.29
2023.04.06
2023.03.09
2023.03.01
2023.02.18
2023.02.18
2023.02.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Концерт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Концерт
Цього разу концерт вийшов оригінальним. Перед виступом нас повели спочатку в сауну. Думав, нашвидку змиємо дорожню пилюку з вогких тілес, але помилився: у бані на нас чигало трійко дівчаток, молодюсіньких, і голячком. Чистенькі, розпашілі, усміхнені. Так би мовити – презент від організаторів туру.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.
12.01.2018р.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.
12.01.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію