Мій ідеал - струнка, під небо тушка
І в салі куртуазні мослаки.

Тушка? Як поетично...

У ваших віршах жінка завжди змальовується як тренажер для сексу.
Хтось мені писав, що це прояв сексизму...і вам це відомо...хто казав... та ви не потураєте.
Адже ми всі, хто не полюбляє таких опусів... для вас фрашки. Гарцювання-вовтузіння на пегасі. Всі з дороги!

Якщо дуже довго надимати щоки є висока вірогідність, що вони луснуть. А дівки у мене гарні, не кажіть. Фактурні. Правда, дехто любить аби писалося надхмарно. Цього заслуговує тільки моя дружина. І теща, звісно. Може, і про вас щось писнути гарне, аби в носі закрутило від краси?
А що таке сексизм? Секс - знаю. Хороша штука. Чи погана?

...в інтернеті є мізогонія, сексизм... все описане.
..а якщо дуже часто запевнювати у сексуальній спромозі...та виставляти це на люди...то назву цьому знайдіть самі. У вас як не в носі крутить, так тушки літають...
Ой...оминатиму такі парцели.
Кожному знайдеться місцина в літературному процесі.
А якщо ні...то я не винна, що не до смаку мені оці опуси... а ліпших просили... та ваша муза спесива, не нашіптує.
Нейтралітет. Я - за нього.

так напишіть ГАРНО про дівок чи жінок!
Щоб захват.

Відьма пломениста, Мальвіна...кенгуру...
якась абракадабра... То хвостик, то хвостище. Кого ж і де лупив той хвостик? Прозоро натякається ........
Окрім вас та пана Соболя... я нікого не підрощувала на сайті. Лишила Вас на вольних полях.
Із групи "поезія щодня" ви сюди пересилилися...бо вірші не поезія... мабуть. Не цінували там.
Тут ліпше. Але де власне поезія? Що читати?
Кого ж я давала МІХ порад? Де такі? Агов?
Прикро... невдячно.
Мантра одна.

"Може, я чогось не доберу,
Бо пишу про спілі дупки й циці?"

Ви пишете, а читачеві насолода є?
Збирайте відгуки після виходу своєї книги, яку літредактор допоміг довести до кондиції. І творіть нове, досвіду набуваючи. Це все, що можу сказати у відповідь на оці сакраментальні опуси.
Шануймося, Друже.

кого ж - кому ж...

то не фантазії лет... то випари болотні...жаба давила - і чорногузи заважали...і Залізняк зауважувала.
А ви хотіли, щоб оці опуси вихваляли. А я одна довго мовчання порушувала та ще Л. Пугачук прямо написала Вам: чекаємо поезії. А читати нічого. Зрештою... мій час не дешевий)
Чого я розпинаюся? Лупайте сю скалу, щось там за нею відкриється. Панорами. Поки що ряди літер і нема відеоряду. Така я вибаглива: люблю зримі поезії.

І забувайте про мене як про джерело наснаги!
.........ось цікавий коментар. Здається, ви його не читали......

Лариса Пугачук, [ 2018-09-02 16:37:55 ],
на сторінці поезії "Профілактична стрижка" Сушко Олександр

О, нарешті зрозуміла, чого хочу від Вас, Сашо! Поезії хочу, всього лиш. Паразитування на чужих віршах і чужих недоліках, чим страждають сатирики, для мене є всього лиш паразитуванням. Іноді й сама граюсь. але то вже геть як допечуть.
А чи здатні Ви творити самі, не базуючись на чужій творчості? Чи здатні створювати різні форми, чи осилите нові дороги?
Чомусь гадаю, що й Світлана сподівається на те, що Ви можете вибратись із глибокої колії і піти далі.
Це не попрікання, Сашо, це зойк-надія, якось так.

Зойкали ми...та ви не чули.

А де ж гарне? де нетлінне-неповторне? Думки інших людей для вас нуль. Як і моя.
У мене роздратування немає. Лише подив: навіщо автор гонить вал... Кому це цікаве? Для тонусу...
а це "Поетичні майстерні". А поезія де? Ви нею заповнюєте сторінки? чорний гумор... За що похвалити?
Найліпше рішення: я Вас ігноруватиму. Але ж Ви самі собі ставите оцінки, бо маєте дві сторінки. Сатира мені - ЗА ЩО? та ви для себе ловкий об'єкт. Самоланалізом займіться. Ідеальний Ви наш... пнетеся до Олімпу, а ми на заваді... рейтингові...
Який же в мене негатив? Я доброзичлива поетка. І поезії красиві.
Набридло на сайті читати оці дурниці. І не буду! Хоч лусніть від амбіцій. Сама Залізняк підрощувала...та й годі сказала. Лишу титана серед будяччя. Скиртуйте.
Мо, виберетеся, якщо себе пожалієте. Це все.

самоаналізом (там огріх набору)... а не самоїдством). Не витричайте талант на боротьбу із шаровими блискавками... поетками, які слугують високому. А не екскрементальному.
А щоб стати колегою по перу - моїм, не досить компонувати маловживані слова. Ліпити будь-як... І бонуси лишіть собі.
Порадіти за Вас нарешті хочеться. Більше читайте хорошої поезії, сучасної. Чоловічої, чуттєвої.
А Ви сіли на дієту з перцем - інших продуктів не хочеться. Пауза, витримуйте її.
Пишіть із відчуттям: це ж потім хтось читатиме. Що я несу у світ? Що принесли Ви... Погналися за лайками-вподобаннями. Ваш вибір. Не змінювала я характеру ні свого, ні Вашого. І колекціоную відгуки про власну творчість, не камінці. Зрештою, місії у нас різні. Ви пегаса лупити в боки, поки що так... а я пишу поезії. Далі живемо в режимі мовчання.

1. Із самооцінкою у мене все гаразд, підрощувати її мені не варто. Гармонія.
2. Нетлінних поезій властиво чекати справжнім поетам. Кпинити мене нема за що.
3. Роздавати щиглі - це ви нерідко переписували чужі строфи, на сторінках чужих реалізовували свій потенціал. Показували - як Ви іетерпретуєте авторову тему.
Я завжди писала сама. І лише спонукувала авторів працювати над сирим, щойнонаписаним...
Моя поведінка природна, гідна.
Про Вашу вже пектися мені не варто. Зріла особа. І паразитувати на чужому чи злинути Феніксом...вибір за Вами. Дерзновенно рухайтеся від ріллі до врожаїв. А не знічев'я римуйте.

Прочитала про вибритий лобок Ваш новий вірш "Капець", сподіванка на злет автора...булькнула у Ворсклу.
Проходитиму повз, щоб не чхнути).

Нецікаво. Ви для мене пишете дурниці? Я очікувала красивого, а ви навпаки... Це поведінка юнака пубертатного періоду. Але не зрілого поета.

Євген Маланюк – Стилет чи стилос?..

Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таємниць,

Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів…
А тут – жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить, і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!

30.08.1924