ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2025.08.30 12:43
Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то
скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі.
. Єрм, Пастир. Заповіді, 9.

Просити у Бога

Будь для Духа Святого офірою
що живе в тобі Божою мірою.

Віктор Кучерук
2025.08.30 07:12
Цей грішний світ затьмарює чимсь розум
І змушує на блуд, штовхає на обман, –
Він знає все про тонкощі гіпнозу,
Як духівник про слабкості прочан.
Він володіє сутністю і плоттю,
І легко здійснює всі наміри свої,
Раз я не можу крок зробити проти
Й

Юрій Лазірко
2025.08.30 05:12
Ніч засиляє,
мов нитку у голку,
серце у біль
одинокому вовку.

Туго стискає
слухняність за шию –
волю чи смерть

Олександр Сушко
2025.08.30 02:10

Борис Костиря
2025.08.29 22:36
Є краса квітки,
а є мудрість каменя.
Вона незмінна,
вона тверда, як вічність.
Скільки слів мудрість каменя
містить у собі,
а скільки мовчання!
Скільки крику,

Артур Сіренко
2025.08.29 17:35
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: - То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нин

Віктор Кучерук
2025.08.29 05:46
Прогриміли вибухи і зразу
Здійнялись пожежі навкруги, –
І дими ядуче-чорномазі
Огорнули щільно береги.
Темна мла забарвлювала місто
Пройняте плачами, від яких
Струменіли тихо тужні вісті
По дорогах давніх і нових.

Борис Костиря
2025.08.28 22:01
Крізь хмару тютюнового диму
не можна побачити істину,
а лише диявола.
Сон розуму породжує чудовиськ.
Літери стають
так само розпливчатими,
як дим. Крізь смог безумства
не можна побачити

Олена Побийголод
2025.08.28 21:43
Із Бориса Заходера

– Скажіть, а хто пошкодив сир,
нарив у ньому стільки дір?

«Без жодних сумнівів, не я!» –
квапливо рохнула Свиня.
«Це загадка! – ґеґекнув Гусь,

Євген Федчук
2025.08.28 19:27
Цар москальський скликав кодло все на раду.
Пика скривлена, немов життю не радий.
Вся зібралася на раду ту «еліта».
Скоса зиркають, немовби пси побиті.
Забагато розвелося «горлопанів»,
Що говорять й по тверезому, й по п‘яні,
Що зажерлась влада та на

Віктор Кучерук
2025.08.28 06:17
Вишгород високий, Вишгород горбатий,
Вишгород яристий і зелений вкрай, –
У віках не зникнув та красу не втратив,
Попри грабування під гарматний грай.
Вишгород прадавній берегом похилим
До Дніпра приникнув, а не в бран попав,
Бо з ріки святої набува

Ярослав Чорногуз
2025.08.28 00:54
Не люби, не люби, не люби --
Темна смуга лягає між нами.
Як вселенська печаль - тінь журби,
Наче тріщина між берегами.

Розверзається прірвою лих,
Твої руки з моїх вириває,
Пекла лютого видих і вдих -

Борис Костиря
2025.08.27 21:20
Голоси із покинутого будинку,
голоси із далеких епох,
дитячий щебет.
Як воскресити голоси
із магми часу?
Вони доносяться, ледь живі,
ледве відчутні,
майже нерозбірливі.

Віктор Насипаний
2025.08.27 17:23
Мені якусь пораду мудру дай! –
Знайомій жіночка жаліється. –
Не знаю, чи дурниця, чи біда,
Бо щось із чоловіком діється.
Гіпноз йому чи лікаря б мені.
Не знаю, що з ним врешті коїться.
Раніше часто говорив у сні,
Тепер лиш хитро посміхається.

Світлана Пирогова
2025.08.27 12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.

Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.

Віктор Кучерук
2025.08.27 11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць / Проза

 quiproquo
 
Сліпий, прокинувшись о невідомій годині, напевно, ранку, чатує. Гуркіт наближений― віддалений― шурхітсвист― з вулиці з-за стіни за головою. Гуркіт обертається на шурхітсвист слабшає зростає вертається & віддаляється знову. Авеню, що її захаращує своїм шумом хто не будь, як заманеться, й нікому немає діла, авжеж-бо всім кудись тре. Наскільки нав’язливо дирчить вібруючий чий транспорт, якої саме пори-доби, неважливо.
 
Для сліпого всякий зовнішній шум― реальний інтер’єр, адже його власна сліпота теж вимагає поживи чуттєвої. Дехто, йшлося би про калавури, міг би забажати собі глухоти, натомість. Наскрізь просонцений електризований неон-балаган, сяйливість металу та скла, нескінченість срібних тонів химерності хмарної, мільйони часом бентежних комбінацій барв & відтінки. Інтересні ракурси, силуети там/сям. Тьмяно-гуашові шаґалові сутінки. Вигулювання самотності, еротизовані уявою текстури надовкіл, панянки, простуючі мовби наскрізь― навстріч― при певності власних сезонних амбіцій, а за вікнами шторами тіні матісові.
 
Довільна бездарність, тліюча при святкуваннях безрадості, де ніхто не скерує сліпого невдовзі, ще поки при оптиці, до істинних книг чи інструкцій щодо, як животіти слухом & пам’яттю лише, в інтер’єрі реальності, де ближній хіба переймається ближнім, врубаючи порожняковіший реп чи то ще угробнішу блекуху, лабаючи на фоно гамами, тупцяючи крицею на підборах, лляючи ночами днями воду через потуги чим не пологи проіржавлених кранів, заводячи псів виючих контрапунктно до виску сусідського електролобзика, або перфоратором озброєного віддлубування трепетних стін від флізових решток, абощо.
 
Мешканці міст звичні в перманентному шумовому термідорові ad lib. Віражі півсвідомості у виразках дискомфорту розблисків, згадати―доперти, стокгольм-синдромне, дотичне й не. Молодь кіньми ржуча, діскотека дев’яностих, мордобійчик, уважуха. Скільки отих альтернативно обдарованих― підпропагандою― вештається. Чи хтось удосвіта верещить індіанцем від усієї дурки просторам, нецензурне гиготіння нізвідки & карочє ти понял, як приклад діапазону незгіршого. Тимчасом сліпому більш цікаві голоси юності власної, буття нестерпної кревності, на пост-телебаченні сновидінь нетеперішніх, звичай нетутешніх, із ними як все поживатиме-доживатиме він, невідомо навіщо або скільки, чатуючи на свою смерть, а смерть не спішитиме.
 
 
 
   άπολογία  
 
 
Квіпрокво це форма яка обслуговує діалог у світі, в якому дедалі сильніше домінує монолог, атож―чому би раптом не монологічне квіпрокво. У всій безкінечній парадигмі байдужостей імовірності підпорядковується все, що тільки завгодно; хист, досвід, примха, випадок―лиш призми. Якби раптом у кого виникла підозра, що я, наразі як автор, чи типу―просто продукую собі літери, без уваги, чи протилежна сторона прийме із належністю, чи
 
щасливий саме отут & зараз повідомити, що оскільки обоє, умовний автор, як і умовний читач, є теоретично законними суб’єктом-об’єктом, то існує логіка у їх неодмінністі & невід’ємності. Або ви цього не читаєте, тоді який сенс узагалі, або ж таки читаєте й ніхто вам не у змозі забороняти. Більше того, автор залюбки пояснює що до чого, хай без особливо потреби
 
Ось вам ще версія: так виглядає, ніби я не займаюся нічим більш, окрім переписування й переінакшення тих декількох рядків, що мали би підвести читача до самої розповіді, хоч вона швидше рефлексія, може й спекуляція, якби зі сторони видніш. Усілякі інші миттєвості мимохідь, наступні сезони покидають ту саму сцену, поки я-умовний, далі вношу & вношу якісь правки, щоразу підсумовуючи оце писанину, вкотре відкладаю її геть, не визначившись, є в ній якась потреба, чи то просто колись щось в цім було, чи настав момент ідеї, чи пождати ще. Безперечно, історія або зв’язна оповідь є очікуваними, в протилежному разі певність словесного шумовиння ніщотніш, і так само автор мав би пояснити, але утримається мабуть від
 
Неможливість літератури неможлива, так мислить всяко докучний читач, маючи власну рацею & вціливши пальцем у небо водночас; з одного боку, всі все читали, з іншого боку ніхто не читає нічого, але як одне, так і друге твердження ― очевидно хибні. Істинне, як водиться, прописано саме посередині плюс-мінус. Іще читатимуть. Припускаю навіть, що письменство існуватиме навіть тоді, коли читач імовірний чи гіпотетичний зникне безвісти. Та як було відпочатку всякої початковості, слово лишиться й натомість по всьому, extremum. Власне, в цім саме місці автор не годен більш пояснювати анічого, він і сам не знає до ладу бо
 
 
 
 
 
 
 
 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-13 16:33:55
Переглядів сторінки твору 8604
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.682 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.625 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.30 08:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2018-07-14 07:12:18 ]

Сліпий кобзар знає з якого боку сходить сонце!..
Намагатися дослухатися лише до внутрішнього ритму…
У цьому ритмі тріпочуться крила спійманого метелика міжвіконням…
У ньому пульсують думки…
А, може, скоро все це стане непотрібним і дріб’язковим,
бо десь вже шарудить чорний «жучок забуття»…
Цікаво, Сонце Місяцю! :)





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-14 16:19:53 ]
о, Василю
це ж я із Вами почав був про неможливість літератури...
грубо кажучи, є два полюси
на одному: якась ідея чи навіть доктрина, а яким чином її донести ~
так ніби все єдно чи то все рівно, аби хіба донести
на іншому, протилежному: є момент, або, прикладом, рядок чи речення,
(чи то пак, думка)
що ’наразі’ стає умовним центром уваги, а все решта ’працює’ на нього
як і сам він у свою чергу ~ відповідно до всього надовкіл
хоча, якоїсь загалом сингулярної ідеї так ніби і нема
втім, для бажаючих замислюватися, досить навіть натяку на якусь ідею
все це звісно, спекуляції, радше, аніж теорії
та, з іншого боку, які розумні альтернативи цьому
є певний смисл ув умовному зближенні цих полюсів
але не у зведенні їх в одне
ну десь так
щиро дякую за незмінний інтерес
до процесу

незмінних радощів & наснаг
сезонних, і не тільки



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 01:23:59 ]
"...Дедалі сильніше домінує монолог" - а ніби колись було інакше ))
Та й готовність до діалогу нічого сама по собі не гарантує, бо говорять одне, чують інше, сприймають-переробляють інформацію постфактум ще якось по-третьому - ну і на виході получається таке квіпрокво, що лишається тільки очі витріщити і за голову вхопитися ))
А байдужість - це, певно, свого роду благословення, бо коли світ рве тебе на шмаття, і ти вже не розумієш, що кому винна і чи винна бодай щось собі, і світ той сам уже на цурпалки ламається в твоїй голові - то ну її, ту емпатію, в одне місце, краще вже байдужість, але де її взяти, якщо це вже пройдений (скількись там життів тому) етап, і вороття бути не може...
А читачів на твоє теперішнє життя точно вистачить (біда лише в тому, що тут таки суцільне квіпрокво, бо, схоже, твій "мыслительный аппарат" створений за космічними технологіями, а читачі-то - здебільшого прості земні жителі ;) ).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 02:16:56 ]
)))

ну, я без претензій, чесно

дуже важко якось це все насправді, бо
писанина яка сама себе за хвоста тягне -
практично одразу і скреслюється
шансів вижити в неї ніяких

тому вже шукаєш якийсь символічніший образ
але тут через деякий час починаються знову сумніви
паралельно відбувається їхнє нотування
ну і типу дискусія, отже квіпрокво

штука тільки в тому, як викинути не все, зрештою
ну і була ідея, що це буде не то передмова, не то післямова
але вийшла здається, замістьмова

розумію, що загалом, у ціле все це ліпше сильно не вдумуватися
тому що питань надто багато, і вони множаться
у геометричній прогресії

але якщо читати слово за словом, то можна, вжеж можливо

щодо байдужості - то це здається така форма теперішньої зокрема
колективної свідомості -
не треба думати, що то є якась вроджена якість, чи талан
просто багато хто ’без поняття’, тобто взагалі без
і це напевно, така передумова, аби не чокнутися
у цім занадто складнім насправді світі

таке плиття по течії, кудись
& воно масове



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:54:21 ]
Світ людини позбавленої якихось емпіричних можливостей інакший за наш. Я теж іноді намагаюсь його спроектувати в уяві. Там і звуки , і запахи, і доторки яскравіші та інформативніші. Може допишете сторі?
А ще сподобалися "відокремлювані префікси" чи прийменники) як правильно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-15 19:56:16 ]
У сліпих чи незрячих цінності і вимоги теж дещо інші, як не крути)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:45:05 ]
тут ще додається неявний, але суґестований мотив віку
або ж старіння, віддалення від усього
звісно, лише натяк
навіть не імпульс


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-15 21:43:23 ]
дякую, о Марґо

я чесно старався десь більше трьох місяців
ймовірно, тут пасувала би якась драма
але як вірогідно поставити драму - і, найголовніш -
для чого її ставити, бо якби ситуація
сама по собі і так драма

спроба завжди в тому, щоби винести за рамки наративу
все, що читач собі і так може науявляти

тут скоріше йде уявний (сліпий) ’діалог’ із читачем
якого може і не існує


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марґо Ґейко (М.К./М.К.) [ 2018-07-17 22:50:50 ]
Якщо є читач, то є і діалог, який може продовжуватися у його голові (з уявним автором) , або просто відлуння від прочитаного


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-07-18 00:00:30 ]
дещо підсумовуючи рефлексії щодо вихідного тексту, а також дискусії -
бо рефлексія таки триває

отже, художній компонент є метафорою per se
або ж, це певного роду камера обскура
наратив представляє собою не вигадування сюжету
але оздоблення метафори художньою деталізацією
а також проекціями більш теоретичного
або, якщо хочте, спекулятивного характеру

відповідно до інтерпретації метафори, ’читач’
є таким самим інтер’єром, лунаючим, або ні
це неявно

і вжеж, ’читач’ вправі вигадувати собі далі
імовірно, це навіть бачення ідеалу ~ дати достатньо поживи для розуму
читацького, лишивши собі критику, або ж рекламу
наріжного смислу