ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Смерть поета
На гостре каміння упав. Твердо.
Піджовує мовчки товпа.
Мій запис у книзі буття стерто,
Бо мойра глуха і сліпа.

Племінникам буде земля, хижа,
Три ворохи валянок, шуб.
Я знаю - попереду ніч, тиша,
Віночок, могила і труп.

Вже падав під ноги людські в яму,
Писали бучний некролог.
Не вірю у долю, гріхи, карму,
Сьогодні панує бабло.

Диви - ескулапи бредуть! Ноші
З синтетики карлик приніс.
Схилився і шепче: - Давай гроші,-
Страховки жадає "Борис".

Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
Хароне! Обола підкинь!
На пластику надто мала сума.
Прощайте, братове. Амінь!

26.08.2018р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-08-27 06:49:01
Переглядів сторінки твору 4298
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.944 / 5.5  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.943 / 5.5  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2024.10.01 16:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-28 08:59:31 ]
скорше... таке слово не моє...
скоріше)
швидше...
карма у вірші...хм...
"Піджовує мовчки товпа".
ЛГ упав - і піджовує мовчки товпа.......наче його. Немає смислових місточків. А потрібні!
Не варто вважати, що ви сягаєте вершини майстерності. Архітектоніка ще не вельми. В коментарі пояснюєте - піджував їстівного... і пішов.
А в тексті це все поряд. "Орбітальна швидкість"? Недбалість. Вибачайте, але така моя думка. Шви всі помітні...
І оте твердо там задля рими... Бо й бевзневі зрозуміло, що упав - то малоприємно.
зсинтетики ноші.....зс...
Навіщо оцінювати перманентно я тобі-ти мені? Ну, дивитися на таке .....підрощування "талантів" на ПМ мовчки...чи зауважувати - вибір кожного. Рейтинги захмарні, а вірші школярські чи нетрі непролазні в декого....... Про цей вище сказала: не смакує. Можете, але дрібнота...шрот словесний... а час писати шедеври.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-08-28 22:29:15 ]
Ми всі зіткані із дрібноти - молекулярної, атомарної, кваркової. Навіть коментарі виглядають сміховинними. Може, краще ворушити у пазусі жінки справжніми діамантами, аніж обдаровувати словесним шротом тих, хто вважає себе поціновувачами поетичного мистецтва? На що розрахований цей словесний епатаж? На підрощування талантів? На задоволення власного его? Естетична бездоганність - це уявна величина, хочемо ми того чи ні. І в кожного вона своя. Елемент змагальності втрачено безповоротньо, бо пропав інтерес спілкування з деякими митцями високого гатунку, які сплутали зорі на небі з їхнім відбиттям на поверхні ставка.
Ось, є цікавий коментар пані Лариси Пугачук про те, що вона чекає від мене шедеврів. А читає виключно одноденки. Або ще загрозливіше гримкотіння іншої майстрині.
Панове! Просто пишіть!
Розумію, що дуже хочеться вилізти на плечі колеги і гукнути на всю гучність: - Твоє письмо - лайно! А у мене - цяця! Шануйся!
Для мене ці екстатичні схлипи як знахідка. Ви думаєте - звідки я беру стільки матеріалу? З віршів та коментарів фейсбучної братії. І не тільки. Саме завдяки цьому сатира незнищенна, бо незнищенний потік ди талановитої та багатої на ляпсуси братії.
Чи виокремлюю я себе з цього потоку? Майже ніколи. Бо мої літгерої не стоять над подіями, а знаходяться всередині описаних подій та явищ.
То до чого я веду? На ритуальне жертвоприношення я не годжуся, бо старий і жилавий. А от луснути з розгону макогоном по носі - можу. І люблю.
Зараз година пізня, я вже втомився. А от завтра спробую висмоктати мозок із потиличної кісточки чергового генія. Якщо згодні - ставте лайк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-08-29 09:53:05 ]
О, нарешті зрозуміла, чого хочу від Вас, Сашо! Поезії хочу, всього лиш. Паразитування на чужих віршах і чужих недоліках, чим страждають сатирики, для мене є всього лиш паразитуванням. Іноді й сама граюсь. але то вже геть як допечуть.
А чи здатні Ви творити самі, не базуючись на чужій творчості? Чи здатні створювати різні форми, чи осилите нові дороги?
Чомусь гадаю, що й Світлана сподівається на те, що Ви можете вибратись із глибокої колії і піти далі.
Це не попрікання, Сашо, це зойк-надія, якось так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-29 08:25:00 ]
...висмоктати... мозок...
А тут Поетичні майстерні...
Є інші сторінки, де можна демонструвати талант чи безталання. Можна блог власний створити. Якщо вам у очі кажуть: читати нічого, а ви звинувачуєте нас у нерозумінні... не поцінуванні...то це амбіції гіпертрофовані.
"Макогоном тріснути"... графоманія заполонила сторінки, є різні її види, загальновідомо.
то оцей словесний шрот...треба поїдати? Я відмовляюся. Інші хай вирішують за себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-29 09:59:57 ]
Ларисо, хотіла. Відбивався, повчання зайві. Зауваження дратують... Хай іде пустопаш.