Мрієш ти про найдорожчий подарунок чи відмовляєшся від нього, аргументуючи це тим, що потрібно буде чимось віддячити – це смішно. Можливо, ти просто не знаєш, що є найдорожчим в цьому на перший погляд продажному світі. Це – любов дієва. В ній тепло і світло, у ній також є мрія, але ця мрія вже більше схожа на намір, очі у неї ясніші, з доторком реалізму, і не ховаються за рожевими окулярами. Тут немає самопожертви, щось значно вище і потрібніше. Кожному ж відомо, якщо голодному зловити рибу – ти нагодуєш його один раз, якщо ж його навчити ловити рибу – він зможе прогодувати себе все життя. Так навіщо ж віддавати шану тим, хто підніс тебе на п’єдестал і щодня б’є поклони, миючи за тебе посуд, переписуючи конспекти, сидячи в бібліотеці, коли ти насолоджуєшся свіжим повітрям чи набридливими теревенями подруги. Навіщо ці безглузді пам’ятники за життя? Чи заслуговуєш ти на них тут і зараз? Серце забилось швидше і ти починаєш перебирати думки про нього, як свіжовипрані шкарпетки. Він дарує тобі себе повністю, він забуває про себе, про свої бажання і мрії; єдина його мрія – це ти. Ти задоволена і волієш, щоб це тривало вічно…
Ти не отримувала найдорожчого подарунку. Тобі колись дарували Тебе? Показували, скільки в тобі ще досі невідкритого, скільки ти можеш? Примушували працювати над собою? Відточувати кожну свою грань? Спонукали відкриватися для всього світу, для кожної його клітинки, любити його відчайдушно і безборонно? Чи була ти Галатеєю хоч раз, навіть якщо на наступний день Пігмаліон тихенько причинив двері твого серця і пішов у світ, щоб знову сотворити чудо? Чи могла повністю довіритись і відчути себе пластиліном в його руках? Не розуміючи, експеримент ти чи обдуманий витвір, спричиняти експромти і крок за кроком вдосконалювати свої здібності?
Ти знаєш, як це, бути шедевром любові дієвої? В твоєму серці є місце для всього світу, а кілька людей почуваються в ньому, як вдома. Твоє життя – це вдячність, а не вина. Ти несеш в собі мудрість поколінь: «Якщо спиш – прокинься, якщо стоїш – іди, якщо ідеш – біжи, якщо біжиш - лети». І тепер знаєш напевно, що не можеш творити в житті добро, коли тобі погано.
Можливо, тепер варто себе спробувати в ролі Пігмаліона?