
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.12.05
05:58
Біль нестерпний пронизує груди.
У безвихіддя сіре лице.
Не питаю чи завтра ще буде.
Дотліває життя каганцем.
Поторочею брама відкрита.
Це дорога в Едемські сади?
Хтось на брилі стоїть моноліту,
У безвихіддя сіре лице.
Не питаю чи завтра ще буде.
Дотліває життя каганцем.
Поторочею брама відкрита.
Це дорога в Едемські сади?
Хтось на брилі стоїть моноліту,
2023.12.05
05:41
Зима вибілює дороги,
Скрипить морозами щомить, -
Тремтить живе все від незмоги
Себе надійно захистить.
Щодня безжалісно лютують
Лихі вітри серед зими,
Можливо, завтра, як статуї,
В снігах зупинимося ми.
Скрипить морозами щомить, -
Тремтить живе все від незмоги
Себе надійно захистить.
Щодня безжалісно лютують
Лихі вітри серед зими,
Можливо, завтра, як статуї,
В снігах зупинимося ми.
2023.12.04
21:39
Російський розмір не вписується у людський вимір.
Росія – держава зі страху.
Усе огидне, на жаль, виявляється комусь корисним.
Межа між ілюзією і реальністю насправді усвідомлюється небагатьма.
Українська повінь настільки потужна, що здатна р
2023.12.04
20:17
У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
2023.12.04
20:17
У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
Й почути омріяне: доню, рідненька, я зн
2023.12.04
18:57
Грайливий красень – пухнастий, білий.
Спостерігаю, немов у сні.
Тримають віти його уміло,
так досконало, без метушні.
Куди не глянеш – полотна сніжні…
Бешкетник-вітер – партнер у грі.
Злітало листя на цьому тижні.
Спостерігаю, немов у сні.
Тримають віти його уміло,
так досконало, без метушні.
Куди не глянеш – полотна сніжні…
Бешкетник-вітер – партнер у грі.
Злітало листя на цьому тижні.
2023.12.04
18:51
У мене є один дружок,
що любить мед із цукром.
Його я кличу «ворожок»,
а він мене – «злим укром».
Ми ніби небо і земля,
немов вода і камінь.
Він – жирне «золоте теля»,
що любить мед із цукром.
Його я кличу «ворожок»,
а він мене – «злим укром».
Ми ніби небо і земля,
немов вода і камінь.
Він – жирне «золоте теля»,
2023.12.04
15:19
Наявність мозку, навіть у людини,
іще не є ознакою ума!.
іще не є ознакою ума!.
2023.12.04
11:44
Мені неждано присок ти залишив.
Не гріє, перетлілий, та на мить
Буває, затріщить жарина в тиші,
А схочеш пригасити- заболить .
Тьмяніє ватра. Як би відвернути
Скоріше з місця, де сіріє згар.
Не хочу класти в нього й крихти труту,
Не гріє, перетлілий, та на мить
Буває, затріщить жарина в тиші,
А схочеш пригасити- заболить .
Тьмяніє ватра. Як би відвернути
Скоріше з місця, де сіріє згар.
Не хочу класти в нього й крихти труту,
2023.12.04
10:59
Де літо
гойдає бірюзові віти,
де з неба
в безодню падають зірки,
засну я,
немов ледь-ледь помітний вітер,
у вербах
навколо райської ріки.
гойдає бірюзові віти,
де з неба
в безодню падають зірки,
засну я,
немов ледь-ледь помітний вітер,
у вербах
навколо райської ріки.
2023.12.04
10:06
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
2023.12.04
08:43
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C
2023.12.04
07:24
Із Данила Хармса
З домівки вийшов індивід –
людина, як така –
і у похід,
і у похід
пустився пішака.
З домівки вийшов індивід –
людина, як така –
і у похід,
і у похід
пустився пішака.
2023.12.04
05:43
Поговори зі мною, ноче,
про зорепадів буревії,
що небо трусить неохоче,
не полишаючи надії,
останню скинути додолу
й пітьма заволодіє світом
і буде темно, як ніколи,
і холодом пройметься літо,
про зорепадів буревії,
що небо трусить неохоче,
не полишаючи надії,
останню скинути додолу
й пітьма заволодіє світом
і буде темно, як ніколи,
і холодом пройметься літо,
2023.12.04
05:36
Небо хмариться, певно, на сніг,
Чи дощитиме знову до ночі?..
Відучора суглоби ще й ніг
Крутить так, що ходити не хочу.
Заховавши в долонях лице
І удвоє від болю зігнутий, –
Я шукаю гаряче слівце,
Щоб погоді оцій дорікнути.
Чи дощитиме знову до ночі?..
Відучора суглоби ще й ніг
Крутить так, що ходити не хочу.
Заховавши в долонях лице
І удвоє від болю зігнутий, –
Я шукаю гаряче слівце,
Щоб погоді оцій дорікнути.
2023.12.04
00:17
Твоя душа - як бісеринки-зорі,
На темнім небі блискітки ясні,
То пісня у розквітлому мажорі
Являється принадливо мені...
Тональності, як хвилі на Босфорі,
Переливаються у вишині.
Небесний спів на лагідній опорі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На темнім небі блискітки ясні,
То пісня у розквітлому мажорі
Являється принадливо мені...
Тональності, як хвилі на Босфорі,
Переливаються у вишині.
Небесний спів на лагідній опорі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
2023.05.29
2023.05.28
2023.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Концерт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Концерт
Цього разу концерт вийшов оригінальним. Перед виступом нас повели спочатку в сауну. Думав, нашвидку змиємо дорожню пилюку з вогких тілес, але помилився: у бані на нас чигало трійко дівчаток, молодюсіньких, і голячком. Чистенькі, розпашілі, усміхнені. Так би мовити – презент від організаторів туру.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.
12.01.2018р.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.
12.01.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію