Не сприйміть за якось-там повчання, але просто повірте. Сам я надійно кваліфікований & сповна обізнаний, щоб відчувати відповідальність щодо нижче застережених слів. Вжеж, на ґрунті особистого досвіду, але жодного іншого досвіду нікому не світить, що є, мабуть, вихідним фактом, отож-бо
 
Ніколи не поспішайте із тим, щоби перетворити свій віртуальний роман у реальний, якщо не маєте для цього настійної життєвої необхідності. Або, якщо промовляти в євангельському стилю, Богу―богове, цісарю―цісареве, а віртуалу―віртуалове. Високі наміри, світлі змагання, ідеали, всі ці лункі лексеми сповідають свою-власну цінність, їхні притаманні атрибути: недоговореність, потенційність, тощо. Ким би ви не були, яким би не був об’єкт ваших чуттів насправді―ви нізащо не отримаєте в реальному результаті гідного еквівалента зоріючих віртуальних імовірностей. Звісно, ви отримаєте щось інше, плюс певне розчарування, якщо вам правдиво всеєдно, то хай би воно було, ніхто же не проти будь-чого за браком узагалі чого-небудь. Однак, життєва практика показує, що звичайної, навіть належної дійсності всяк має, так чи інакше, вдоста. Бо віртуальні романи зовсім не про дійсність. Вони, як і поезія―про те, чого насправді не є, і не буде