Ага, з тими русалками заведись тільки - самі щось вкоять, а на мене потім зіпруть ))
Шукати одруків у тексті, написаному коректором/літредактором - практично марна робота (от у коментах - так, бувають). Якщо ви колись бачили насіння, яке наклюнулося, то маєте уявлення, що таке ключка - то біленький малесенький паросток, зігнутий у вигляді петлі чи гачка.

Та чо зразу герменевтика )) "Сім мішків гречаної вовни, та всі неповні" - знайоме? Байки, дурниці й т. п. А я таки дійсно скачала собі купу казок (аудіо) - на сон грядущий слухати, щоб спалося краще. Послухала - вжахнулась )) Суцільна пропаганда хитрування, лукавства, а то й прямого обману (і ще дечого куди гіршого). Коротше, посібник з виживання у цьому найліпшому зі світів. Але ж у дитинстві цього не розумієш...
А що стосується обірваності - то знову-таки, все наше життя - залежність від чогось/когось, а тому постійно щось рветься-обривається, нас не питаючи, ну й викручуйся далі як можеш...

бач, але тут якби таки квіпрокво (про що ми вже балакали трохи)

’ти шукала себе – а траплялась лише тривога’
’а лукаві казки не врятують – не клич їх знову’

а потім ’будеш церувати’ (непотріб) і – три крапки

ну але то таке, художній момент, щоби показати нескінченність

але моє власне чуття було, що саме ритм обірвано

чи воно не суперечить оцьому квіпрокво і елегійній детермінованості обломів
низка яких нижеться і нижеться до нескінченності?

Ну ізвєрг же ж, га ))
Я коли читаю твої коменти, сама собі часто-густо нагадую Царьова з його уже безсмертним "Што?" :)
Якщо тобі здається, що останній рядок начебто не має логічного зв'язку з попереднім, то цей зв'язок таки є: після "знову" мало стояти "бо" (мені здавалося, що воно там само собою розуміється). Тобто виходить таке собі застереження: спроба втішити себе не вдалася, тож не намагайся обманутися ще раз у той же спосіб, бо мало того що дитячі коштовності виявилися несправжніми - просто "мішками гречаної вовни", причому старими та пошарпаними, так ще й смисл їхній тепер тобі не підходить - вважай, що висипався через діри... Який сенс ті дірки залатувати?
Трошки зміню зараз пунктуацію, замість коми поставлю тире - може, так буде зрозуміліше.
Ну а якщо ти не це мав на увазі, то звиняй, бо моєму слабкенькому розуму далеко не завжди вдається осягнути всю глибину твоїх думок ))

та ні, я взагалі якось без претензій
хіба що ’поговорить’ і то трохи
а то нуднувато якось тепер на пмі...

а закручений фінал можна було і без дефіса, мислю

’А лукаві казки не врятують, не клич їх знову
Сім дірявих міхів під дощем будеш церувати-бо.’


?

Може, до когось проблеми підходять строго в порядку черги, не знаю )) Але здебільшого їх - купа, і ми хапаємося за те, що вже дуже припікає, ну а дрібніші проблеми при тому нікуди не зникають, капають і далі, довбуть тихенько по тім'ячку - от і виходить, що латаємо під дощем...