ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.23
05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
2024.11.23
05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
2024.11.22
19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
2024.11.22
12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
2024.11.22
09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
2024.11.22
09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
2024.11.22
08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
2024.11.22
05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
2024.11.22
04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Притча про щасливих людей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Притча про щасливих людей
Притча про щасливих людей
Якось раз група колишніх товаришів по навчанню, а нині висококласних професіоналів, успішних, шанованих і багатих людей, зібралася провідати свого старого улюбленого професора. Вони прийшли до нього в будинок, і дуже скоро розмова зайшла про безперервні стреси, які провокує і робота, і сучасний світ, і взагалі життя в цілому. Професор запропонував всім своїм учням кави і, отримавши згоду, пішов на кухню. Повернувся він з великим кавником, поруч з яким на підносі красувалися на подив різні кавові чашки. Чашки були різнокольоровими, різнокаліберними. Серед цієї компанії були і дорогі порцелянові, і звичайні керамічні, і просто глиняні, і скляні, і пластикові. Вони відрізнялися за формою, декору, зручності ручок ... Професор влаштував кавник посеред столу і запропонував, щоб кожен вибрав собі вподобану йому чашку і заповнив її тільки що звареною кавою. Коли чашки були розібрані і кава налита, професор трохи відкашлявся і тихо, з неймовірною теплою доброзичливістю звернувся до своїх гостей: - Ви звернули увагу, що найкрасивіші і дорогі чашки розійшлися в першу чергу? А залишилися найпростіші і дешеві? Це нормально, так як кожен хоче для себе кращого. Насправді це є в більшості випадків причиною стресів, про які ви говорили. Продовжу: чашка не додала смаку або якості кави. Чашка тільки маскує або приховує те, що ми п'ємо. Ви хотіли кави, а не чашку, але інстинктивно ви шукали ту, що трохи краще. Життя - це кава. Робота, гроші, соціальне становище - це просто чашки, які надають форму і вкривають в чомусь життя. І тип чашки не визначає і не змінює якість того життя, яке ми ведемо. Навпаки, якщо ми концентруємося тільки на чашці, перестаємо насолоджуватися кавою. Насолоджуйтесь своєю кавою! Найщасливіші люди не ті, хто має найкраще, а ті, хто робить найкраще з тим, що має. Пам'ятайте.
Переклала на українську мову 2.07.18 19.00
Якось раз група колишніх товаришів по навчанню, а нині висококласних професіоналів, успішних, шанованих і багатих людей, зібралася провідати свого старого улюбленого професора. Вони прийшли до нього в будинок, і дуже скоро розмова зайшла про безперервні стреси, які провокує і робота, і сучасний світ, і взагалі життя в цілому. Професор запропонував всім своїм учням кави і, отримавши згоду, пішов на кухню. Повернувся він з великим кавником, поруч з яким на підносі красувалися на подив різні кавові чашки. Чашки були різнокольоровими, різнокаліберними. Серед цієї компанії були і дорогі порцелянові, і звичайні керамічні, і просто глиняні, і скляні, і пластикові. Вони відрізнялися за формою, декору, зручності ручок ... Професор влаштував кавник посеред столу і запропонував, щоб кожен вибрав собі вподобану йому чашку і заповнив її тільки що звареною кавою. Коли чашки були розібрані і кава налита, професор трохи відкашлявся і тихо, з неймовірною теплою доброзичливістю звернувся до своїх гостей: - Ви звернули увагу, що найкрасивіші і дорогі чашки розійшлися в першу чергу? А залишилися найпростіші і дешеві? Це нормально, так як кожен хоче для себе кращого. Насправді це є в більшості випадків причиною стресів, про які ви говорили. Продовжу: чашка не додала смаку або якості кави. Чашка тільки маскує або приховує те, що ми п'ємо. Ви хотіли кави, а не чашку, але інстинктивно ви шукали ту, що трохи краще. Життя - це кава. Робота, гроші, соціальне становище - це просто чашки, які надають форму і вкривають в чомусь життя. І тип чашки не визначає і не змінює якість того життя, яке ми ведемо. Навпаки, якщо ми концентруємося тільки на чашці, перестаємо насолоджуватися кавою. Насолоджуйтесь своєю кавою! Найщасливіші люди не ті, хто має найкраще, а ті, хто робить найкраще з тим, що має. Пам'ятайте.
Переклала на українську мову 2.07.18 19.00
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію