Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча про щасливих людей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча про щасливих людей
Притча про щасливих людей
Якось раз група колишніх товаришів по навчанню, а нині висококласних професіоналів, успішних, шанованих і багатих людей, зібралася провідати свого старого улюбленого професора. Вони прийшли до нього в будинок, і дуже скоро розмова зайшла про безперервні стреси, які провокує і робота, і сучасний світ, і взагалі життя в цілому. Професор запропонував всім своїм учням кави і, отримавши згоду, пішов на кухню. Повернувся він з великим кавником, поруч з яким на підносі красувалися на подив різні кавові чашки. Чашки були різнокольоровими, різнокаліберними. Серед цієї компанії були і дорогі порцелянові, і звичайні керамічні, і просто глиняні, і скляні, і пластикові. Вони відрізнялися за формою, декору, зручності ручок ... Професор влаштував кавник посеред столу і запропонував, щоб кожен вибрав собі вподобану йому чашку і заповнив її тільки що звареною кавою. Коли чашки були розібрані і кава налита, професор трохи відкашлявся і тихо, з неймовірною теплою доброзичливістю звернувся до своїх гостей: - Ви звернули увагу, що найкрасивіші і дорогі чашки розійшлися в першу чергу? А залишилися найпростіші і дешеві? Це нормально, так як кожен хоче для себе кращого. Насправді це є в більшості випадків причиною стресів, про які ви говорили. Продовжу: чашка не додала смаку або якості кави. Чашка тільки маскує або приховує те, що ми п'ємо. Ви хотіли кави, а не чашку, але інстинктивно ви шукали ту, що трохи краще. Життя - це кава. Робота, гроші, соціальне становище - це просто чашки, які надають форму і вкривають в чомусь життя. І тип чашки не визначає і не змінює якість того життя, яке ми ведемо. Навпаки, якщо ми концентруємося тільки на чашці, перестаємо насолоджуватися кавою. Насолоджуйтесь своєю кавою! Найщасливіші люди не ті, хто має найкраще, а ті, хто робить найкраще з тим, що має. Пам'ятайте.
Переклала на українську мову 2.07.18 19.00
Якось раз група колишніх товаришів по навчанню, а нині висококласних професіоналів, успішних, шанованих і багатих людей, зібралася провідати свого старого улюбленого професора. Вони прийшли до нього в будинок, і дуже скоро розмова зайшла про безперервні стреси, які провокує і робота, і сучасний світ, і взагалі життя в цілому. Професор запропонував всім своїм учням кави і, отримавши згоду, пішов на кухню. Повернувся він з великим кавником, поруч з яким на підносі красувалися на подив різні кавові чашки. Чашки були різнокольоровими, різнокаліберними. Серед цієї компанії були і дорогі порцелянові, і звичайні керамічні, і просто глиняні, і скляні, і пластикові. Вони відрізнялися за формою, декору, зручності ручок ... Професор влаштував кавник посеред столу і запропонував, щоб кожен вибрав собі вподобану йому чашку і заповнив її тільки що звареною кавою. Коли чашки були розібрані і кава налита, професор трохи відкашлявся і тихо, з неймовірною теплою доброзичливістю звернувся до своїх гостей: - Ви звернули увагу, що найкрасивіші і дорогі чашки розійшлися в першу чергу? А залишилися найпростіші і дешеві? Це нормально, так як кожен хоче для себе кращого. Насправді це є в більшості випадків причиною стресів, про які ви говорили. Продовжу: чашка не додала смаку або якості кави. Чашка тільки маскує або приховує те, що ми п'ємо. Ви хотіли кави, а не чашку, але інстинктивно ви шукали ту, що трохи краще. Життя - це кава. Робота, гроші, соціальне становище - це просто чашки, які надають форму і вкривають в чомусь життя. І тип чашки не визначає і не змінює якість того життя, яке ми ведемо. Навпаки, якщо ми концентруємося тільки на чашці, перестаємо насолоджуватися кавою. Насолоджуйтесь своєю кавою! Найщасливіші люди не ті, хто має найкраще, а ті, хто робить найкраще з тим, що має. Пам'ятайте.
Переклала на українську мову 2.07.18 19.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
