ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.19 14:51
"Сусідський кіт зайшов до хати..."
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...

Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?

Борис Костиря
2026.08.19 13:55
Пристрасть
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.

Такий коханець гарний і потужний

Ірина Вовк
2026.08.19 10:38
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 2)
Дарунок Середземного моря «Помста – це напій, який найкраще смакує, коли він зачерпнутий з глибин моря». Афоризм Стародавнього Єгипту …Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор

Віктор Кучерук
2026.08.19 07:54
* * *
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.

хома дідим
2026.08.18 20:06
* 177 *
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб

Вячеслав Руденко
2026.08.18 17:45
Історія світу– в дрібницях!
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,

Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,

Ольга Садкова
2026.08.18 14:39
Дід іде
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,

Ванда Савранська
2026.08.18 14:30
Ніч у метро
— Так не буває, – подумала вона. — Так не буває, – прошепотів він. Але так було... КИЇВ, ОСІНЬ 2025 РОКУ Богдан підпирав спиною колону на станції метро й робив вигляд, що зосереджується на своєму телефоні. Насправді він уже з пів години, я

Борис Костиря
2026.08.18 13:54
Відлига
Ураз погода зіпсувалась.
Потоки бруду, як вулкан.
Чи зможе у багнюці Вагнер
Створити музику? Чи Кант
Спроможен думати, як варвар?
Абсурд виконує канкан.

Потоки бруду полилися

Віктор Кучерук
2026.08.18 07:30
Літній ранок
Теплом та світлом увіходить
У літню пору в хату він
І просить всіх, немов господар,
Іти у поле на поклін.
У цей період не минає
Його увага кожен дім, -
То защебече щиглів зграя,
То півень гучно піє всім.

Ірина Вовк
2026.08.18 06:11
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 1)
Александрійське полум'я …Холод. Мармур під моїми босими ногами завжди був холодним, але сьогодні він здається крижаним. Я чую цей звук. Його ні з чим не переплутаєш. Важкий, ритмічний брязкіт залізних римських каліг об священні сходи храму Артеміди.

С М
2026.08.17 20:56
Матуся Гуска (Jethro Tull)
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Пікаділльським?

Іван Потьомкін
2026.08.17 20:04
Диво з-за Дніпра
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині

хома дідим
2026.08.17 19:06
* 176 *
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак

Борис Костиря
2026.08.17 13:49
Понеділок
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.

Вячеслав Руденко
2026.08.17 13:41
Між меланхолії невпізнаних
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір

І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Росиця
Образ твору В народу нашого нема
Такого ймення чарівного.
Воно – поезія сама,
Дароване, напевне, Богом.

Живе спрадавна у віках,
Ніколи на устах не в`яне,
У віршах скупане й піснях
В болгар, що нам – брати-слов`яни.

Як марив я тобою в снах,
Не міг на тебе надивиться,
Моя красуне осяйна –
Болгарська дівчино, Росице.

Цілунок перший у вуста
В обіймах вечора морського…
О первозданна чистота
Кохання першого мойого!

Мене ведеш ти крізь роки,
Яких багато так минуло…
Нам сяють досі ті зірки,
Якими вічність огорнула.

16.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-06-16 14:52:22
Переглядів сторінки твору 3518
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.457 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.457 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Вовк (М.К./М.К.) [ 2018-06-16 16:19:11 ]
)))...гарне імення, милозвучне...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-06-16 17:05:48 ]
Щиро дякую, дорога посестро Ірино, істинно так!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-06-16 18:05:03 ]
А я подумав про наші Рось, Росаву...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-06-16 20:21:09 ]
Так, дорогий пане іване, але у нас ці гарні назви стосуються чомусь географічних назв, а не дівочих імен. Слово "росиця" теж вживається, тільки з маленької літери. Пам"ятаєте, у Тичини: "Яка земля, яке зерно, росиця! Ну як же не сіять?!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2018-06-17 12:08:23 ]
Надхвичайно гарне ім"я, немов чиста, іскриста росинка на пелюстках троянди! А мене колись зачарувало чоловіче ім"я - Любаш... Також болгарське.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-06-17 20:35:06 ]
То ми з Вами - посестра і побратим по щастю чи нещастю, дорога Нінеле, але раз серця любили, то таки по щастю! Дуже радий, дякую за душевний відгук! Любові й натхнення невчерпного Вам!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-06-18 10:38:38 ]
Мо "Не міг на тебе надивитИСЬ"?

Файний вірш)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-06-18 10:45:07 ]
Дякую, брате, радий тобі! Можна зробити й так, як ти пишеш, але сам подивись: надивиться - Росице - більш точна рима, а ми ж хоч якісь, а майстри з тобою!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-06-18 11:00:58 ]
Авжеж)))
Як там спекота в Києві?
Лохвицю залило дощами!)))
Я зараз у Полтаві...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-06-18 14:29:26 ]
А в Києві парильня, духота, й ні краплі дощу поки що!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-07-13 20:19:59 ]
Перше кохання завжди чарівне і цнотливе, як перші проліски весни! І вірш такий же цнотливий і сердечний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-07-13 21:05:33 ]
Дякую дуже, дорога Таню, за глибину розуміння! Здається, що було все тільки вчора, а вже така прірва часу минула! А почуття те, первинне, справді кришталево чисте і прекрасне! Натхнення і любові палкої тобі!)))