Прекрасна гумореска! З підтекстом, солідними реверансами у бік високої поезії. Чи не ті відбрації я почув?

Це справжній сонет, за всіма канонами. Так держати.
Я теж добре пам’ятаю цю пташку, яка злітає на таку висоту, що стає невидимою, а потім згортає крила, падає і тільки над самою землею у віражі видає такі тріскучі звуки, що відлунюють і в найдальших околицях.
Ви, схоже, ще й птаха-пересмішник? Я спробував добитися ще більшої прозорості:
Де блимають блукаючі огні
і шерхнуть у болоті очерети
я уявляю у височині
неопалиме пір’я силуету

малої птахи цяточку одну,
що досягає у зеніті злету
на ту його ясну височину,
куди не долетіти і поету.

Але на те і є оцей поет,
аби занотувати у сонет,
якої сили арії бувають...

О! Падає. І раптом чуєш ти
вібрації такої висоти,
що і лелеки в небеса злітають.

і ...краще не вийшло. Ваш вірш заслуговує найвищої оцінки.

Це написано іще краще,Ігорю, але не за всіма канонами сонетними, на жаль. Тут уже накоментували мої деякі опоненти, які хочуть перехопити ініціативу навчителя, та ще їм самим треба багато вчитися.
Знову те саме у Вас виникає. У катренах повинно бути тільки ДВІ! рими, а у Вас знову їх ТРИ. Хоч якщо поміняти по одній літері, то стане таки дві. У другому катрені слово одну поміняти на однІ, і слово струну поміняти на струнІ - і тоді формально буде все вірно, але за змістом буде невірно.

Ось як треба:

І знову цятка бачиться мені
У голубій небесній позолоті
І так бринить бентежно на струні,
Що завмирає на найвищій ноті.

І в кінці - неестетичне слово, яке антагонізує з усим попереднім текстом - "задирає" голову лелека. Ви ж не Ігор Шоха, Ви з повагою ставитеся до святого птаха, то невже складно замінити на "повертає", "піднімає",
"аж здивувався унизу лелека" наприклад - ось скільки варіантів, вибирайте, або свій придумайте - і це буде найкраще. І перестаньте користуватися збитою римою лелека - далеко. Це ще у пісні "Хата моя біла хата" (Дмитро Луценко, натолій Пашкевич)у 50-х чи 60-х роках співалося -

В’ється дорога далека
В хату крізь синю парчу.
Мамо, до вас, як лелека,
В горі і щасті лечу.

І ось так зробити:

І ...падає. Але на те й поет,
аби одного разу у сонет
упала краплею одна з молекул

І далі:

О! Чуєте? Лунає з висоти
вібрація такої частоти,
аж подивований завмер лелека.

І ось ідеально, за всіма канононами, написаний сонет:

Ще десь блукають Ельмові вогні,
і шерхнуть очерети у болоті,
і чуються рулади голосні
невидимої птахи у польоті.


І знову цятка бачиться мені
У голубій небесній позолоті
І так бринить бентежно на струні,
Що завмирає на найвищій ноті.

І ...падає. Але на те й поет,
аби одного разу у сонет
упала краплею одна з молекул

О! Чуєте? Лунає з висоти
вібрація такої частоти,
аж подивований завмер лелека.

Учіться, Ігоре, по справжньому, і будуть з Вас люди неабиякі. Талант і працелюбність є. Отож, вперед.

Я вже не брав правило за Лесиним і Пулинцем, коли жодне слово в сонеті не повинне повторюватися - це суперскладність, яка поки мені одному підкорилась. Але за Вашого бажання можемо спробувати попрацювати і над нею! Це ж не корона сонетів, а не вінок, а лише одинарний сонет - чому ні?

і не вінок

Задирати голову - це напевне я повинен у прямому розумінні:)

Якщо Вам так хочеться, щоб голова була вгорі, то замініть це дієслово на щось естетичніше, бодай на нейтральне "піднімати" чи "підводити" голову.
Я розумію, що складно не повторювати кожне слово, тому і не наполягаю. Це - вища математика з одного боку, а з другого боку, промучившись вісім місяців над цієї каторжною працею в короні сонетів, тут дехто правильно вказував, що вона іноді приводить до порушення евфонії слова - я подумав, а чи варто взагалі його дотримуватися - цього правила - воно часто шкодить. Хба тільки, щоб довести, що ти - супер у поезії. І можеш усе при бажанні. Якщо колись дозрієте до цієї теми, тоді до неї повернемось.
Мені сумно, що Ви повернули у вірш риму "далеко-лелека". Я можу Вам придумати з десяток свіжіших рим, попрацюйте, придумайте щось краще. Крім того, у цьому рядку порушене узгодження слів: занотувати у сонет, не у сонет, а у сонеті - так буде правильніше.
Отже рими до лелеки:
Глека, спека, молекул, Мекка, грека, Ребекка, тека,
смерека, стека, клекіт, скрекіт (у лелеки), дека, легка, полегко. Ось більше десяти: спробуйте!

Вітаю, пане Ігорю, радий вашим цікавим публікаціям.
Я сподіваюся, ви не проти чути ті чи ті розмаїті відгуки наших авторів-читачів. Знаєте, в кожному їхньому коментареві, нмсд, є свій важливий поетичний сенс, досвід, бачення, і це було би добре сприймати і використовувати при нагоді, бо все важливо. )

З вашого дозволу я б хотів дещо для себе прояснити у вашому вірші. Це, передусім, я про "Ще десь блукають Ельмові вогні". Дуже симпатичний початок.
Я собі уявив цю картину - ось раптова гроза відходить, і над кущами, в кущах ось ці Ельмові вогні.
Я правильно це уявив собі? Чи є інші варіанти?
Це важливо для вашого твору з огляду на все подальше.

Ні, з коректурою віршів не так, як у житті.
Впевнена, що з плином часу автор може поліпшувати, пильніше бачити...)

"Але, чи можливі ці корективи? Очевидно, так само і з коректурою у віршах".
Я про оце. Здавалося, ви сумніваєтеся у доцільності чи спромозі.