
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.05.15
21:28
Зазирнути у дзеркало води,
де хтось тобі простягує руку,
відкинути всі умовності,
потрапити в антисвіт.
Уночі все навпаки,
потаємні сутності
виходять назовні,
хтось ворушиться в темряві.
де хтось тобі простягує руку,
відкинути всі умовності,
потрапити в антисвіт.
Уночі все навпаки,
потаємні сутності
виходять назовні,
хтось ворушиться в темряві.
2025.05.15
19:55
травня 2025 року в районі Ізюма Харківської області загинув 40-річний волонтер Кріс Гарретт, отримавши смертельні поранення під час знешкодження вибухового пристрою.
Британський фахівець із розмінування допоміг нашим саперам врятувати життя сотням україн
Британський фахівець із розмінування допоміг нашим саперам врятувати життя сотням україн
2025.05.15
19:17
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
2025.05.15
18:30
Обвішана турботами й торбами
Та ще дітьми наперевіс,
Ти гордовито йдеш понад світами
Вже стільки непростих тисячоліть,
Спокутуючи невинний Євин гріх...
...І якже поміж ядерними грибами
Тобі вдається ще й тримати земну вісь?
Та ще дітьми наперевіс,
Ти гордовито йдеш понад світами
Вже стільки непростих тисячоліть,
Спокутуючи невинний Євин гріх...
...І якже поміж ядерними грибами
Тобі вдається ще й тримати земну вісь?
2025.05.15
14:59
Жадібність чинуш згубити може всю державу.
Так в історії, повірте, не раз вже бувало.
Не одна держава сильна і могутня впала,
Як чиновники продажні бралися до справи.
Колись в Криму генуезці могутніми були,
Хани кримські, навіть з ними рахуватись мал
Так в історії, повірте, не раз вже бувало.
Не одна держава сильна і могутня впала,
Як чиновники продажні бралися до справи.
Колись в Криму генуезці могутніми були,
Хани кримські, навіть з ними рахуватись мал
2025.05.15
13:29
Моя любове золота
Радіють лагідні каштани.
Хай щастя поміж нас вита,
Допоки дихать перестанем.
Голубоока пестить вись
Дарує нам чарівне світло
До мене, люба, пригорнись,
Аби серця вогненно квітли.
Радіють лагідні каштани.
Хай щастя поміж нас вита,
Допоки дихать перестанем.
Голубоока пестить вись
Дарує нам чарівне світло
До мене, люба, пригорнись,
Аби серця вогненно квітли.
2025.05.15
12:04
Старість стримувалась,
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.
вік надходив,
але лику юнацького квіт!
силуету невчасність прожога!
завжда сповненість слів молодих!
з ним зживались незмінно і довго
поміж мертвих, нових і старих.
2025.05.15
11:50
чого би це було немудро
чого би я тобі брехав
кажучи тепер і тут
нам доступний більший кайф
запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями
чого би я тобі брехав
кажучи тепер і тут
нам доступний більший кайф
запали мене кохана
запали мене кохана
ніч осяй огнем без тями
2025.05.15
10:08
Цвіте бузок, магнолія в саду,
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.
На сонці ніжиться рясна черешня.
На безіменний палець, до ладу
Ти одягнув рубінового персня.
Подарував закохано мені,
Щоб я була, заручена, красива.
Мій чуйний принц, на білому коні,
З тобою неймовірно я щаслива.
2025.05.15
07:00
Життям пригнічений дошкульно
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.
І горем битий досхочу, –
Неначе вітер безпритульний
То спочиваю, то – лечу.
То в надпориві пересилю
Терни колючі перешкод, –
То від погроз не маю сили
Хоча б ледь-ледь роззявить рот.
2025.05.15
06:30
Воно крапки поставе чи не всюди
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!
Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
і правду ріже в око, не брову,
немов у барабан колотить в груди,
у пил стирає всіх, на куряву!
Йому у спорі рівних не існує,
бо знає сотні, тисячі цитат,
а штампи й гасла так завуалює,
2025.05.14
21:18
Що значить дорога додому?
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.
Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,
Дорога в ніщо, в зорепад,
Дорога туди, де утому
Знімає оновлений сад.
Дорога додому безмежна,
Не має початку й кінця.
Триває вона, як належить,
2025.05.14
18:23
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
Чи сватів до тебе слати, чи піти топиться?
Чом ти голову схилила, вії опустила?
Може, кращого від мене, бува, полюбила?..
...Не розказуй, голубонько. В словах нема нужди,
Бо ж на личеньку твоєму заквітають руж
2025.05.14
11:25
Я вибрала не Вас і не тому,
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.
Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —
що серцю не накажеш полюбити.
Іще тоді належала йому,
коли серпанком падала у жито.
Цвіла шипшиною, а поряд він,
зеленим листям огортав бентежно.
Душа з душею — срібний передзвін —
2025.05.14
10:29
А ти будь тюльпаном: живи і квітни,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.
А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,
Загоюй рани, всміхайся привітно,
Втопи свій біль на денці озерця,
Нехай рожевим заквітне серце,
Чи білим, жовтим...не має різниці,
Подякуй Богу - віддасть сторицею.
А ти будь тюльпаном: тягнися до неба,
2025.05.14
09:01
Навіщо ти звертаєшся «на ви»?
Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.
Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чи візаві свого ти поважаєш?
А може тривіально зневажаєш,
маскуючи відносин грубі шви?.
Чи любиш ти, коли говориш «Ви»,
чи просто на дистанції тримаєш?
За кого ти таку особу маєш,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Концерт
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Концерт
Цього разу концерт вийшов оригінальним. Перед виступом нас повели спочатку в сауну. Думав, нашвидку змиємо дорожню пилюку з вогких тілес, але помилився: у бані на нас чигало трійко дівчаток, молодюсіньких, і голячком. Чистенькі, розпашілі, усміхнені. Так би мовити – презент від організаторів туру.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.
12.01.2018р.
Не знали гостинні господарі нашого рейдеру, не відали, що ми затяті цнотливці. Дівчатка веселою зграйкою обліпили спочатку брата. Той чмокнув з розгону найближчу щічку, ляснув по сідниці і доброзичливо мовив:
- Дядя хворий. Можуть носи відпасти.
Розпашілі красуні сахнулися і хутко перебралися на мою полицю.
Наші діди і прадіди ходили у баню спільно з бабами. У Києві теж мода на таку старовину. Пару раз сходив – і вже звикнув. Але очам-намистинам хотілося далеко не бані. А за годину виступ. А вдома жінка. І совість, чомусь, прокинулася.
Спонсори та господарі заходів інколи чудять без баяна. Ну, гаразд, бодню меду подарують чи ящик коньяку. Було, подарували породисту собаку: увіпхнули в купе, кинули ошийник та документи на стіл, всунули до рук пачку «Чапі» і хутко втекли. Згодом довідалися – пес невиліковно хворий і потребує примусової евтаназії. А от молодими кралями ще не віддячували. Це щось новеньке.
А дівчатка вже беруть в оборот: одне сіло на коліна, інше прилаштувалося ззаду і легенько почісує за вушком. Ну, а третє - воістину ангельське створіння …
Беру до рук мокрого віника і з розмаху ляпаю по мавчиних сідницях.
- Ой, боляче! – зойкнула красуня і одплигнула на безпечну відстань. Ви чого?
- Ластівко! Не буду я літати з тобою.
- Чому?
- Теж заразний. І вже не вилікуюся. Тож годі мене…чесати, бережіть здоров’я.
Дівчата миттю щезли, а брат дико розреготався, а згодом каже:
- Біжимо хутко з цієї бані, а то знову попадемо в халепу.
Брат у мене мудрий, пише музику давно, виступати почав ще в кафе «Елліон», коли там йшла київська передача «П’ять хвилин на роздуми” – аналог московської «Что? Где? Когда?». Знає, що скоро буде продовження.
За кілька хвилин двері сауни відчиняються і в приміщення забігає з десяток журналістів. Фотокамери «клац-клац», спалахи сліплять очі, дехто рвонув в парилку, але опуклих дів там вже не було.
- А гдє «мочалкі»? - запитує найбільш сміливий.
- Поїхали з Януковичем,- одказує брат.
Журналюги перезирнулися і рушили геть. «Опять опоздалі» - почувся з-за дверей бас.
Заїхали до Варвари Андріївни – мами майбутнього Президента України.
- Ой, дітки, ви ж голодні з дороги! Давайте Вас нагодую,- заметушилася жінка. Нарізала сальця, витрусила з холодильника огірочків, крапнула в чарки місцевого бальзаму.
Брат закотив очі, бо сулія була чималою, літрів на десять, а до виступу залишалося півгодини.
- Оцю пляшечку беріть додому, почастуєте друзів у столиці.
У кутку хати стояло кілька одкритих лантухів у яких виднілися листи.
- Син не встигає відповідати людям, - каже Варвара Андріївна. - От я за нього це й роблю. І онук допомагає, у нього кращі очі, - мовила стара жінка.
Нашвидку перекусили, сіли в авто і поїхали до будинку культури.
Навколо нього темінь. Нікого немає, на дверях навісний замок, а під ними кудлатий пес люто вичісує бліх. І кількасот люду навколо мертвої будівлі. Прибіг місцевий опозиційний депутат, розвів руками і каже:
- Концерту не буде. Усі поїхали до Сум. Начальство викликало.
- А можна було про це сказати хоча б учора? Ми б з Києва не їхали.
- Ну, ви ж розумієте, політика…
- Егеж, розуміємо. – каже брат.
Селяни уперто тупцяють на холоді, чекають коли відчинять двері. Раптом з’явилося світло – запалали лампочки на фонарних стовпах. Брат розчохлив гітару, підлаштувався, а я витягнув маракаса.
- Ну то що, людоньки! Ходіть поближче, буде вам концерт,- мовив брат і вдарив по струнах.
Починалися вибори.
12.01.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію