ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2025.10.15 23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.

Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,

Борис Костиря
2025.10.15 22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура роялю.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори

Іван Потьомкін
2025.10.15 21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під

Юрій Лазірко
2025.10.15 15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.

Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати

С М
2025.10.15 14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки

Ольга Олеандра
2025.10.15 12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.

Борис Костиря
2025.10.14 22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.

Віктор Кучерук
2025.10.14 21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.

Олександр Буй
2025.10.14 20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...

У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»

Ірина Білінська
2025.10.14 19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.

Небажані

Володимир Бойко
2025.10.14 12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією. Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть. Злі генії добре вміють прикидатися добрими. Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників. Імідж благод

Іван Потьомкін
2025.10.14 10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води

Микола Дудар
2025.10.13 23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…

Тетяна Левицька
2025.10.13 22:48
Три роки промайнуло, як жура
прийшла у дім, мов грім посеред ночі.
І обілляла осінь із відра
холодними жалями дні пророчі.

Сестричко, люба, не зійдеш з небес,
моя печаль — повітряна сирена.
На кладовищі дерев'яний хрест

Борис Костиря
2025.10.13 22:32
Увечері завжди здається,
що часу катастрофічно
не вистачає, що земля
вислизає з-під ніг.
Залишилися лічені хвилини.
Увечері ти опиняєшся
над прірвою.
Над прірвою життя,

Юрко Бужанин
2025.10.13 20:33
Едемський сад. Пташки щебечуть.
Буяє все в саду навколо.
Підкрався непомітно вечір –
Вже чути соловейка соло.

Так гармонійно, безтурботно –
Здавалося б,чого бажати…
І ніби добре так достоту.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Над річкою (переклад на російську Світлани Груздєвої)*
Образ твору Где русло Сниводы картинно,
Перебивая звоны рос,
Доносит ветер петушиный
Зов – огородами насквозь.

И вторят петуху как будто
Заливисто луга, поля –
Частушки, юмор каламбуров…
От снега вольная земля

Примятую траву расправит,
Освобождаясь ото сна.
И птичье царство миром правит,
Заполнив песнями сполна.

О лёд вода звенит, стекая,
И – чуть заметно, так, слегка –
Весенней неге потакая,
Решила слизывать снега.

Ну, а в затоке – там иначе:
На берег льдина налегла.
На вербе же, как чёрный мячик,
Кустисто виснет омела'.

На холод ветер щедро веет –
Зима нам эхо донесёт.
Когда же всё это согреет
Весенний солнца хоровод?!

12.03. 2018 р.

*Фото перекладача на російську Світлани Груздєвої


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-14 14:31:34
Переглядів сторінки твору 2513
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2025.10.15 00:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-14 14:32:59 ]
Оригінал:

Над річкою

Де пойма* Сниводи чарівна –
Бринить легенький вітерець.
Доносить гук бадьорий півня
Через городи навпростець.

І вторять півневі неначе –
Заливисто ізвіддаля –
Веселі вигуки юначі…
Од снігу звільнена земля

Випростує траву прим`яту,
Мов прокидається од сну.
І птаство радісно співати
Береться пісню голосну.

Об лід вода текуча дзенька
І – ледь помітно навкруги –
Тремтливі хвилечки легенькі
Навислі злизують сніги.

Та у затоці ще добряче
На берег крига налягла.
А на вербі – як чорний м`ячик –
Кущиста звисла омела.

На холод вітер ще багатий –
Зима відлуння нам несе.
Коли вже буде зігрівати
Весняне сонечко це все?!

12.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 10:28:25 ]
Старанно виконаний переклад. Думка в першій строфі була б ще чіткішою, якби між Сниводи і картинно стояло тире. Напевне, в заливе, а не в затоке?
Звичайно, що ці маленькі зауваження - тільки на адресу Світлани Груздєвої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 13:54:39 ]
Так, в цілому згоден із зауваженнями. Тире чіткіше відобразило б думку, тим більше, що так є - в оригіналі. А тут я поставив би тире після слова "рос" для ще більшої чіткості, бо прикметник "картинно" ніби виконує роль прихованого присудка - ще одного. В заливе - цілком згоден, навіщо вживати українізми, коли є чіткий російський відповідник?
Тут сліди поспіху в написанні відчутні. У мене скрізь - як і належить за школою римування - римуються різні частини мови, а у Світлани - у трьох місцях - дієслівні рими: расправит-правит, стекая-потакая, веет-согреет. Крім того, я б застосував інверсію у передостанньому рядку, щоб був вірний наголос у слові "этО" - Когда же Это все согреет... і т.д.
Але загалом, за змістом, за настроєм піднесеним, як на мене, переклад написаний майже на одному диханні, ніби "по наитию" і це, особисто мене - зачарувало.

Передам зауваги автору. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2018-03-15 14:55:24 ]
Цікаво, звідки "частушки" взялись? Коломийок начебто не було в оригіналі...

"Стекая" загубило коми з обох боків (анекдот згадав:

- Стекло?..
- Нет, стекает....)

"Вода", яка "решила слизывать снега"? Яка рішуча вода, однако!

"Верба" - хіба не "ива" російською?

"Щедро"- російське слово?

"Весенний солнца хоровод" - скільки в нас сонць на небі, аби вони у "хороводі" кружляли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-15 16:02:03 ]
Ну, щодо частушок, згоден, Грею, не було їх. Але це - авторська фантазія - на рядок "веселі вигуки юначі" - хіба не може такого бути за веселими вигуками - цілком може.
За коми згоден, поставив.
Рішуча вода - а чим не подобається? - вона ж весенней неге потакает, тому й вирішила - цілком вмотивовано.
Це до речі, найкраща строфа, як на мене, у перекладі.
За "вербу" дякую. Справді "ива" природніше. Тут авторка хотіла бути просто ближче до оргіналу.
Ну "щедро" досить часто вживається російською, погодьтеся, навіть не буду шукати приклади.
"Весенний солнца хоровод" - це знову свідчить, що у Вас, Грею, з уявою є деякі проблеми. Ви сприймаєте рядок якось трохи, російською кажучи "топорно" - прямолінійно. Бо не сонця ходять у хороводі, а сонце - одне - крутить весняний хоровод - усе, що є під ним - птахів, дерев, річок, землі, людей... Сподіваюсь, таке пояснення задовольнить?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2018-03-16 09:04:16 ]
Та ні, з уявою в мене жодних проблем, бо, згідно цитати з вікі, "хороводи розвиваються з замкненого кола (персоніфікація сонця)" - але "солнца хоровод", як на мене, звучить пародійно.

А ось ці рядки перекладу:

"Доносит ветер петушиный
Зов – огородами насквозь."

Що тут "петушиный" - "ветер" чи "зов"? )))

В оригіналі ж наче нема такої дивної інверсії:

"Доносить гук бадьорий півня
Через городи навпростець."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-16 10:36:56 ]
Так сонце і є - замкнене коло, якщо трішки уяви прикласти, нз якого хоровод починається.
А вітер хіба буває "петушиный"? - логіку включати не потрібно? Особливо коли йдуть підряд два іменники Ветер доносит зов і може доносити, а зов - вітер - якось сумнівно, що донесе?