КВІТИ РОЗУМІЮТЬ...
Якщо мені другий хто розповів, мабуть і не повірила, що квіти нас не тільки розуміють,а ще й пораду можуть дати.Сьогодні в день жіночий привітали друзі вже мене,а настрій було не легко свій піддержати, підняти,чоловік насуплений ходив...ні слова з ранку не сказав,звик,що перша завжди я вітаюсь,не дивлячись на настрій свій і біль,що так мене доводить,майже до немощі,можна сказати, с двома палочками по дому я ходжу,тому мабуть, вже непотрібна чоловікові тепер...
Ні, це не відчай,зовсім ні...я не зважила, що чоловік не привітав,й на те що так боліли ноги,сніданок приготувала і собі,і чоловікові поставила на стіл...Почув він,що я пораюсь на кухні,зайшов,щоб каші насипати овчаркам,а потім вийщов і за компьютер сів... Тому швиденько я поснідала сама,і теж я до компьютера пішла...З таким я задоволенням переглядала фото,ті що раніше зроблені були, готувати стала їх для виставки на галереї художників,фотографів, митців....Навіть не замітила,що майже 7 годин переглядала,розбирала,продовжувати далі не давала нестерпна біль...
Прилягла в постіль я вся в сльозах,спати не могла...від болю,що так докучав...тай по телефону прийняла я привітання,держалась в розмові без хвилювання,а потім стала розтирати плечі, спину,по іншому піднятись мабуть і не змогла...тай ще й зігрілась я під одіялом...а потім глянула на квітку на вікні...це з листями повислими драцена,до якої я кожний день підходжу,щоб полити,підживити,розпущити землю,і завжди злегка листя гладила я їй...
І,от,лижу я і дивлюсь в вікно,і бачу як самий длинний лист,який звисай,став опускатись – підніматись вверх вниз,в цей час я массаж спині робила і сльози наверталися на очі...побачивши це дійство,яке здавалось майже чудом – я зрозуміла,що мені підсказувала квітка,її лист – так, правильно,роби массаж,вставай і тільки так...
І ось я піднялась,за комьютером сиджу, розповідь, як ісповідь пишу...
Як хочеться,щоб так як квіти розуміють, нас розуміли і цінили близькі люди,що поряд з нами під одним дахом живуть...
8.03.18 14.00