ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.02.09 20:47
У схрещенні гілок шукаю сутність світу,
У схрещенні тополь шукаю простоту.
Ту істину, ще сонцем не зігріту,
Шукаєш у гілках, немовби чистоту.

У хмизі, що у гумус переходить,
Ти віднайдеш закон у плинності понять.
Десь думка невагома тихо брод

Іван Потьомкін
2025.02.09 19:25
Як дві хвороби одділили мене од товариства,
То дві війни по саму зав”язку занурили в цей світ.
Од міокарда серця є ліки. Навіть од раку є вони.
А от од воєн ліки не знайду.
Закрити вуха, не встрявать в розмову невігласів,
Яким і я насправді є, на

Євген Федчук
2025.02.09 19:06
Вже від Ігоря Старого два віки минуло.
Розрісся вже рід князівський – і діти, й онуки.
І кожному, хоч маленьке, дай князівство в руки.
Хоч велика Русь та стільки земель і не було,
Щоби усім догодити. Тож князі стрічались,
Яким батько не залишив ні ко

Олена Побийголод
2025.02.09 11:28
День 38-й. На бенкеті женихів)

1.
Легкість – у Еос в характері;
тільки зійшла, невагома, –
вбіг Телемашко до матері
з вигуком: «Мамо, я вдома!»

Юрій Лазірко
2025.02.09 05:40
Люблю тебе
за теплоту очей,
за усмішку зворушливо-таємну,
за час, який тече -
не утече...
і неприховану взаємність.

Приспів:

Віктор Кучерук
2025.02.09 05:03
Наче дитя в середмісті,
Втрапивши в повінь людську, –
Повне глибокого змісту
Слово тісниться в рядку.
Стискують, давлять, лякають
Слово змістовне слова
Ті, що основи не мають
І в яких суть нежива.

Наталя Мазур
2025.02.09 01:33
Лети, моя доле, лети безупинно вперед,
Отут, на Чумацькому Шляху нема перепонів.
Хай вітер зустрічний похмурі думки відбере,
І вдаль віднесе їх, бо вітер не знає кордонів.

Ти бачиш, як зорі приваблюють світлом ясним,
Ти чуєш, як серце тріпоче від з

Леся Горова
2025.02.08 21:49
Пронизує весна обідню пору:
Як тільки сонце вмоститься на дах,
Туди, де лютий з ночі присідав
Легеньким інеєм несміливо прозорим,
Дзвінкоголосо крапає вода:
То чується весни легка хода,
Постукують її тонкі підбори.

Олена Побийголод
2025.02.08 12:16
День 37-й. Одіссей і Телемах у Евмея)

1.
Дядько Евмей метикований
поравсь при вогнищі зранку:
рульки свинячі тушковані
він готував до сніданку.

Володимир Бойко
2025.02.08 10:50
Нелюдські інстинкти частіше властиві людям, ніж тваринам. У московитів інстинкт виживання трансформувався у інстинкт завоювання. Скрєпний інстинкт - тупикове відгалуження стадного інстинкту. Інстинкт «вічної правоти» водить вічнокривими стежками.

Юрій Гундарєв
2025.02.08 09:29
річний львів’янин покинув безпечне життя за кордоном
та добровільно пішов захищати нашу землю від окупантів.
Унаслідок важкого поранення втратив зір та ліву ногу.
Лікарі зробили все, щоб повернути його до життя.
Поруч - найближчі для нього люди: дружи

Артур Курдіновський
2025.02.08 06:47
Наді мною - квіти чорнобривці,
Коло мене - темрява й земля.
Був завжди зі світом наодинці,
Наче тиха пісня скрипаля.

Наді мною - хрест, плита з граніту,
А позаду - пройдені шляхи.
Загубився крик несамовитий...

Віктор Кучерук
2025.02.08 05:43
Якщо давно не молодий
І руки, й ноги вже судомить, –
Підводься з ліжка та іди,
Не нарікаючи на втому.
Коли упрієш від ходьби,
Упершись в обрії далекі, –
Забудь про те, що ти слабий,
А знай, що має бути легко.

Іван Потьомкін
2025.02.07 20:08
Не кожного московита варт кацапом звати.
Тільки того, хто взяв звичку поспіль ображати.
А найпаче бовдуряку, що з екрана кряче:
"Нема мови вкраїнської, як хохол судачить".
Стоп! В історію поринем та знайдем коріння,
Що з подиву на лайку зросло бади

Владислав Вдос
2025.02.07 15:23
А я читав стократ слова Сократа!"
Та Господи, нікому не кажи!
Плекать ілюзії, в моїх очах, не варто,
Ти ліпше правду гідно розкажи.

"А я сказав, людиною назвуся
І всіх вершин у світі досягну!
Себе здолав - нічого не боюся,

Віктор Кучерук
2025.02.07 13:26
Як важко і сумно без тебе, матусю,
Літати у мріях, впадати в гріхи, -
Зважати на час і мотати на вуса
Оте, що звільнив од нальоту трухи.
Набридло вчувати нікчемні поради
Про рух уперед без проблем вороття,
Аби не здаватись овечкою в стаді -
Між в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Козачок
2025.02.09

Дмитро Віск
2025.02.02

Ігор Петренко
2025.01.31

Владислав Вдос
2025.01.18

Тарас Никифоренко
2025.01.02

Назар Нечипельський
2025.01.02

Андронік Страстотерпець
2024.12.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Вірші

 Дуже дощове
Образ твору Ти шукала себе, а траплялась лише тривога.
Ти забула ім’я, бо тебе ним ніхто не кличе.
Грім напитував у парасоль до землі дорогу –
Ти відмахувалась: не тутешня я, чоловіче.

І чого над ключками надій було так тремтіти -
Он усе позмивало: грядки, і гріхи, і згадки.
По коліна в сльозах переходиш убрід це літо,
Втрапить блискавка в невід – почнеться усе спочатку.

Запинають хлющі твій близький і непевний овид,
Всі стежки – під водою, обплутались геть лататтям.
А лукаві казки не врятують, не клич їх знову –
Сім дірявих міхів під дощем будеш церувати…

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-07-25 17:00:02
Переглядів сторінки твору 3244
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.891 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.889 / 5.65)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.23 17:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2018-07-26 07:28:35 ]
У такій розгойданій ритміці ЛГ могла б і
Всі діряві мішки на дощі із русалкою прати... :)

... ключками - від слова ключка, чи все таки ключами надій?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-09-09 00:10:53 ]
Ага, з тими русалками заведись тільки - самі щось вкоять, а на мене потім зіпруть ))
Шукати одруків у тексті, написаному коректором/літредактором - практично марна робота (от у коментах - так, бувають). Якщо ви колись бачили насіння, яке наклюнулося, то маєте уявлення, що таке ключка - то біленький малесенький паросток, зігнутий у вигляді петлі чи гачка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-08-06 02:03:16 ]
похмурі образи, а сім дірявих міхів узагалі якась герменевтика..

мені ще прикінцево таке враження ніби там ще якогось слова забракло
його, звісно ж, не забракло, скоріш за все
та й не треба, мабуть, та й нічого і не спадає
насправді на гадку

саме чуття якоїсь обірваності


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-09-09 00:21:31 ]
Та чо зразу герменевтика )) "Сім мішків гречаної вовни, та всі неповні" - знайоме? Байки, дурниці й т. п. А я таки дійсно скачала собі купу казок (аудіо) - на сон грядущий слухати, щоб спалося краще. Послухала - вжахнулась )) Суцільна пропаганда хитрування, лукавства, а то й прямого обману (і ще дечого куди гіршого). Коротше, посібник з виживання у цьому найліпшому зі світів. Але ж у дитинстві цього не розумієш...
А що стосується обірваності - то знову-таки, все наше життя - залежність від чогось/когось, а тому постійно щось рветься-обривається, нас не питаючи, ну й викручуйся далі як можеш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-09-09 15:27:18 ]
бач, але тут якби таки квіпрокво (про що ми вже балакали трохи)

’ти шукала себе – а траплялась лише тривога’
’а лукаві казки не врятують – не клич їх знову’

а потім ’будеш церувати’ (непотріб) і – три крапки

ну але то таке, художній момент, щоби показати нескінченність

але моє власне чуття було, що саме ритм обірвано

чи воно не суперечить оцьому квіпрокво і елегійній детермінованості обломів
низка яких нижеться і нижеться до нескінченності?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-09-12 00:06:12 ]
Ну ізвєрг же ж, га ))
Я коли читаю твої коменти, сама собі часто-густо нагадую Царьова з його уже безсмертним "Што?" :)
Якщо тобі здається, що останній рядок начебто не має логічного зв'язку з попереднім, то цей зв'язок таки є: після "знову" мало стояти "бо" (мені здавалося, що воно там само собою розуміється). Тобто виходить таке собі застереження: спроба втішити себе не вдалася, тож не намагайся обманутися ще раз у той же спосіб, бо мало того що дитячі коштовності виявилися несправжніми - просто "мішками гречаної вовни", причому старими та пошарпаними, так ще й смисл їхній тепер тобі не підходить - вважай, що висипався через діри... Який сенс ті дірки залатувати?
Трошки зміню зараз пунктуацію, замість коми поставлю тире - може, так буде зрозуміліше.
Ну а якщо ти не це мав на увазі, то звиняй, бо моєму слабкенькому розуму далеко не завжди вдається осягнути всю глибину твоїх думок ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-09-12 01:35:23 ]
та ні, я взагалі якось без претензій
хіба що ’поговорить’ і то трохи
а то нуднувато якось тепер на пмі...

а закручений фінал можна було і без дефіса, мислю

’А лукаві казки не врятують, не клич їх знову
Сім дірявих міхів під дощем будеш церувати-бо.’


?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-09-09 09:55:45 ]
Вражає тихенько: "...під дощем будеш церувати…"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2018-09-12 00:12:04 ]
Може, до когось проблеми підходять строго в порядку черги, не знаю )) Але здебільшого їх - купа, і ми хапаємося за те, що вже дуже припікає, ну а дрібніші проблеми при тому нікуди не зникають, капають і далі, довбуть тихенько по тім'ячку - от і виходить, що латаємо під дощем...