Рій мух маневрував навколо трупа, в очах його роїлися личинки.

Человек Песок

Адам ріс звичайною дитиною, у звичайній сім'ї з робочого кварталу. Як і всі діти він ходив до школи, грав у футбол з друзями і не рівно дихав до дівчини з сусідньої вулиці. Отримував хороші оцінки, особливо з природничих наук і математики. Він був затятим колекціонером: комікси, комахи, рослини і навіть гриби. Гриби? Ти серйозно? Адам я ніколи не чув, щоб хтось колекціонував гриби. Одного разу заявив Томас. Я знаю тебе від тоді, як ми ще ходити нормально не вміли, але, що ти схиблений зрозумів тільки зараз. Том! Незадоволено фиркнув Адам. Гриби – це окремий вид життя, до речі , вони ще й розумні. Назви мені хоча б одну причину, чому колекціонувати їх значить бути схибленим! Я не знаю нікого хто би цим займався, чорт, та про таке навіть не чув ніхто! Том та пішов ти. У цьому вся проблема, раз ніхто не чув, значить дивно, а хто це робить поїхав стріхою. Це стереотипне бачення реальності! Друже у світі є безліч речей про які ти ніколи не чув, це ж не означає , що їх придумали хворі на голову люди. Думай, що хочеш , але ти псих! Відповів Томас окинувши підозрілим поглядом гербарій висушених грибів. Адам, ти прийдеш в суботу до озера в лісі? А що там буде? Ми вирішили влаштувати невеличку гулянку, страшні історії порозказувати. Ми це хто? З агресивно налаштованою фізіономією запитав Адам. Томі, ти б не міг наводити конкретні факти , а не говорити загадками. Воу, аміго охолонь. Там будуть Роберт, Шон і Аліса. Аліса? Здивовано повторив Адам. Так Аліса, я знаю , що вона тобі подобається , навіть не думай про те, щоб не прийти через свою низьку самооцінку! Думаєш це так замітно? Що? Твоя самооцінка, яка знаходиться нижче рівня моря? Ні чорт забирай, те, що вона мені подобається. Та не дуже, просто не стовбич, як дурень в її присутності, от і все. Сьогодні п'ятниця, у тебе є час до завтрашнього вечора, щоб взяти себе в руки. З єхидною посмішкою мовив Том. В кінці кінців тобі вже п'ятнадцять. Адам мені пора. Куди? До дому, уявляєш маман найняла вчительку з математики на літо. Воно й не дивно, ти тупий як пробка в точних науках. Точно підмітив мій товстлобий друже. До завтра Адам. Ага бувай. Двері зачинилися, гуркіт пронісся по сходах, «до побачення пані Лін», «бувай Томас». Чорт, як мені бути, цей бовдур примусив мене підписати уявний договір про суботу, я ж згорю від сорому. Він упав на ліжко і взявся розглядати свою колекцію метеликів, яку уміло розмістив на стелі. Мама була приємно вражена. Згадував Адам. «Синку, я раніше нічого подібного не бачила, це дуже оригінально.» Та про павуків вона була іншої думки, тому довелося сховати їх у шухляди. Дві стіни були обладнані полицями, відкритими й закритими. На відкритих розташовані книги, розділені по авторам і жанрам, в закритих колекції комах, та рослин. Біля виходу з кімнати прикріплена дошка для записів, розміром два на два метри. На дверях гачки і відсіки для необхідних речей, які часто забуваєш взяти коли виходиш з дому. Все розташовано так, щоб економити час і простір. Адам педант і цього не відняти , в кімнаті у нього завжди прибрано, одяг чистий, ніхто його не бачив у пом’ятій футболці, бо такого не буває. В голові порядок, спогади мають своє місце, уже близько чотирьох років він практикує систему запам'ятовування «римська кімната». Адама завжди цікавило, як влаштований навколишній світ, особливо живі організми. Одного разу Томас сказав «Дивно не те , що ти колекціонуєш всяких комах, а те що ти їх омертвляєш заради цього». Чорт, моя кімната повна трупів, красивих і цікавих, але все одно мерців. І ці думки стали частими гостями у Адамовій голові. Багато хто не розумів його захоплення і це мимоволі , наштовхнуло його на думку , що він дивак.

2017

18+