ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Шалости юного Давида


– Послушай, – начал мой давний знакомый, подсев в автобусе по дороге домой. – Я вчера видел живьем твоих любимцев.
– Это кого же?
– Неразлучную пару ведущих – Окуня и Губермана. Как жаль, что тебя там не было.
Действительно, было жаль. Но что поделаешь, если мне так и не удалось найти замену и пришлось работать.
– Понятное дело, зал был переполнен, – сказал я, чтобы попутчик побыстрее приступил к рассказу.
– Полагаю, что будь наш Культурный центр в три раза больше, чем сейчас, и тогда он бы не смог вместить всех желающих увидеть то, что произошло...
– Ты наверняка хотел сказать ”услышать”?
– Да нет же – именно увидеть.
И рассказчик поведал мне то, что поразило его во время презентации “Книги о вкусной и здоровой жизни” Александра Окуня и Игоря Губермана.
– До этого вечера, – начал он, – я считал, что Окунь в силу своего воспитания несколько далек от постоянных смехуйочков своего подельника Губермана.
– Согласись все же, что талантливых.
– Не возвражаю, но они ближе к мату, чем к литературе. А мат я терпеть не могу даже на улице – тем более со сцены.
– Но чем же так разочаровал тебя в тот вечер Окунь?
А было вот что.
Когда при появлении своих кумиров аудитория угомонилась, ни слова не говоря, Окунь надел на себя передник и подошел к краю сцены. И в эту минуту даже самые возбужденные слушатели застыли, раскрыв от удивления рот. И было от чего. Передник украшали не традиционные у властительниц кухонной плиты цветочки или же всякие там огородные растения, а...знаменитый микельанджеловский юный Давид со всеми своими мужскими причандалами. Но вскоре зал, большую часть которого составляли женщины, поняв, с кем имеет дело, разразился громкими аплодисментами. Они повторялись вновь и вновь, когда в смачные рассказы Окуня о пище добавлялись перчистые “гарики” Губермана.
– И этим ты решил удивить меня? – сказал я, полагая, что рассказ окончен.
– Знаешь что, давай выйдем и пешочком дойдем домой, – предложил приятель. – Боюсь, чтобы продолжение рассказа не выбросило тебя из автобуса.
Не догадываясь, о чем пойдет речь, я согласился, так как и без этого любил ходьбу. Но дальнейшие воспоминания рассказчика о том вечере и впрямь могли бы вывести из равновесия даже такого спокойного ко всякого рода неожиданностям, как я.
...По сценарию презентации на сцену выскочила известный скульптор и искусствовед. Перед тем, как высказать свое мнение о книге, она также пожелала надеть упомянутый передник. В зале стало жутко тихо – гениталии юного Давида оказались почти на уровне святая святых женщины.
– Я перестал слушать, что там вещала искусствовед, и весь был в плену этой необычной картины. И вдруг...
...И вдруг моему приятелю показалось, что не ахти каких размеров пенис юного Давида начал мало-помалу увеличиваться. Вот он уже, видимо, оказался на пороге желанного и слегка наклонился...
– Что бы последовало за этим, нетрудно себе представить, но искусствовед, прервав славословие, резко сорвала с себя передник и бросила на пол...
Рассказчик замолчал и посмотрел на меня:
– Жаль, что тебя там не было.
– А не привиделось тебе все это?
– Хочешь сказать, что сегодня об этом только и говорили бы в Иерусалиме?
– Положим.
– Но ведь порой только единицам открывается то, что скрыто другим. Вспомни хотя бы Валаама, который не видел стоящего перед ним ангела с обнаженным мечом до тех пор, покуда не заговорила его ослица...
Мы оба погрузились в эту, такую красочную сцену из Торы, а потом, пытаясь окончательно убедить меня в истинности расказанного, приятель добавил:
– Думаю, что недаром религиозная часть Иерусалима так и не позволила установить в городе подаренную ему копию микельанджелевского Давида.
Я не стал возражать. И не только потому, что увидел в окне своей квартиры манящий свет. Вспомнил, что совсем недавно он поведал, что пишет книгу “Шизофрения”. В основном из своего опыта.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-12 19:52:27
Переглядів сторінки твору 1568
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.10.27 19:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2018-01-12 20:30:45 ]
чудовий дискурс...
дяка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-12 21:05:52 ]
Цікавезні речі




пишете,



пане Іване!






Але










чому

російською

мовою,
яка

нині


так

не

популярна?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-01-12 22:01:59 ]
Шановний пане Сергію, написане російською мовою датується початком нового століття.
Моє глибоке переконання - мова не повинна в дикунстві сучасних правителів Росії.
Зрештою, і Тарас Шевченко не тільки щоденникові записи вів російською мовою, а й писав нею прозові твори.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-01-12 22:08:56 ]
Згоден з Вами, пане Іване!
Але коли мої друзі і знайомі із Росії,інших країн запитують, чому я не видаю свої твори, написані російською, я відповідаю, що у мене проти Росії свої санкції.Гадаю, що у чомусь і я маю рацію...
Упевнений, що недалеко той час, коли ця країна
стане іншою...Дійсно, велика, могутня російська мова не винна, що правителі Росії - дикуни.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-13 08:10:55 ]
Завжди дивуюся, коли якась дурниця привертає увагу людей. Але інакше не може й були, оскільки шоденна рутина нецікава апріорі. Яка мораль цієї розповіді, запитую у самого себе? А мораль проста: привертаючи увагу ми маємо шанс вивернути чиїсь кишені.