
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
"Улыбайтесь на здоровье!"
Не знаю как у кого, а у меня взаимоотношения с дантистами, пожалуй, тянут на книгу.
Начинать надо бы с визита даже не к знахарю, кои заменяли в сельской местности врачей, а к одному из родственников. Тот посмотрел на мою распухшую щеку, покачал головой, подумал и, скрутив “цыгарку”, сунул мне ее в рот.
– Затянись, может, полегчает, – сказал дядя Корней и показал, как это делать.
Показал, потому что откуда я, трехлетний, мог знать, как затягиваться. И что удивительно – помогло, хоть дядя и не был уверен в успехе.
А вот настоящие дантисты только и говорили, что все будет хорошо. Даже тот, который на все мои доводы, что больной зуб не там, где он собирается вырывать, а соседний.
– Кто тут врач – я или ты? – рассердился он, и так как я уже с широко раскрытым ртом промычал что-то невразумительное, добавил: – То-то и оно...
И вырвал, конечно же, здоровый зуб.
Ну, а случай в первой платной клинике Киева, находившейся тогда на территории Фроловского монастыря, меня и сейчас приводит в дрожь...
Где-то перед майскими праздниками, с трудом записавшись, шел я, полный надежд на благополучный исход. В подсознании даже шевелилась мысль, что святость места – тоже не последнее средство в лечении. И казалось, что это действительно так. Даже убийственное дотоле жужжание бормашины не повергло меня в ужас. Но вот настал праздник, а вместе с ним возобновилась и ноющая боль в отремонтированном зубе.
Что делать? Кинулся в неотложку. Даже смотреть не пожелали. Дескать, не мы делали, не нам и исправлять. Потерпи и направляйся в платную клинику. Еле дождался, когда светлый Первомай закончится, так как в глазах моих он уже давно померк. Прихожу наконец-то к врачу, которая ставила пломбу, и жалуюсь на неимоверную боль в том самом зубе.
– Сделаем рентген и все будет хорошо, – заверила молодая симпатичная дантистка.
Сделали. Врач посмотрела и решила немедленно снимать поставленную за деньги пломбу. Правда, перед тем, как приняться за дело, предупредила:
– Будет больно. Очень. Так что держитесь, милый. Вы же мужчина.
И началось нечто, напоминающее то, когда снимают асфальт, положенный не в том месте. Оглушительный скрежет и рев, дым изо рта и как невидимый подтекст – страшная боль. Даже я, такой терпеливый, не смог выдержать, как на то надеялась дантистка. Последнее, что еще проникло в мое сознание, было:
– Нашатырь! Нашатырь!..
Пришел в сознание от холода. Открыл глаза и вижу: кто-то держит надо мной кувшин с водой. Видимо, эта операция совершалась несколько раз, так как весь я с головы до ног был мокрый.
– Ну и напугали же вы всех нас, – сокрушалась побледневшая дантистка. –Почему бы не сказать, что больно?..
– Но вы же просили терпеть...
Чтобы не сложилось впечатление, что я навожу тень на плетень бывшей моей родины, скажу, что и в Израиле не сразу мои зубы попали в надежные руки. Один специалист решил их почистить, но не по одному-два, а все сразу, после чего пришлось прибегнуть к удвоенной дозе акамоля и больничному. Были и такие, что постоянно путали меня с кем-то из семейства Ротшильд...
Можно было бы и дальше продолжать этот горестный для меня реестр, но после того, как не без помощи киевских приятелей познакомился с замечательной командой Дантистов, которые сделали мой рот таким, каким он не был и в лучшие годы моей жизни,- все это теперь лишь воспоминание. А прошлое заменило их пожелание: «Улыбайтесь на здоровье!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Улыбайтесь на здоровье!"
Не знаю как у кого, а у меня взаимоотношения с дантистами, пожалуй, тянут на книгу.
Начинать надо бы с визита даже не к знахарю, кои заменяли в сельской местности врачей, а к одному из родственников. Тот посмотрел на мою распухшую щеку, покачал головой, подумал и, скрутив “цыгарку”, сунул мне ее в рот.
– Затянись, может, полегчает, – сказал дядя Корней и показал, как это делать.
Показал, потому что откуда я, трехлетний, мог знать, как затягиваться. И что удивительно – помогло, хоть дядя и не был уверен в успехе.
А вот настоящие дантисты только и говорили, что все будет хорошо. Даже тот, который на все мои доводы, что больной зуб не там, где он собирается вырывать, а соседний.
– Кто тут врач – я или ты? – рассердился он, и так как я уже с широко раскрытым ртом промычал что-то невразумительное, добавил: – То-то и оно...
И вырвал, конечно же, здоровый зуб.
Ну, а случай в первой платной клинике Киева, находившейся тогда на территории Фроловского монастыря, меня и сейчас приводит в дрожь...
Где-то перед майскими праздниками, с трудом записавшись, шел я, полный надежд на благополучный исход. В подсознании даже шевелилась мысль, что святость места – тоже не последнее средство в лечении. И казалось, что это действительно так. Даже убийственное дотоле жужжание бормашины не повергло меня в ужас. Но вот настал праздник, а вместе с ним возобновилась и ноющая боль в отремонтированном зубе.
Что делать? Кинулся в неотложку. Даже смотреть не пожелали. Дескать, не мы делали, не нам и исправлять. Потерпи и направляйся в платную клинику. Еле дождался, когда светлый Первомай закончится, так как в глазах моих он уже давно померк. Прихожу наконец-то к врачу, которая ставила пломбу, и жалуюсь на неимоверную боль в том самом зубе.
– Сделаем рентген и все будет хорошо, – заверила молодая симпатичная дантистка.
Сделали. Врач посмотрела и решила немедленно снимать поставленную за деньги пломбу. Правда, перед тем, как приняться за дело, предупредила:
– Будет больно. Очень. Так что держитесь, милый. Вы же мужчина.
И началось нечто, напоминающее то, когда снимают асфальт, положенный не в том месте. Оглушительный скрежет и рев, дым изо рта и как невидимый подтекст – страшная боль. Даже я, такой терпеливый, не смог выдержать, как на то надеялась дантистка. Последнее, что еще проникло в мое сознание, было:
– Нашатырь! Нашатырь!..
Пришел в сознание от холода. Открыл глаза и вижу: кто-то держит надо мной кувшин с водой. Видимо, эта операция совершалась несколько раз, так как весь я с головы до ног был мокрый.
– Ну и напугали же вы всех нас, – сокрушалась побледневшая дантистка. –Почему бы не сказать, что больно?..
– Но вы же просили терпеть...
Чтобы не сложилось впечатление, что я навожу тень на плетень бывшей моей родины, скажу, что и в Израиле не сразу мои зубы попали в надежные руки. Один специалист решил их почистить, но не по одному-два, а все сразу, после чего пришлось прибегнуть к удвоенной дозе акамоля и больничному. Были и такие, что постоянно путали меня с кем-то из семейства Ротшильд...
Можно было бы и дальше продолжать этот горестный для меня реестр, но после того, как не без помощи киевских приятелей познакомился с замечательной командой Дантистов, которые сделали мой рот таким, каким он не был и в лучшие годы моей жизни,- все это теперь лишь воспоминание. А прошлое заменило их пожелание: «Улыбайтесь на здоровье!»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію