Падав сніг на поріг, кіт зліпив собі пиріг… Сміюсь з того дитячого віршика, а ще більше зі свого Семенка. Сьогоднішня ранкова картина котусика просто зачарувала. Навкруги пухнастий, незаймано білий сніг. Його чотирилапість не міг стямитись від щастя. Ви думаєте: «Ти ба, який знаний поціновувач світового мистецтва. Ця краса, безумовно, нагадала йому картини відомих художників». Знаєте, все було набагато прозаїчніше. Цей любитель смакоти, обімлівший від щастя, сприйняв сніг за молочні ріки по кісільним берегам. І яка була невимовна прикрість в його очах, коли, лизнувши сніг, враз зрозумів – міраж то не тільки закордонне видовище. Зітхнувши, повернув до кімнати. Хвіст похнюплено плентався за господарем, і весь вигляд говорив про його гірке розчарування цим світом. Але, коли ти можеш виправити ситуацію, то безумовне щастя, я вам скажу. І гарна порція молока не зрівняється з молочними ріками, та все ж…
Ми дивилися у вікно з моїм муркунчиком, і кожен думав про своє. Він про те, що міраж, таки, підступна річ. А я, що дивовижне поряд з нами.

2016