Ще раз: « Я міг би їх забути...»

Б.Пастернак

Якщо зоїли раді лайці*,
аби боялися паяци,
і не складуть собі ціни,
то це слони, які і в лавці –
елементарні брехуни.

Вони і білі, і пухнаті,
коли розпушують хвости
як пацієнти у палаті.
Ну, а мені у нашій хаті
ще є куди і як іти.

Плекаю ще одну надію –
не переводити папір.
Моя-твоя не розуміє.
Я їх любити не умію
за недольоти вище зір.

Існують цезарі і брути
і на олімпі, і в юрмі.
Їх оминають баламути,
аби послати і забути.
Але – нехай ідуть самі.

Моя дорога непомітна.
Вона виводить із пітьми
не по болоту у еліту,
а по межі імли і світла
між павичами і людьми.

                                      01.2018

*Лайка – спосіб зайвий раз «випендритись», коли в цьому немає необхідності. Не плутати з породою собак, хоч це і модно в цьому році.