ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
ЯК ПРО НАС

Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.

Борис Костиря
2026.01.28 11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.

Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,

Юрко Бужанин
2026.01.28 09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,

Олександр Буй
2026.01.27 20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.

Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні

С М
2026.01.27 18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх

нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &

Пиріжкарня Асорті
2026.01.27 13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма

коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали

Вероніка В
2026.01.27 11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси

коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати

Ірина Білінська
2026.01.27 11:05
Привіт,
невипадковий перехожий!
Не обертайся,
не ховай очей —
зізнайся, хто
твій спокій потривожив?
І що тобі у пам’яті пече?

Борис Костиря
2026.01.27 10:17
Це віршування, ніби вічне рабство,
Важка повинність і важкий тягар.
Воно підность в піднебесся раю,
Штовхає ордам первісних татар.

Це вічний борг перед всіма богами,
Перед землею, Всесвітом, людьми.
І ти не розрахуєшся з боргами,

Микола Дудар
2026.01.26 21:17
…ти помреш від блюзнірства й жадоби
На акордах брехні і піару.
Бо зачали тебе з перегару,
Що цікаво, ті, двоє, не проти…
У «замовленні» гнулись взірцево…
Для безхатьків потрібна ж іконна?
Якщо ні, то нехай, не «мадонна»…
Якщо так, не спіши, «короле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Шалости юного Давида


– Послушай, – начал мой давний знакомый, подсев в автобусе по дороге домой. – Я вчера видел живьем твоих любимцев.
– Это кого же?
– Неразлучную пару ведущих – Окуня и Губермана. Как жаль, что тебя там не было.
Действительно, было жаль. Но что поделаешь, если мне так и не удалось найти замену и пришлось работать.
– Понятное дело, зал был переполнен, – сказал я, чтобы попутчик побыстрее приступил к рассказу.
– Полагаю, что будь наш Культурный центр в три раза больше, чем сейчас, и тогда он бы не смог вместить всех желающих увидеть то, что произошло...
– Ты наверняка хотел сказать ”услышать”?
– Да нет же – именно увидеть.
И рассказчик поведал мне то, что поразило его во время презентации “Книги о вкусной и здоровой жизни” Александра Окуня и Игоря Губермана.
– До этого вечера, – начал он, – я считал, что Окунь в силу своего воспитания несколько далек от постоянных смехуйочков своего подельника Губермана.
– Согласись все же, что талантливых.
– Не возвражаю, но они ближе к мату, чем к литературе. А мат я терпеть не могу даже на улице – тем более со сцены.
– Но чем же так разочаровал тебя в тот вечер Окунь?
А было вот что.
Когда при появлении своих кумиров аудитория угомонилась, ни слова не говоря, Окунь надел на себя передник и подошел к краю сцены. И в эту минуту даже самые возбужденные слушатели застыли, раскрыв от удивления рот. И было от чего. Передник украшали не традиционные у властительниц кухонной плиты цветочки или же всякие там огородные растения, а...знаменитый микельанджеловский юный Давид со всеми своими мужскими причандалами. Но вскоре зал, большую часть которого составляли женщины, поняв, с кем имеет дело, разразился громкими аплодисментами. Они повторялись вновь и вновь, когда в смачные рассказы Окуня о пище добавлялись перчистые “гарики” Губермана.
– И этим ты решил удивить меня? – сказал я, полагая, что рассказ окончен.
– Знаешь что, давай выйдем и пешочком дойдем домой, – предложил приятель. – Боюсь, чтобы продолжение рассказа не выбросило тебя из автобуса.
Не догадываясь, о чем пойдет речь, я согласился, так как и без этого любил ходьбу. Но дальнейшие воспоминания рассказчика о том вечере и впрямь могли бы вывести из равновесия даже такого спокойного ко всякого рода неожиданностям, как я.
...По сценарию презентации на сцену выскочила известный скульптор и искусствовед. Перед тем, как высказать свое мнение о книге, она также пожелала надеть упомянутый передник. В зале стало жутко тихо – гениталии юного Давида оказались почти на уровне святая святых женщины.
– Я перестал слушать, что там вещала искусствовед, и весь был в плену этой необычной картины. И вдруг...
...И вдруг моему приятелю показалось, что не ахти каких размеров пенис юного Давида начал мало-помалу увеличиваться. Вот он уже, видимо, оказался на пороге желанного и слегка наклонился...
– Что бы последовало за этим, нетрудно себе представить, но искусствовед, прервав славословие, резко сорвала с себя передник и бросила на пол...
Рассказчик замолчал и посмотрел на меня:
– Жаль, что тебя там не было.
– А не привиделось тебе все это?
– Хочешь сказать, что сегодня об этом только и говорили бы в Иерусалиме?
– Положим.
– Но ведь порой только единицам открывается то, что скрыто другим. Вспомни хотя бы Валаама, который не видел стоящего перед ним ангела с обнаженным мечом до тех пор, покуда не заговорила его ослица...
Мы оба погрузились в эту, такую красочную сцену из Торы, а потом, пытаясь окончательно убедить меня в истинности расказанного, приятель добавил:
– Думаю, что недаром религиозная часть Иерусалима так и не позволила установить в городе подаренную ему копию микельанджелевского Давида.
Я не стал возражать. И не только потому, что увидел в окне своей квартиры манящий свет. Вспомнил, что совсем недавно он поведал, что пишет книгу “Шизофрения”. В основном из своего опыта.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-12 19:52:27
Переглядів сторінки твору 1410
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.045 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.236 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.01.28 22:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-12 20:30:45 ]
чудовий дискурс...
дяка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-12 21:05:52 ]
Цікавезні речі




пишете,



пане Іване!






Але










чому

російською

мовою,
яка

нині


так

не

популярна?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-01-12 22:01:59 ]
Шановний пане Сергію, написане російською мовою датується початком нового століття.
Моє глибоке переконання - мова не повинна в дикунстві сучасних правителів Росії.
Зрештою, і Тарас Шевченко не тільки щоденникові записи вів російською мовою, а й писав нею прозові твори.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-12 22:08:56 ]
Згоден з Вами, пане Іване!
Але коли мої друзі і знайомі із Росії,інших країн запитують, чому я не видаю свої твори, написані російською, я відповідаю, що у мене проти Росії свої санкції.Гадаю, що у чомусь і я маю рацію...
Упевнений, що недалеко той час, коли ця країна
стане іншою...Дійсно, велика, могутня російська мова не винна, що правителі Росії - дикуни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-13 08:10:55 ]
Завжди дивуюся, коли якась дурниця привертає увагу людей. Але інакше не може й були, оскільки шоденна рутина нецікава апріорі. Яка мораль цієї розповіді, запитую у самого себе? А мораль проста: привертаючи увагу ми маємо шанс вивернути чиїсь кишені.