ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.08.02 20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне

Ігор Шоха
2026.08.02 19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.

***
А «марафон пресує» всі події

Юрій Лазірко
2026.08.02 16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received

our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver

Євген Федчук
2026.08.02 16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали

Роксолана Вірлан
2026.08.02 14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.

я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без

Борис Костиря
2026.08.02 13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору

Іван Потьомкін
2026.08.02 13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Олена Побийголод
2026.08.02 13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон

Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:

«Призначайте місце певне,

Ірина Вовк
2026.08.02 12:49
…За 2 години до… …Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга

В Горова Леся
2026.08.02 11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує

Микола Дудар
2026.08.02 11:36
Серпень, хлопче, що з тобою? Знов зненацька задощив. Не здивуєш нас водою! Ти диви, ще й оточив... Заперіщив... розізлився? Міра жарту певно є... Ну а після в небо змився - Православного вдає... Серпень, хлопче, може, досить? Якщо чуєш, то озвись

Микола Дудар
2026.08.02 11:32
Звучали в голосі на почет Сім нот на пагорбі, на біс... І щось було від них пророче, Бо саме так рождають вість... Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча Навік зріднилися... Війна. І тут прийшла потвора суча - Не всіх повернуть звідтіля... О Боже рідний...

хома дідим
2026.08.02 10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети

Віктор Кучерук
2026.08.02 06:37
І шумлива, і красива,
На догоду нам усім, -
Дозріває щедра нива,
Під світилом золотим.
Наче капище священне,
Вберегла красу стару,
Від якої йде натхнення
Віддаватися добру.

Володимир Бойко
2026.08.02 00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.

У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві

Тетяна Левицька
2026.08.01 23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.

А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Дарбан


– Помнишь, когда-то я рассказывал тебе о дарбанах, что спокойно разгуливали по территории моего интерната?
– С одним из них ты, кажется, даже встретился однажды?
– Ну и память же у тебя! Как полтавская дорога, по выражению Маяковского. Каждый оставит след.
– Дело не в памяти, а в том, что ты так живо описал тогда эту встречу.
– Как сейчас помню: иду я в ночную смену, а метрах в пяти остановилось нечто напоминающее то ли собаку, то ли свинью. Подошел ближе и в свете фонаря вижу дарбана, что по-русски называют дикобразом. Кроме имени, ничего не известно мне об этом животном. По общению с собаками знаю, что в таких случаях лучше не двигаться. Застыл на месте и дарбан. Где-то с минуту постояли мы так, глядя друг на друга, а потом, видимо инстиктивно вспомнив, что оно все-таки раньше появилось на свет божий, животное медленно продолжило свой маршрут.
– Помнится, ты собирался выяснить, откуда такое странное имя у него...
– Пока что не удалось, но точно известно, что никакой связи с дурью, что сразу же придет в голову русскоговорящему, нет и в помине. Как, собственно, трудно понять, почему это спокойное животное по-русски ассоциируется с “диким образом”? Разве что из-за длинных игл, напоминающих скорее всего стрелы? Но ни разу не приходилось слышать, чтобы кто-то из людей пострадал от них. Волк, не говоря уж о львах и тиграх, больше подходит для такого имени.
– Не кажется ли тебе, что с тех пор, как Всевышний разрушил Вавилонскую башню и всеобщую речь разбил на разные языки, люди не только перестали понимать друг друга, но и стали каждый по-своему называть животных. А ведь в Торе сказано, что “когда образовал Бог Всесильный из земли всякого зверя полевого и всякую птицу небесную, привел он к человеку, чтобы видеть, как он назовет их, и как назовет человек какое-либо живое существо, так и имя его”. С этими именами ввел их Ноах в свой ковчег, чтобы уцелели от потопа. И вот после Вавилона животные, по-моему, перестали откликаться на имена, данные предкам их Адамом... Да, но, кажется, я отвлекся. Так что новенького ты хотел рассказать о дарбане ?
– Представляешь, не приходят больше дарбаны, хоть раньше преспокойно прогуливались по футбольному полю. Видели меня, но, занятые своим делом, не обращали никакого внимания. Будь посветлее, я бы сфотографировал их. Даже название снимку придумал – “Ночные футболисты”.
– Но почему дарбаны перестали появляться там, где их наверняка никто никогда не преследовал? Может, переселились в другое место? Или же на выгодных условиях сдались на милость зоопарка, что, кстати, неподалеку?..
– Шутишь, а то, что случилось, наводит на грустные раздумья.
– Но говори же. Не тяни.
– С месяц меня не было в интернате, а когда появился, дети рассказали, что пара дарбанов забрела в подвал строящегося спортзала. Кто-то из строителей закрыл дверь помещения на замок. И, как ни пытались животные вырваться на волю, никто им так и не открыл. Полагаю, что просто боялись дарбанов. Так они навсегда и остались там. Уже как экспонаты для будущих исследователей нашей эпохи.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-08-11 11:46:06
Переглядів сторінки твору 658
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.052 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.244 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.08.02 21:58
Автор у цю хвилину відсутній