ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Дубровський (1977) / Проза

 Пошуки себе
Іду подалі від людей, у ліс у тінь дерев на самоту. Там, де лиш вітер шугає верхів'ям безмовних дубів. Де трави переплелися із вітром у музику спокою, мелодію душі. Де чутно лиш шурхіт природи і дерева дають тобі силу. Ти один у цьому великому світі сповненому життя. Кожна травинка, кожен листочок, все, все навкруг живе, хоч і мовчазне . Або, я просто не можу розчути і перекласти їх слів, не можу зрозуміти, що вони кажуть і порозмовляти з ними. А може це і на краще. Краще не знати, краще не відчувати… Краще просто посидіти обіпершись спиною до дуба і поглянути удалечінь. Там де поля, де поодинокі дерева заступають собою зелені трави і річку, що вже майже повністю заросла очеретом. Там, десь далеко, сліпуче сонце випалює землю, а тут тінь і спокій. Тут життя і надія. Ці дерева захищають мене і я їх люблю усім серцем. Може вони відчувають мої думки, може знають, що я не зроблю їм зла… Але близько , зовсім поряд якщо піти туди куди не потрібно їх вже немає, їх знищили, спаплюжили, використали і залишили лиш слід людської жадібності і дурості… Я не піду туди, я сам, як і вони потребую зцілення. Я так як і вони надіюсь відродитись. Якщо я побачу ї скривджених, то я не зможу… Я не можу змінити цей світ. Він великий і безмежний. А я уже слабкий. Я втратив віру у людей і добро. І я тут, разом з тими, що лишились. Я дивлюсь доверху туди де хмари торкаються дерев, туди де листя тріпотить і шумить, туди де синє небо , немов ріка дивиться на мене згори і думає , хто це , що він тут робить, чого йому треба під тим широким дубом. Я не знаю. Я відчуваю потребу бути саме тут де більше немає нікого крім мене і цього дуба, що звівся до самого неба на цьому горбку . І звідси відкривається майже увесь світ. Крихітні мурахи повзають у траві. І ти розумієш , як багато ти не знав; що тут прямо під ногами живе і існує інший світ, який так саме не знає про наш як і ми не знаємо про них. Вони живуть, рухаються, щось шукають, про щось думають, вони зовсім крихітні, але вони є. І хто знає, хто з нас мудріший ми чи вони. Сприйняття світу, цілі життя, цінності можуть бути зовсім різними, але те що ми живемо на одній землі об’єднує нас. Ми шукаємо розумне життя на інших планетах, а можливо воно тут. Можливо саме ця мураха стоїть на щабель вище від нас, адже вона не знищує все навколо, не руйнує заради наживи, не потребує того, що їй не потрібно. Вона бере лише те, без чого не може вижити. А людина загарбник, ворог, інопланетянин, який знищує чужу планету і іде далі…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-08-12 21:23:03
Переглядів сторінки твору 515
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.571 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.03 22:29
Автор у цю хвилину відсутній