ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Смерть поета
На гостре каміння упав. Твердо.
Піджовує мовчки товпа.
Мій запис у книзі буття стерто,
Бо мойра глуха і сліпа.

Племінникам буде земля, хижа,
Три ворохи валянок, шуб.
Я знаю - попереду ніч, тиша,
Віночок, могила і труп.

Вже падав під ноги людські в яму,
Писали бучний некролог.
Не вірю у долю, гріхи, карму,
Сьогодні панує бабло.

Диви - ескулапи бредуть! Ноші
З синтетики карлик приніс.
Схилився і шепче: - Давай гроші,-
Страховки жадає "Борис".

Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
Хароне! Обола підкинь!
На пластику надто мала сума.
Прощайте, братове. Амінь!

26.08.2018р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-08-27 06:49:01
Переглядів сторінки твору 4616
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.944 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.943 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.750
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Сатира. Чорний гумор. Та інші дошкульності.
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-28 08:59:31 ]
скорше... таке слово не моє...
скоріше)
швидше...
карма у вірші...хм...
"Піджовує мовчки товпа".
ЛГ упав - і піджовує мовчки товпа.......наче його. Немає смислових місточків. А потрібні!
Не варто вважати, що ви сягаєте вершини майстерності. Архітектоніка ще не вельми. В коментарі пояснюєте - піджував їстівного... і пішов.
А в тексті це все поряд. "Орбітальна швидкість"? Недбалість. Вибачайте, але така моя думка. Шви всі помітні...
І оте твердо там задля рими... Бо й бевзневі зрозуміло, що упав - то малоприємно.
зсинтетики ноші.....зс...
Навіщо оцінювати перманентно я тобі-ти мені? Ну, дивитися на таке .....підрощування "талантів" на ПМ мовчки...чи зауважувати - вибір кожного. Рейтинги захмарні, а вірші школярські чи нетрі непролазні в декого....... Про цей вище сказала: не смакує. Можете, але дрібнота...шрот словесний... а час писати шедеври.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-08-28 22:29:15 ]
Ми всі зіткані із дрібноти - молекулярної, атомарної, кваркової. Навіть коментарі виглядають сміховинними. Може, краще ворушити у пазусі жінки справжніми діамантами, аніж обдаровувати словесним шротом тих, хто вважає себе поціновувачами поетичного мистецтва? На що розрахований цей словесний епатаж? На підрощування талантів? На задоволення власного его? Естетична бездоганність - це уявна величина, хочемо ми того чи ні. І в кожного вона своя. Елемент змагальності втрачено безповоротньо, бо пропав інтерес спілкування з деякими митцями високого гатунку, які сплутали зорі на небі з їхнім відбиттям на поверхні ставка.
Ось, є цікавий коментар пані Лариси Пугачук про те, що вона чекає від мене шедеврів. А читає виключно одноденки. Або ще загрозливіше гримкотіння іншої майстрині.
Панове! Просто пишіть!
Розумію, що дуже хочеться вилізти на плечі колеги і гукнути на всю гучність: - Твоє письмо - лайно! А у мене - цяця! Шануйся!
Для мене ці екстатичні схлипи як знахідка. Ви думаєте - звідки я беру стільки матеріалу? З віршів та коментарів фейсбучної братії. І не тільки. Саме завдяки цьому сатира незнищенна, бо незнищенний потік ди талановитої та багатої на ляпсуси братії.
Чи виокремлюю я себе з цього потоку? Майже ніколи. Бо мої літгерої не стоять над подіями, а знаходяться всередині описаних подій та явищ.
То до чого я веду? На ритуальне жертвоприношення я не годжуся, бо старий і жилавий. А от луснути з розгону макогоном по носі - можу. І люблю.
Зараз година пізня, я вже втомився. А от завтра спробую висмоктати мозок із потиличної кісточки чергового генія. Якщо згодні - ставте лайк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-08-29 09:53:05 ]
О, нарешті зрозуміла, чого хочу від Вас, Сашо! Поезії хочу, всього лиш. Паразитування на чужих віршах і чужих недоліках, чим страждають сатирики, для мене є всього лиш паразитуванням. Іноді й сама граюсь. але то вже геть як допечуть.
А чи здатні Ви творити самі, не базуючись на чужій творчості? Чи здатні створювати різні форми, чи осилите нові дороги?
Чомусь гадаю, що й Світлана сподівається на те, що Ви можете вибратись із глибокої колії і піти далі.
Це не попрікання, Сашо, це зойк-надія, якось так.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-29 08:25:00 ]
...висмоктати... мозок...
А тут Поетичні майстерні...
Є інші сторінки, де можна демонструвати талант чи безталання. Можна блог власний створити. Якщо вам у очі кажуть: читати нічого, а ви звинувачуєте нас у нерозумінні... не поцінуванні...то це амбіції гіпертрофовані.
"Макогоном тріснути"... графоманія заполонила сторінки, є різні її види, загальновідомо.
то оцей словесний шрот...треба поїдати? Я відмовляюся. Інші хай вирішують за себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-08-29 09:59:57 ]
Ларисо, хотіла. Відбивався, повчання зайві. Зауваження дратують... Хай іде пустопаш.