
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
2025.10.16
06:41
Чому вслухаюся уважно
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
У співи птиць і шум комах, -
Чому стає гуляти страшно
Уздовж річок та по гаях?
Чому бажаного спокою
В душі утомленій нема, -
Чому за світлістю тонкою
Надій лежить зневіри тьма?
2025.10.15
23:15
Не знають що творять потвори,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
несуть хоч на шиях хрести,
цікавлять їх наші комори
та з наших країв нас знести.
Ми діти еліти,
настав вже наш час.
Нам жити й радіти,
2025.10.15
22:39
Почесний директор прийшов
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
до свого колишнього кабінету,
але його ніхто не помічає.
Паркет скрипить,
мов клавіатура рояля.
У кабінетах віє
вітер минулого,
ледь колишучи штори
2025.10.15
21:57
Міріади доріг на землі пролягло.
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
Вже у космос лаштуються діти.
А мене тільки й тягне, що в рідне село.
Кажуть – так починають старіти...
Боже ж, як тут змаліло все.
Навіть шлях до Дніпра скоротився.
Я прибульцем стою і тамую щем.
Щем гіркий, що під
2025.10.15
15:10
висить ябко, висить -
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
Єву жаба дусить.
ходь но ту Адаме, ходь но ту Адаме
змій ті не укусить.
Єво ж, моя Єво,
най Господь бороне -
казов не чіпати, казов не чіпати
2025.10.15
14:44
Вона пройшла через паркан
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
Казала: ‘Ось тобі дурман
Коштовна поміч аби міг
Звільнитися страждань усіх’
На відповідь: ‘Тобі це зась’
Вона пійма мої зап’ястя
Мене жбурляє навзнаки
Забити щоб у колодки
2025.10.15
12:16
Поки що не жовтий.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
Поки що зелене
пишне листя кленів.
Накрапає дощик
умиває площі,
укриває блиском
трав’яне намисто.
2025.10.14
22:07
Мертва сторінка
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
у соціальній мережі,
із якої випарувалося життя.
Вона похована під брилами
гігабайтів інформації,
під мотлохом, шумом,
фейками, мемами,
хейтами, хештегами.
2025.10.14
21:34
В час ранковий зникли зорі
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
І розтанула імла, -
І від сну звільнилась скоро
Сонцем збуджена земля.
І промінням обігріті,
Вмиті росами усі, -
Перед зором стали квіти
Дивовижної краси.
2025.10.14
20:47
«Хто Ви такий?», – спитає «Берліоз» –
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
І, ніби Майстер, я зніяковію,
Бо іноді сам думаю всерйоз,
Що визнання – у повній безнадії...
У «Массолітах» захопили все
«Лавровичі», «Латунські», «Оремани»...
Тож не протиснутись моїм «есе»
2025.10.14
19:51
Слова, слова, слова —
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
пустелі слів…
Душа німує вгкими пісками.
Ти сам їй оніміти повелів,
кидаючи у сад квітучий —
камінь.
Небажані
2025.10.14
12:25
Конгломерат відмороженого люду на болотах гордо іменують нацією.
Малоцінні персони ціни собі ніяк не складуть.
Злі генії добре вміють прикидатися добрими.
Мистецтво брехні, як і будь-яке мистецтво, має і таланти, і шанувальників.
Імідж благод
2025.10.14
10:55
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2025.10.13
23:22
Чекаю відповідь… Конкретно:
Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли і хто пірне у Осінь?..
І щоб з розгону на портрети…
Але не всі, у кого досвід.
Ніяких видумок з майбутнім.
Минуле хай, вже начудили…
І кожен щоб очнувся в Грудні —
Бо саме Він додасть вам сили…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сонце Місяць /
Проза
gina
Мрячне світання. Орендований однокімнатний варіант із незаскленим балконом, краєвид на земельні ділянки, що від декількох до кількадесяти квадратних метрів, понаперегороджених жердинами пінопластом фанерою дошками колючим і всяким іншим дротом у всіх імовірних комбінаціях ad absurdum. В самій хаті порохнява, застарілий аромат тютюнових згарищ & рештків, із нотками примітивної кухні й домішком хлорованої води, який просотується з-за дверей до ванної-туалету, сама ванна ще мокра, люстро над умивальником геть запітніле, вогкий рушник на сушарці, з крану крапає.
Myron49 закінчує застібати сорочку, влізає в маринарку, натягає мешти, користуючись ложкою для взування, заплітає шнурівки, трохи обтирає плями підсохлого бруду, далі, знявши з гачка шкірянку й проінспектувавши для порядку всі кишені, одягає її, ретельно защіпається, бере з вішалки кашкета, вмощує на голову, зацінює результат у придверному люстрові. Постава виструнчується, підборіддя висувається вперед.
“Я―працівник секс-індустрії”, промовляє він до порожнечі, суворо та грізно, наголошуючи кожне слово, після чого відбуває, як слід грюкнувши дверима.
ᚌ
Сходова із нічною люмінесценцією, майданчик між поверхами в офісному центрі ординарного профілю. Та ж мряка за вікном, на підвіконні справа та зліва якісь фікуси, поміж фікусами―той, кому за чверть години заступати на зміну, тупо втикає прямо й угору, туди, де сходи межують із коридором, а там іще зо дванадцять кроків, і. Нема потреби уявляти, бо працює він тут не перший, навіть не другий рік, атож, більш аніж у темі.
Проблема не в тім, що його бентежить чи пригнічує нескінченна карусель яких завгодно машкар личин типажів персонажів демонів гротесків потороч, феєричне мультиплікування людських комедій обломів конфліктів драм, нескінченні химерні джунґлі ілюзорних принад зваб розбещень злягань збочень колапсів, плюс які завгодно імітації щодо імплементації вищезазначеного. Він-бо як раз і працює тим ключем, яким заводиться вся пекельна машинерія, тому напевне знає як що куди скільки. Не він деміург, хоча, в певному сенсі пророк, а щодо проблеми,―
Проблема тут і тепер полягає в тім, що якоїсь би думки або ідеї, чи бодай чуття―а немає, зеро. Він спустошений, вичерпаний, виснажений ще на старті, та оскільки працює тут далеко не перший рік тощо, то витягує з нетрів своєї куртки нулькомадволітровку з якимсь дешевим, але моцним бальзамом і, без будь-якого наперед смакування, механічно хляє, зволожуючи душевні рани.
Вже за хвилину світлішає. Вертаються чуття, проявляються належні кольори відтінки контрасти, мислі―на підході. Ще має бути хвилин шість часу. Він лагідно посміхається до порожнечі, а порожнеча з її терплячою байдужістю немовби вишкірилася у відповідь.
ᚍ
Треновані пальці вправно набирають Myron49, потім пароль, що відображується сімома зірочками, курсор клікає OK. Буденне, тривіальне тло, де відкриваються мінімізуються зручно розташовуються програмні вікна, радіо ефемить свій коронний шляґер лайв із лайф, похрипуючи на басових лініях, час іде, а контора все не пише, отже, у відповідності до інструкції, пора будити публічку, що педантично і виконується.
Декілька хронічних хануриків, поскидавши анонси з авансами, котрий рік все ті й самі, хутко змилися. Коні з воза, бабам легше. Невідомо хто, намалювавшись у загальному чаті, приймає пару-трійку повідомлень, після чого ізікард вичерпує свої мізерні можливості, а ще за декілька хвилин клієнт викидується геть системою, одне слово сінекура. Нарешті сигналить бажаючий трохи пошпіляти в текстові бешкетник, який мабуть як раз добирається собі на роботу & принагідно ще би позбутися ранкового бажання влізти на хоча би уявну, але―інь, що авжеж запросто.
Тож незабаром, два чоловіки, в різних країнах, один―не підозрюючи, що з іншого боку sms-комунікації такий собі працівник, або, може й підозрюючи, та начеб певний у тім, що сам перебуває під захистом анонімності: “я запальна негритянська лесбійка чи хочеш ніжності зі мною джіно”, у приблизному перекладі; а другий при звичній праці, наразі типу джіною, чому ні, з добряче відомою одвічній порожнечі
посмішкою на устах,―
накручують
пристрасний віртуальний лесбійський секс.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
gina
Мрячне світання. Орендований однокімнатний варіант із незаскленим балконом, краєвид на земельні ділянки, що від декількох до кількадесяти квадратних метрів, понаперегороджених жердинами пінопластом фанерою дошками колючим і всяким іншим дротом у всіх імовірних комбінаціях ad absurdum. В самій хаті порохнява, застарілий аромат тютюнових згарищ & рештків, із нотками примітивної кухні й домішком хлорованої води, який просотується з-за дверей до ванної-туалету, сама ванна ще мокра, люстро над умивальником геть запітніле, вогкий рушник на сушарці, з крану крапає.
Myron49 закінчує застібати сорочку, влізає в маринарку, натягає мешти, користуючись ложкою для взування, заплітає шнурівки, трохи обтирає плями підсохлого бруду, далі, знявши з гачка шкірянку й проінспектувавши для порядку всі кишені, одягає її, ретельно защіпається, бере з вішалки кашкета, вмощує на голову, зацінює результат у придверному люстрові. Постава виструнчується, підборіддя висувається вперед.
“Я―працівник секс-індустрії”, промовляє він до порожнечі, суворо та грізно, наголошуючи кожне слово, після чого відбуває, як слід грюкнувши дверима.
ᚌ
Сходова із нічною люмінесценцією, майданчик між поверхами в офісному центрі ординарного профілю. Та ж мряка за вікном, на підвіконні справа та зліва якісь фікуси, поміж фікусами―той, кому за чверть години заступати на зміну, тупо втикає прямо й угору, туди, де сходи межують із коридором, а там іще зо дванадцять кроків, і. Нема потреби уявляти, бо працює він тут не перший, навіть не другий рік, атож, більш аніж у темі.
Проблема не в тім, що його бентежить чи пригнічує нескінченна карусель яких завгодно машкар личин типажів персонажів демонів гротесків потороч, феєричне мультиплікування людських комедій обломів конфліктів драм, нескінченні химерні джунґлі ілюзорних принад зваб розбещень злягань збочень колапсів, плюс які завгодно імітації щодо імплементації вищезазначеного. Він-бо як раз і працює тим ключем, яким заводиться вся пекельна машинерія, тому напевне знає як що куди скільки. Не він деміург, хоча, в певному сенсі пророк, а щодо проблеми,―
Проблема тут і тепер полягає в тім, що якоїсь би думки або ідеї, чи бодай чуття―а немає, зеро. Він спустошений, вичерпаний, виснажений ще на старті, та оскільки працює тут далеко не перший рік тощо, то витягує з нетрів своєї куртки нулькомадволітровку з якимсь дешевим, але моцним бальзамом і, без будь-якого наперед смакування, механічно хляє, зволожуючи душевні рани.
Вже за хвилину світлішає. Вертаються чуття, проявляються належні кольори відтінки контрасти, мислі―на підході. Ще має бути хвилин шість часу. Він лагідно посміхається до порожнечі, а порожнеча з її терплячою байдужістю немовби вишкірилася у відповідь.
ᚍ
Треновані пальці вправно набирають Myron49, потім пароль, що відображується сімома зірочками, курсор клікає OK. Буденне, тривіальне тло, де відкриваються мінімізуються зручно розташовуються програмні вікна, радіо ефемить свій коронний шляґер лайв із лайф, похрипуючи на басових лініях, час іде, а контора все не пише, отже, у відповідності до інструкції, пора будити публічку, що педантично і виконується.
Декілька хронічних хануриків, поскидавши анонси з авансами, котрий рік все ті й самі, хутко змилися. Коні з воза, бабам легше. Невідомо хто, намалювавшись у загальному чаті, приймає пару-трійку повідомлень, після чого ізікард вичерпує свої мізерні можливості, а ще за декілька хвилин клієнт викидується геть системою, одне слово сінекура. Нарешті сигналить бажаючий трохи пошпіляти в текстові бешкетник, який мабуть як раз добирається собі на роботу & принагідно ще би позбутися ранкового бажання влізти на хоча би уявну, але―інь, що авжеж запросто.
Тож незабаром, два чоловіки, в різних країнах, один―не підозрюючи, що з іншого боку sms-комунікації такий собі працівник, або, може й підозрюючи, та начеб певний у тім, що сам перебуває під захистом анонімності: “я запальна негритянська лесбійка чи хочеш ніжності зі мною джіно”, у приблизному перекладі; а другий при звичній праці, наразі типу джіною, чому ні, з добряче відомою одвічній порожнечі
посмішкою на устах,―
накручують
пристрасний віртуальний лесбійський секс.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію