Вочевидь, існує фундаментальний закон для енергії, всі інші прояви похідні на всіх енергетичних рівнях ))

Інтегрування енергії в межах керування

виглядає спрощено як Ен * К = Eп,
де Ен - Енергія не проявлена (не модульована керуванням)
К - керування Ен,
Eп - Енергія проявлена, або ж керована

-----------------------

Вочевидь, можливість керування дається всім і вся, хто (що) досяг_ло відповідного рівня (енергетичного) розвитку "системи". Грубо кажучи - з "плоского" стало "об'ємним" (математика вже включилась).

"Пріоритет керування" (переваги) тоді - суто за філософією цього питання (філософія є творцем і наповненням будь-якої строгої науки) - вирішується глибиною керування, Тобто, чим звище, з більш високого енергетичного рівня, почалося керування, тим пріоритетніше воно (тобто, є тлом за замовчуванням).
Рівноважність і стійкість (не енерговитратність) цього тла потребує достатніх і необхідних умов. Це, вочевидь, вирішується "резонансно" і провадиться ( і описується) через явища "поля" і "простору" Фактично, вертикально структуроване поле можна порівнювати з "істиною" а "простір" ( в його енергетичній повноті) зі "свободою". А ось весь спектр керування - зі "свідомістю".

------------------------------------

Про "вертикальну структурованість" варто говорити у всіх аспектах, але вони в кінці таки зводяться до головних дискретностей - "поля" і "простору", в яких відбуваються ті чи ті "конкретності". Та, передусім, нмсд, "вертикальна структурованість" - це сталі енергетичні рівні (як поверхи) , математично - додаткові виміри (фактично до безмежності) перебування і матерії, і просто енергії (що не обов'язково є матерією). Тобто, зі зростанням керованої енергетики "системи", змінюються і властивості , якості, параметри, уточнюються вимоги. Візуально це , нмсд, в тримірному просторі нагадує перевернуту вгору основою піраміду, точніше, безліч пірамід, вершинами яких є основна складова буття: "особа". Саме "особа" в бутті пов'язує між собою енергію і керування.
Тобто, "вертикальна структурованість" - це природна картина енергетичного (керованого) розширення буття.
Буття завжди активоване, якшо в "особи" щось деактивується, то вона втрачає рівень рівноважного і стійкого (енергетичного) перебування.
Поле не є простором, а простір не є полем, хоча вони і є складовими Буття. Поле в простому баченні можна сприймати як поле (те, що між) двома зарядами, навколо одного заряду, тощо. Конструкція може ускладнюватися до безмежності - як "матрьошка", складаючись одна в одну. Аж до цілісного Безмежжя Буття в цілому. І це все, процес розкриває і Простір.Простір і саме Буття , звичайно, теж "вертикально структуровані" і тут помітна безмежна змінність законів "рівнів", натомість, "горизонтальна структурованість" - це безмежна сталість, закони одного "рівня". Якась така ніби логіка...
Коли ми говоримо про "свідомість" - то, спрощуючи все і вся, в моделі нашого "я", завжди маємо два моменти - один "усвідомлення" чогось, і "свідомо" наше, так? Йдеться про "доступ до чогось" і отриманий вже "доступ". Це більше ніж знання, це можливість ""керування" чимсь-кимось. Знання вже як наслідок. В цілому "керування" - над енергіями, енергетиками. А інтегруючи всі "цеглинки буття" отримуємо вироблену в сукупності (колективно) "свідомість", і процес "усвідомлення" - дотичності до "свідомості".
Можна уявити собі малюка, що доростає до вищих і вищих енергетичних полиць бібліотеки буття )