Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Афоризми Стародавнього Світу2 століття до н.е.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Афоризми Стародавнього Світу2 століття до н.е.
Погляд на мудрість.
Афоризми Стародавнього Світу
2 століття до н.е.
Цицерон
А наші філософи? Пишучи книги про презирство до смерті, жоден з них не забуває надписати на них своє ім'я.
Благо народу - вищий закон.
Папір все стерпить.
Адже такого роду міркування, вкладені в уста людей колишніх часів, і до того ж найзнаменитіших невідомим чином набувають особливої ваги і піднесену важливість.
Імовірнісні знання - ось межа людського розуміння.
Чи можлива в житті радість, коли денно і нощно доводиться міркувати, що тебе чекає смерть?
Все прекрасне рідко.
Всьому свій час.
Всякому - своє.
Вища право - вища безправ'я.
Дурниці так глибоко в нас засіли, що завжди щось залишиться; але постараємося залишити лише саме неминуче.
Навіть і тепер я не більше заздрю силі молодих, ніж раніше заздрив силі бика або слона.
Для яких їх вчення - це закон життя, а не тільки знання
Друзі пізнаються в біді.
Якщо є що-небудь поважне, то це цілісність усього життя.
Бажаючим навчитися перешкоджає авторитет тих, хто вчить.
Жити - значить мислити.
Коли гримить зброя, закони молкнут.
Коли нема чим пишатися в цьому, хваляться вчорашніми заслугами.
Краща філософія: все заперечувати і ні про що не висловлювати певної думки.
Мовчання теж красномовно.
Найбільш важка частина - вступ.
Наші душі довговічні, але не безсмертні.
Невелика заслуга, якщо людина чесна лише тому, що ніхто і не намагається його підкупити.
Немає нічого більш протилежного розуму і природі, ніж випадковість.
Ніщо так не шкодить, як покладені надії.
Про Греція, як часом ти мізерна в своєму достатку слів!
Засмучення існує не сама по собі, а в нашій уяві.
Вчинки мудрих людей продиктовані розумом, людей менш кмітливих - досвідом, найбільш неосвічених - необхідністю, тварин - природою.
Поетами народжуються, ораторами стають.
Звичка - друга натура.
Природа не дала нам пізнання межі речей.
Приємно згадувати негаразди, якщо вони минули.
Найважче в дружбі - бути врівень з тим, хто нижче тебе ... якщо ти в силах надати іншому будь-яку послугу, суспензія перш, по плечу вона йому.
Ті, хто хочуть дізнатися, що ми думаємо про всяку річ, більш цікаві, ніж потрібно.
Те, що боги існують, - це я не буду заперечувати, але я буду оскаржувати будь-які докази.
Фортуна не тільки сама сліпа, але і засліплює кожного, кого укладе в обійми.
Часто навіть не корисно знати, що станеться в майбутньому: адже це нещастя - журитися про те, чому не можна допомогти і не мати останнього і, проте, загального розради - надії.
Людина - свій найлютіший ворог.
Людині властиво помилятися, а дурневі - наполягати на своїй помилці.
Теренцій
Скільки людей стільки й думок.
Вища право часто є вища зло.
Зрештою не скажеш нічого вже,
що не було б іншими раніше сказано.
Коли у нас успіх у всьому, тоді-то ось особливо
Готовим треба бути до того, які нас негаразди чекають.
Перший бій - важкий бій!
Переклала на українську мову 20.05.18 7.55
Афоризми Стародавнього Світу
2 століття до н.е.
Цицерон
А наші філософи? Пишучи книги про презирство до смерті, жоден з них не забуває надписати на них своє ім'я.
Благо народу - вищий закон.
Папір все стерпить.
Адже такого роду міркування, вкладені в уста людей колишніх часів, і до того ж найзнаменитіших невідомим чином набувають особливої ваги і піднесену важливість.
Імовірнісні знання - ось межа людського розуміння.
Чи можлива в житті радість, коли денно і нощно доводиться міркувати, що тебе чекає смерть?
Все прекрасне рідко.
Всьому свій час.
Всякому - своє.
Вища право - вища безправ'я.
Дурниці так глибоко в нас засіли, що завжди щось залишиться; але постараємося залишити лише саме неминуче.
Навіть і тепер я не більше заздрю силі молодих, ніж раніше заздрив силі бика або слона.
Для яких їх вчення - це закон життя, а не тільки знання
Друзі пізнаються в біді.
Якщо є що-небудь поважне, то це цілісність усього життя.
Бажаючим навчитися перешкоджає авторитет тих, хто вчить.
Жити - значить мислити.
Коли гримить зброя, закони молкнут.
Коли нема чим пишатися в цьому, хваляться вчорашніми заслугами.
Краща філософія: все заперечувати і ні про що не висловлювати певної думки.
Мовчання теж красномовно.
Найбільш важка частина - вступ.
Наші душі довговічні, але не безсмертні.
Невелика заслуга, якщо людина чесна лише тому, що ніхто і не намагається його підкупити.
Немає нічого більш протилежного розуму і природі, ніж випадковість.
Ніщо так не шкодить, як покладені надії.
Про Греція, як часом ти мізерна в своєму достатку слів!
Засмучення існує не сама по собі, а в нашій уяві.
Вчинки мудрих людей продиктовані розумом, людей менш кмітливих - досвідом, найбільш неосвічених - необхідністю, тварин - природою.
Поетами народжуються, ораторами стають.
Звичка - друга натура.
Природа не дала нам пізнання межі речей.
Приємно згадувати негаразди, якщо вони минули.
Найважче в дружбі - бути врівень з тим, хто нижче тебе ... якщо ти в силах надати іншому будь-яку послугу, суспензія перш, по плечу вона йому.
Ті, хто хочуть дізнатися, що ми думаємо про всяку річ, більш цікаві, ніж потрібно.
Те, що боги існують, - це я не буду заперечувати, але я буду оскаржувати будь-які докази.
Фортуна не тільки сама сліпа, але і засліплює кожного, кого укладе в обійми.
Часто навіть не корисно знати, що станеться в майбутньому: адже це нещастя - журитися про те, чому не можна допомогти і не мати останнього і, проте, загального розради - надії.
Людина - свій найлютіший ворог.
Людині властиво помилятися, а дурневі - наполягати на своїй помилці.
Теренцій
Скільки людей стільки й думок.
Вища право часто є вища зло.
Зрештою не скажеш нічого вже,
що не було б іншими раніше сказано.
Коли у нас успіх у всьому, тоді-то ось особливо
Готовим треба бути до того, які нас негаразди чекають.
Перший бій - важкий бій!
Переклала на українську мову 20.05.18 7.55
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
