Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.02
06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.
2026.08.02
00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
2026.08.01
23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
2026.08.01
22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
2026.08.01
22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
2026.08.01
13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
2026.08.01
11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
2026.08.01
06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
2026.08.01
03:53
…За 3 години до…
…Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
2026.07.31
22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Шоха (1947) /
Вірші
/
КОЛОРИТНИЙ СВІТ
Безвізова Європа
Ось вона, моя Європа.
Майже вперше у житті
перетнулися за Чопом
всі дороги і путі.
Ось тобі уже і Wien...
Перепитую месьє, -
як мені у ту країну,
до якої сотні льє,
до якої як до неба
із прадавньої Руси.
А Московії не треба,
поки, Господи, єси
Ти єдиний на престолі...
Бачу Альпи, і Дунай.
Вітряки стоять у полі,
забезпечуючи рай.
Ріки, гори і долини -
ляпота і антураж,
і фортеці старовинні
уписались у пейзаж.
Це не Ейфелеві штуки.
У трамваї мчу увись.
Сяду Кеплеру на руки...
І ніхто не каже, - брись!
І не знають у Тіролі,
що то - наші і свої...
Будемо послами волі,
за яку ідуть бої.
І ніякі не арійці
мають наше за своє.
І у Відні, і у Лінці
товариства наші - є!!!
І немає інтересу
freue Laute у війні.
А поети й поетеси
усміхаються мені.
I Waltraude, i Else,
Helmut, Hannes-тамада
доказали, що не ель, а
пиво п'ється як вода.
І нехай піїти Феба
знають, - я не Ґанібал,
а у теці пана Щерби
є вакансії на бал.
Українці - ми не горді.
На коні і при сумі
ми усюди при нагоді
побуваємо й самі.
Хоч із Генуї - до Риму!
Італійці – теж рідня.
Не бажаю я до Криму,
де п’яніє кацапня.
Але так уже ведеться,
що Європа нічия.
Повертатися прийдеться
на чужі круги своя.
Залишаю Братиславу
найдешевшим літаком.
Хай живе моя держава
без серпа із молотком!
Україна - не Росія,
і не Пруссія - Руса.
Надивився. Є краса.
Я брехати не умію.
І не каюсь.
Мама мія,
як забути чудеса?
02.2018
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Безвізова Європа
Ось вона, моя Європа.Майже вперше у житті
перетнулися за Чопом
всі дороги і путі.
Ось тобі уже і Wien...
Перепитую месьє, -
як мені у ту країну,
до якої сотні льє,
до якої як до неба
із прадавньої Руси.
А Московії не треба,
поки, Господи, єси
Ти єдиний на престолі...
Бачу Альпи, і Дунай.
Вітряки стоять у полі,
забезпечуючи рай.
Ріки, гори і долини -
ляпота і антураж,
і фортеці старовинні
уписались у пейзаж.
Це не Ейфелеві штуки.
У трамваї мчу увись.
Сяду Кеплеру на руки...
І ніхто не каже, - брись!
І не знають у Тіролі,
що то - наші і свої...
Будемо послами волі,
за яку ідуть бої.
І ніякі не арійці
мають наше за своє.
І у Відні, і у Лінці
товариства наші - є!!!
І немає інтересу
freue Laute у війні.
А поети й поетеси
усміхаються мені.
I Waltraude, i Else,
Helmut, Hannes-тамада
доказали, що не ель, а
пиво п'ється як вода.
І нехай піїти Феба
знають, - я не Ґанібал,
а у теці пана Щерби
є вакансії на бал.
Українці - ми не горді.
На коні і при сумі
ми усюди при нагоді
побуваємо й самі.
Хоч із Генуї - до Риму!
Італійці – теж рідня.
Не бажаю я до Криму,
де п’яніє кацапня.
Але так уже ведеться,
що Європа нічия.
Повертатися прийдеться
на чужі круги своя.
Залишаю Братиславу
найдешевшим літаком.
Хай живе моя держава
без серпа із молотком!
Україна - не Росія,
і не Пруссія - Руса.
Надивився. Є краса.
Я брехати не умію.
І не каюсь.
Мама мія,
як забути чудеса?
02.2018
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
