Перше, що повинен сказати, я вдячний всім, хто своєю участю сприяє вдосконаленню моїх літературних навичок, з огляду на те, що публікація – це тільки перший етап народження твору. І, звичайно, коли на ніким не помічений вірш звертає увагу Редакція Майстерень(що асоціюється як колективний розум), не тільки аматору, але й майстру це особливо лестить.
Я не буду лукавити. У більшості випадків – спочатку вірш, а потім визначення рубрики, що як мінімум, на мій погляд, має бути правилом етикету кожного автора в рамках ПМ.
За визначенням, маньєризм характеризується як течія химерного, штучного у живописі, архітектурі. Що стосується поезії, то десь у підсвідомості це сприймається як щось нарочито гіперболізоване, в якійсь мірі – куртуазне, відірване від реальності. Тобто, у житті – іноді давно забуте і багаторазово трансформоване у свідомості. І якщо це просто рубрика, а не жанр, то сюди досить легко вписатись з будь-яким стилем – особистою манерою письма автора.
Коли буде занадто пишно, як Ви мені, здається, пропонуєте у цьому вірші, то це не зовсім збігається з тим стилем, якого я хочу дотримуватись. Але я зрозумів, які правки потрібно внести, щоб трошки наблизитись до маньєризму, за що, найперше Вам, дуже вдячний.