Друзі, сьогодні і мені мимоволі довелося поповнити ряди тих хто святкує День закоханих і я ні крапельки не пожаліла, бо отримала стільки позитивних емоцій, на які годі було очікувати. Вранці взяла "Подяки" від наших захисників з передової з 30-ї бригади і поїхала їх вручати у Любимівську ЗОШ і нашій Сашеньці Захарченко за її пречудові кондитерські витвори для наших захисників. Добиралася трьома маршрутками і на превелике щастя не запізнилася. Перед початком зустрічі з учнями директор Людмила Олексіївна Масалова попросила мене про кохання із школярами поговорити і вірші про кохання їм почитати. Коротше кажучи я попала, бо про кохання забула коли востаннє писала і читала. Довелося імпровізувати на ходу,та Слава Богу розмова у нас вийшла. Намагалася поділитися своїми роздумами про кохання, сім'ю і взаємну відповідальність за неї. Про те, що найбільше щастя жити кохати, одружуватися і діток народжувати на своїй землі, і що нині ми виборюємо нашу землю для життя гідного для усіх і їх частка у цій боротьбі є дуже вагомою, бо не стоять осторонь у надважкі часи для нашої землі. Потім говорили про тих, для кого вони зібрали гарну передачу на передову, що у наших захисників немає можливості святкувати це свято, що їх кохані далеко від них. Окрім солодощів і різних подарунків діти власноруч зробили для воїнів чудові валентинки, а одна дівчинка підійшла, розплакалася і попросила, щоб я обов'язково передала її валентинку для її тата у 93-бригаду - Бойченко Віталію Вікторовичу. Я не буду у цій бригаді, передам згодом, але можливо хтось через ФБ передасть йому. А коли почали фотографуватись , то один хлопчик маленький років десяти обійняв мене і каже: - А я уже вмію обніматися. Я його запитую: - А цілуватися уже також умієш? Він мені щиросердно відповів, що ще ні. Коли поверталася з Любимівки додому, то всю дорогу хотілося усміхатися. Зустріч була зворушливо-теплою. Дякую педагогічному колективу, учням і їх небайдужим батькам за передачу для воїнів, зібрану від щирого серця.

14.02.2018р Надія Таршин