
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.13
04:09
Привіт усім приятелям і приятелькам!
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
Ідея цього Альбому - озвучити деякі мої тексти в стилі із присмаком іспанських ритмів.
Я вибрав 10-ть з них і помістив в одному відео. Надіюсь, що вони принесуть естетичне задоволення...
Відео просте, лише для перес
2025.10.12
22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
2025.10.12
19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
2025.10.12
19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом заясніє ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
2025.10.12
14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
2025.10.12
12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
2025.10.11
22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
2025.10.11
22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
2025.10.11
20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
2025.10.11
17:55
Першу людину створив Бог,
і цією людиною була жінка,
яка природно, можливо від Бога,
народила сина ( ребро Адама тут ні до чого).
Згодом поміж батьком і сином
виникла суперечка.
Син став анти Богом,
тобто Сатаною.
Між ними і досі іде війна.
2025.10.11
15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
2025.10.11
14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
2025.10.11
14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
2025.10.11
12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Перша подруга
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перша подруга
Я беру її біляве волоссячко до рук і чешу гребінцем, боячись зробити боляче, смикнути ненароком. Я люблю її, а вона любить мене. І я не знаю, як давно у мене ця любов виникла. Здається, я її любила завжди, ще до своєї появи у цьому світі.
Сьогодні я вчуся плести косичку. Бабуся терпляче сидить на дивані. Я стою позаду і наполегливо намагаюся заплести косу. У бабусі багато терпіння. Вона виростила двох синів. Тепер няньчить мене. Мені з нею добре, затишно, цікаво і смачно. Я люблю перебувати у її товаристві навіть більше, аніж йти до дитсадка. Хіба що там є музичне. Адже музику я люблю не менше.
Люблю музичне і дні, коли воно є, стараюся не пропускати. Але коли мама мацає лоба, з докором хитає головою і каже, що я захворіла і в дитсадочок не піду, бо треба лікуватися, беру маленьке дитяче піаніно. Воно схоже на те, що у дитячому садочку. Україна. Така назва у піаніно. Це мені сказала мама і я їй вірю. Таким чином музичне проходить у мене вдома.
Мама заклопотана домашніми справами і роботою. Бабуся ж на роботу не ходить, тому це моя перша подруга. Ми разом ходимо до магазину. І бабуся купила мені першу мою власну помаду яскравого червоного кольору. Помада гарно пахне. Бабуся сказала, що якщо я рано почну фарбувати губи, то вони рано стануть сині, як у неї. Насправді у бабусі губи не сині. Трішки фіолетові. Але помаду я на смак спробувала. Схожа на пластилін, тільки тане швидше у роті. Не солодка. Безперечно, запах у помади і колір кращий, аніж смак. Того дня мене перевдягнули двічі, адже самотужки спробувала зробити помадою макіяж, розмалювати дзеркало і сукню.
Сьогодні ми гарнесенько чепуримося і йдемо на цвинтар прибирати могилки, саджати квіти. Бабуся розповідає мені про квіти і трави, мені цікаво абсолютно все нове. Вчора я прогуляла дитсадок умисно, адже бабуся напередодні ще звечора сказала, що полотиме квітничок. Квітничок гарний, мені хочеться разом з нею робити роботу. Тому зранку я кажу, що мене нудить. Музичного нема. Можна і попрацювати. Мама переживає, що мені недобре. А я маю з годину поприкидатися. Бабуся робить трав’яний чай і готує мені ліжечко з периною. Мама йде на роботу. Я, випивши чай, через деякий час стрибаю уже біля бабусі і кажу, що мені краще. Ще б пак! Я буду полоти квітничок! Бабусенька показує, як сходять тюльпани, лілії, півонії і любисток, як пробивається воронець і нарциси. Я обожнюю слухати про кожну травиночку. І мені кожної травинки відверто шкода. Але їм не місце у квітнику!
Ще ми разом ліпимо з тіста. Бабуся смачні вареники, а я – коники. Я дуже люблю тісто. Потім на обід у мене суп. Це перша страва. У бабусі завжди свіжий суп з добре засмаженою цибулею. Вона навіть трішки підгоріла. Але смак супу від того лише кращий. Друга страва – мої улюблені вареники з капустою. Я люблю і з картоплею. І з сиром. Але з капустою найбільше! Вони навіть смачніші, ніж з м’ясом. Потім бабусенька мене приколисує. А я скачу зайцем, поки не засну. Скакати – то своєрідний протест. Чому я маю вдень спати, коли скільки всього цікавого навкруги? Скільки всього корисного можна дізнатися, скільки роботи переробити!
Але бабуся майстерно приколисує. У неї залізне терпіння. Не зчуюся, а вже засну. Прокидаюся і розумію, що спала. Трішки похнюплена чвалаю на кухню. Бабуся або лаштує вечерю, або пере. І тоді я беруся прати ляльковий одяг. Не важливо, що він чистий. Важливий процес. Прання! Я намилюю велетенським шматком мила сукню ляльки. Мило не вміщається у руку, тому я тру об мило сукенку. Потім полощу, повторюючи за бабусею. Коли все чисте, бабуся бере і моє випране, прищіплює на мотузці. Мотузка зависоко, я не дістаю. Згодом мені зробив татко таку саму мотузку з міцної нитки, а бабуся купила дитячі прищепки.
Я ще з дитинства знаю, що стану багатою і знаменитою артисткою. Я люблю виступати і дарувати радість. Але не менше я люблю трави, шити одяг з рукавами лялькам, який жодна з дівчаток у групі дитсадка шити не вміє, носити у пору першої редиски і зеленої цибулі у дитсадок торбинку, яку пошила для мене мама, а там – хліб з салом , чи котлети, і ми з групою мандрівників летимо на дитячому літачку на майданчику і топчемо смачні бутерброди з редискою. Аж за вухами лящить! Ми часто подорожуємо в Африку, Австралію і Америку. Поки я знаю лише ці назви в свої чотири рочки. А ще я знаю літери. Не всі.
Мені легко і просто бути собою – зіркою. Інколи, щоправда, хочеться стати відьмою, адже відьма від слова відати – знати, щоб вилікувати бабусю. Бо бабуся сама збирає трави і лікує себе. Вона знає багато про трави. Я намагаюся запам'ятовувати. А ще ми разом збираємо полуниці. Їх велетенська грядка. Я не надто люблю їх на смак, лише коли з цукром. А бабуся продає зранку на базарі, щоб купити щось інше, як лимонад чи шоколад. Я страшенно люблю лимонад. І люблю грати в бармена, звісно, я не знаю, що то бармен, винаходжу нові коктейлі, додаючи у різних пропорціях до лимонаду цукру, солі, харчової соди, інколи – пива. Все пробую на смак і морщу носика, коли занадто солоне чи пивне. Але переконана, що знайду ідеальний напій. Пиво беру таємно у батька. Він навіть не помічає, як я у маленьку чарочку відливаю. Або прошу. Трішки. Для коктейлю.
Мені страшенно хочеться вдома мати собачку чи котика. Я весь час, по дорозі з садочка додому дивлюся кого б поцупити, а раптом трапиться цуценя чи кошеня. Але кошенят просто так нічиїх не трапляється. І цуценят теж. Бабуся каже, що я ще маленька, трішки підрости треба. Але я самостійна. Вмію шити, читати по складам, співати, ліпити, вирізати з паперу аплікації, пекти у пісочниці торти і будувати замки, полоти квіти і малювати. Я часто малюю будинок і сад, і сонечко. Так я бачу дім, затишок. Так я уявляю світ – безкінечний простір доброти і любові. Так вчить мене бабуся – моя перша подруга.
Сьогодні я вчуся плести косичку. Бабуся терпляче сидить на дивані. Я стою позаду і наполегливо намагаюся заплести косу. У бабусі багато терпіння. Вона виростила двох синів. Тепер няньчить мене. Мені з нею добре, затишно, цікаво і смачно. Я люблю перебувати у її товаристві навіть більше, аніж йти до дитсадка. Хіба що там є музичне. Адже музику я люблю не менше.
Люблю музичне і дні, коли воно є, стараюся не пропускати. Але коли мама мацає лоба, з докором хитає головою і каже, що я захворіла і в дитсадочок не піду, бо треба лікуватися, беру маленьке дитяче піаніно. Воно схоже на те, що у дитячому садочку. Україна. Така назва у піаніно. Це мені сказала мама і я їй вірю. Таким чином музичне проходить у мене вдома.
Мама заклопотана домашніми справами і роботою. Бабуся ж на роботу не ходить, тому це моя перша подруга. Ми разом ходимо до магазину. І бабуся купила мені першу мою власну помаду яскравого червоного кольору. Помада гарно пахне. Бабуся сказала, що якщо я рано почну фарбувати губи, то вони рано стануть сині, як у неї. Насправді у бабусі губи не сині. Трішки фіолетові. Але помаду я на смак спробувала. Схожа на пластилін, тільки тане швидше у роті. Не солодка. Безперечно, запах у помади і колір кращий, аніж смак. Того дня мене перевдягнули двічі, адже самотужки спробувала зробити помадою макіяж, розмалювати дзеркало і сукню.
Сьогодні ми гарнесенько чепуримося і йдемо на цвинтар прибирати могилки, саджати квіти. Бабуся розповідає мені про квіти і трави, мені цікаво абсолютно все нове. Вчора я прогуляла дитсадок умисно, адже бабуся напередодні ще звечора сказала, що полотиме квітничок. Квітничок гарний, мені хочеться разом з нею робити роботу. Тому зранку я кажу, що мене нудить. Музичного нема. Можна і попрацювати. Мама переживає, що мені недобре. А я маю з годину поприкидатися. Бабуся робить трав’яний чай і готує мені ліжечко з периною. Мама йде на роботу. Я, випивши чай, через деякий час стрибаю уже біля бабусі і кажу, що мені краще. Ще б пак! Я буду полоти квітничок! Бабусенька показує, як сходять тюльпани, лілії, півонії і любисток, як пробивається воронець і нарциси. Я обожнюю слухати про кожну травиночку. І мені кожної травинки відверто шкода. Але їм не місце у квітнику!
Ще ми разом ліпимо з тіста. Бабуся смачні вареники, а я – коники. Я дуже люблю тісто. Потім на обід у мене суп. Це перша страва. У бабусі завжди свіжий суп з добре засмаженою цибулею. Вона навіть трішки підгоріла. Але смак супу від того лише кращий. Друга страва – мої улюблені вареники з капустою. Я люблю і з картоплею. І з сиром. Але з капустою найбільше! Вони навіть смачніші, ніж з м’ясом. Потім бабусенька мене приколисує. А я скачу зайцем, поки не засну. Скакати – то своєрідний протест. Чому я маю вдень спати, коли скільки всього цікавого навкруги? Скільки всього корисного можна дізнатися, скільки роботи переробити!
Але бабуся майстерно приколисує. У неї залізне терпіння. Не зчуюся, а вже засну. Прокидаюся і розумію, що спала. Трішки похнюплена чвалаю на кухню. Бабуся або лаштує вечерю, або пере. І тоді я беруся прати ляльковий одяг. Не важливо, що він чистий. Важливий процес. Прання! Я намилюю велетенським шматком мила сукню ляльки. Мило не вміщається у руку, тому я тру об мило сукенку. Потім полощу, повторюючи за бабусею. Коли все чисте, бабуся бере і моє випране, прищіплює на мотузці. Мотузка зависоко, я не дістаю. Згодом мені зробив татко таку саму мотузку з міцної нитки, а бабуся купила дитячі прищепки.
Я ще з дитинства знаю, що стану багатою і знаменитою артисткою. Я люблю виступати і дарувати радість. Але не менше я люблю трави, шити одяг з рукавами лялькам, який жодна з дівчаток у групі дитсадка шити не вміє, носити у пору першої редиски і зеленої цибулі у дитсадок торбинку, яку пошила для мене мама, а там – хліб з салом , чи котлети, і ми з групою мандрівників летимо на дитячому літачку на майданчику і топчемо смачні бутерброди з редискою. Аж за вухами лящить! Ми часто подорожуємо в Африку, Австралію і Америку. Поки я знаю лише ці назви в свої чотири рочки. А ще я знаю літери. Не всі.
Мені легко і просто бути собою – зіркою. Інколи, щоправда, хочеться стати відьмою, адже відьма від слова відати – знати, щоб вилікувати бабусю. Бо бабуся сама збирає трави і лікує себе. Вона знає багато про трави. Я намагаюся запам'ятовувати. А ще ми разом збираємо полуниці. Їх велетенська грядка. Я не надто люблю їх на смак, лише коли з цукром. А бабуся продає зранку на базарі, щоб купити щось інше, як лимонад чи шоколад. Я страшенно люблю лимонад. І люблю грати в бармена, звісно, я не знаю, що то бармен, винаходжу нові коктейлі, додаючи у різних пропорціях до лимонаду цукру, солі, харчової соди, інколи – пива. Все пробую на смак і морщу носика, коли занадто солоне чи пивне. Але переконана, що знайду ідеальний напій. Пиво беру таємно у батька. Він навіть не помічає, як я у маленьку чарочку відливаю. Або прошу. Трішки. Для коктейлю.
Мені страшенно хочеться вдома мати собачку чи котика. Я весь час, по дорозі з садочка додому дивлюся кого б поцупити, а раптом трапиться цуценя чи кошеня. Але кошенят просто так нічиїх не трапляється. І цуценят теж. Бабуся каже, що я ще маленька, трішки підрости треба. Але я самостійна. Вмію шити, читати по складам, співати, ліпити, вирізати з паперу аплікації, пекти у пісочниці торти і будувати замки, полоти квіти і малювати. Я часто малюю будинок і сад, і сонечко. Так я бачу дім, затишок. Так я уявляю світ – безкінечний простір доброти і любові. Так вчить мене бабуся – моя перша подруга.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію