ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З холодом сердечних потрясінь,
Гірша, ніж були позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З холодом сердечних потрясінь,
Гірша, ніж були позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
2026.04.20
09:27
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!».
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк
2026.04.19
23:17
Насипана Юрку могила*
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
колись, багато літ тому,
але і досі в ній та сила,
що Бог послав тоді йому.
Тож хочу жити в тій країні
де весь народ – одна сім’я,
в козацькому зростать корінні,
2026.04.19
22:59
Вона умовчує тайноти -
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
вино немов
у часі вистояне в гротах -
якось бо мо'....
бо може мить прийде дозріла -
хтось надіп'є
на смак терпке, з дубових діжок,
вино оте.
2026.04.19
21:41
Мій друг питав мене
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
Де він бував
Куди потрапив?
Я казав, його звільнили
Ділитися зі світом жартами
Так, ніби він створив ореол
Я чув, як його радість плине
2026.04.19
21:32
Нескінченні, тривалі дощі
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
І сльота, ніби магма мовчання.
Так вода досягає душі
У бездушнім німім проминанні.
Так вода досягає єства,
Найсвятіших основ і законів.
І народиться думка жива
2026.04.19
18:56
Сакура біла розквітла!
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
Світло зробилось і чисто.
Звуки і запахи квітня
легко котились крізь місто.
Ей, зупинись незнайомцю
і охмілій з її світла.
Місто скорилося сонцю —
2026.04.19
17:21
Вона завітала під час вересневих дощів,
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
Коли все свистіло й жбурляло під ламаним дахом.
Чим міг пригостити її я в квартирі своїй?
Вином молодим та густим обліпиховим чаєм.
Вона не просила ніколи мене ні про що,
Дивилась в вікно, як стікають потока
2026.04.19
17:19
Над рікою туман висить.
Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Промайне, може, часом тінь.
Чи то птах який пролетить,
Чи то форкне в тумані кінь.
Попід верби вогонь горить,
Хтось багаття в траві розклав.
Дим в тумані не розрізнить.
Мабуть, хтось на спочинок став.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тата Рівна /
Вірші
спадок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
спадок
Тату!
ти тільки не кажи тату
тату не треба казати нічого
нехай собі смалить свої прилуки
нехай собі човгає
доки човгає…
я ж повернувся
живий
нівроку
майже такий як і був торік
хіба залатаний зверху збоку
але ж – чоловік!
Мамі!
ти їй ні слова
їй знати не треба таких дрібниць
мама вже сива
вона нездорова
їй ні до чого
і так не спиться ночами мамі
ночами сивими
такими сивими як сама
мама не знатиме й буде красивою
буде вірити а там – зима
тепло нашубкаюся - не помітять
якось у потемках переб’юсь
весною забудеться
звикнеться
у мами квіти
у тата оранка
я оженюсь
Ганусі…
ще постривай не зараз
Гануся рушник вишиває
(я вчора підгледів потай)
така молода амбітна
замріяна над роботою
мугиче щось там собі під носа
про командирів героїв
Гануся домашня боса
Гануся простоволоса
Гануся гарна як зброя
нащо їй знати завчасно
деталі про героїв
деталі про командирів
деталі про воїнів
і бачити завчасно
героїв без деталей
їй бо…
ми ж кіборги
ми Боги
нам ні до чого руки та ноги
у сталій пропорції
власне була би погода
було б сонце
що іще треба світу?
а він упіймав мене...
таки упіймав мене
а я до останнього біг я тікав
а він упіймав мене
Мамо
Ганусі купив кульчики квіти
мамі купив парфуми шоколаду –
з татом на пиво підем – обмиєм мою зарплату
точніш повезе мене тато…
повезе мене
Тату!
коли я жив там коли я мерз
я думав що бога нема
я бачив що бог наш – Марс
що в нас за бога міфічний персонаж
що в нас війна
війна…
але я згадав «Вірую» «Богородицю» «Отче наш»
не знав і згадав – до слова до вдиху
молився на схід на захід і просто вгору
Тату! там справжня війна
справжня війна
там стріляють тату
там ціле горе
і ми стріляємо також
у відповідь чи до запитань
Тату!
ти не кажи мамі
нам часто не було що їсти що пити
не було одягу та навіть штанів берців
Тату
кіборги – то генерали
бо це у них немає серця
осінь пройшлася пензлем ясним
над мертвими і живими
стоять воскові дід та баба
над трунами золотими
Гануся бавить своїх малят
далеко – їй добре спиться
і років через двадцять-тридцять
а може й раніше стане то
нащадки розтягнуть їх на свічки
для ярмаркування Різдвяного
виллють із бронзи інших вони бабу діда
виллють із бронзи солдатиків мамок
а горя подіти нікуди воску подіти нікуди
цей спадок – довіку із нами
еге ж
Мамо?
2014
Авторське виконання за лінком: https://youtu.be/T-Z7LDaKnV8
ти тільки не кажи тату
тату не треба казати нічого
нехай собі смалить свої прилуки
нехай собі човгає
доки човгає…
я ж повернувся
живий
нівроку
майже такий як і був торік
хіба залатаний зверху збоку
але ж – чоловік!
Мамі!
ти їй ні слова
їй знати не треба таких дрібниць
мама вже сива
вона нездорова
їй ні до чого
і так не спиться ночами мамі
ночами сивими
такими сивими як сама
мама не знатиме й буде красивою
буде вірити а там – зима
тепло нашубкаюся - не помітять
якось у потемках переб’юсь
весною забудеться
звикнеться
у мами квіти
у тата оранка
я оженюсь
Ганусі…
ще постривай не зараз
Гануся рушник вишиває
(я вчора підгледів потай)
така молода амбітна
замріяна над роботою
мугиче щось там собі під носа
про командирів героїв
Гануся домашня боса
Гануся простоволоса
Гануся гарна як зброя
нащо їй знати завчасно
деталі про героїв
деталі про командирів
деталі про воїнів
і бачити завчасно
героїв без деталей
їй бо…
ми ж кіборги
ми Боги
нам ні до чого руки та ноги
у сталій пропорції
власне була би погода
було б сонце
що іще треба світу?
а він упіймав мене...
таки упіймав мене
а я до останнього біг я тікав
а він упіймав мене
Мамо
Ганусі купив кульчики квіти
мамі купив парфуми шоколаду –
з татом на пиво підем – обмиєм мою зарплату
точніш повезе мене тато…
повезе мене
Тату!
коли я жив там коли я мерз
я думав що бога нема
я бачив що бог наш – Марс
що в нас за бога міфічний персонаж
що в нас війна
війна…
але я згадав «Вірую» «Богородицю» «Отче наш»
не знав і згадав – до слова до вдиху
молився на схід на захід і просто вгору
Тату! там справжня війна
справжня війна
там стріляють тату
там ціле горе
і ми стріляємо також
у відповідь чи до запитань
Тату!
ти не кажи мамі
нам часто не було що їсти що пити
не було одягу та навіть штанів берців
Тату
кіборги – то генерали
бо це у них немає серця
осінь пройшлася пензлем ясним
над мертвими і живими
стоять воскові дід та баба
над трунами золотими
Гануся бавить своїх малят
далеко – їй добре спиться
і років через двадцять-тридцять
а може й раніше стане то
нащадки розтягнуть їх на свічки
для ярмаркування Різдвяного
виллють із бронзи інших вони бабу діда
виллють із бронзи солдатиків мамок
а горя подіти нікуди воску подіти нікуди
цей спадок – довіку із нами
еге ж
Мамо?
2014
Авторське виконання за лінком: https://youtu.be/T-Z7LDaKnV8
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2511 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2511 seconds