ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Проза

 Вуди Ален. Эпизод I
Однажды к Вуди Аллену пришла его бывшая жена.
Пришла она за рыбками.
Когда они расходились, у неё были заняты все руки и аквариум ей пришлось оставить. Так вот.
Прошло уже без малого полгода и вдруг она вспомнила. Он так и сказал: "За рыбками?". " У меня есть замечательный старый кинопроектор... У меня есть набор для душа, ты мне его подарила... У меня есть маска дракона... Тебе точно нужны рыбки?"
Она сказала, что "да".
"Но ведь я уже полгода кормлю их и меняю им воду, я знаю как зовут каждого, и в зоомагазине мне делают на корм скидку. В конце концов это я их тебе подарил"
"Вот именно", сказала она.
"Но ведь это не честно. Это живые существа. Они не могут переходить от хозяина к хозяину, как резиновые игрушки от старшего брата к младшему. Отдать - значит предать. А мне как? Как мне, по твоему? Кроме них и велосипеда у меня никого не осталось.
" Я их тоже люблю", она не отступала.
"Люблю!? Меня ты тоже любила... По крайней мере так говорила. Но я привёз тебя в этот ужасный город и ты нашла себя. Ты любишь всё ужасное. Я не исключение. Зачем тебе этот баксовоз? Он покрутит тобой и выбросит"
"Он меня любит", она повернулась к двери, -"Гари!?", на пороге нарисовался огромный негр охранник с толстыми руками, толстыми губами, толстой задницей и, как показалось Вуди, тонёхонькой душой. "Забери, пожалста, вот этот аквариум". "Да, мэм", сказал негр и приблизился к рыбкам: Анне, Алтее, Фрэю, Гастону, Робокопу и Джеку.
"Через мой трупп!", - Вуди упёрся головой в живот негру и поднял руку, пытаясь то ли ударить, то ли обозначить свою позицию. Позиция была до очевидности слабой.
"Нет, проблем, сэр", охранник поднял за пояс и поднятую руку старика и затряс толстыми губами. Затряс, как трясут шаманы у костра.
Когда очки Вуди были полностью забрызганы толстой слюной Гари, он опустил писателя на пол, отвёл к креслу, включил лампу и предложил сесть. Вуди сел. С забрызганными очками он не мог держать оборону.
Анна, его бывшая жена, подошла и села рядом. " Милый, когда мы жили в Анагуа, самой большой достопримечательностью его столицы был ты. У тебя были отличные друзья, твои пьесы и океан на ладони. Но ты сам привёз меня сюда. Ты показал мне этот ужасный, как ты говоришь, город и я стала такой же рыбкой в этом огромном аквариуме, как и они в этом стеклянном. Я плаваю между витринами, небоскрёбами, театрами и казино. Я люблю Нью-Йорк. Ты мне его подарил. Я благодарна тебе. Но, мне мало твоего аквариума. Мне стало мало океана на ладони. Ты познакомил меня со своими друзьями и я научилась у них всему, что они мне дали. Что дал ты. Так, что не унывай. Ты хороший учитель. А ученики обычно не очень благодарны своим учителям. Поезжай-ка в Анагуа. Там у тебя остались хорошие друзья. А?
Прощай"
Она вышла следом за большим Гари и аккуратно закрыла за собой дверь.
Он достал из холодильника апельсин и стал аккуратно очищать его от кожуры, отделяя каждую дольку и кладя по очереди в рот.
Когда дольки закончились, он пошёл спать.
Ему снились рыбки, велосипед и Анагуа.

****

Даже не знаю как назвать эти ощущения.
С тем, что она ушла, я смирился. Иногда она называла мои поступки детскими, но с аквариумом она по-моему даже меня обставила. Кстати, на счёт детства. Был бы я метр девяносто ростом, сомневаюсь, что в её глазах мои поступки казались бы детскими. Представляете, мне метр девяносто, и я говорю ей: "Милая, давай заведём ребёнка...?" А она мне: "Ну, ты прямо как маленький..." Не верю! А так, мне 50, я метр шестьдесят два и она мне говорит: "Ну, ты прямо как маленький".
Да я и есть маленький! При чём здесь это?
В общем, спал я плохо. Можно сказать фрагментами. Мне снились рыбки, велосипед и Анагуа. Именно в такой последовательности. Именно такими фрагментами. И я проснулся одновременно больным и счастливым. Столько всего за одну ночь мне никогда не снилось.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-11 10:58:53
Переглядів сторінки твору 1335
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній