
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
2025.07.01
23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.
Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –
2025.07.01
22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!
Багрянисто зірка догорає,
2025.07.01
21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.
2025.07.01
21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це - вперед.
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
Я краще все перетворю на сміх і попіл.
Забуду ключ від усіх своїх дверей.
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.
Закриюся від натовпу плащем.
Пройду як ніж через вершкове масло.
Залишуся заручни
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Анна Віталія Палій (1965) /
Проза
Про Рай і хлопчика
– Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде?
Тато відповів, що терміни знає лише сам Бог – Отець Небесний. Але якщо священик повідомив, що скоро, то певно, що таки скоро. Мама додала, що кожна людина, коли проживе визначений їй на землі час, то по смерті йде або в Рай, або у пекло, як кому призначено. Більше не знали що сказати, то й швидко забули про ту розмову.
Та через якийсь час син, прийшовши зі школи додому, сказав:
– Я знаю, коли всі люди разом підуть у Небо.
– І коли ж? – перепитали здивовані батьки.
– Нам у школі показували документальний фільм про те, як розвивалося людство. Спочатку люди не мали одягу та їжі і тому вбивали тварин, їли їхнє м’ясо і одягалися в їхні шкіри. Тоді вони були ще дуже злими. Потім навчилися вирощувати рослини і вже мали що їсти і з чого зробити одяг. Так подобрішали.
А ще пізніше стали приручати тварин, щоб ті допомагали їм в господарстві: коня, корову і кота. Від того краще обробляли поле, мали молоко і зберігали зерно. Своїх тварин годували, тому стали ще добрішими. Бо вже з ними співпрацювали, замість того, щоби убивати.
А тепер багато людей тримають їх вдома тільки для того, щоби любити. Дивіться, в нас є кіт, хоч мишей нема. А в моїх друзів – хом’ячки, папуги, собаки і навіть голуби. І вони їх доглядають, лікують, якщо потрібно. Бо люблять на них дивитися і їх гладити. Тому, коли люди стануть настільки добрими, що всі будуть любити «братів наших менших» тварин і опікуватися ними, то зможемо піднятися в Небо.
– Але ж не всі доглядають тварин тільки для того, щоб їх любити, – заперечив тато, – бо існують ще і птахофабрики, і свиноферми, а там тварин вирощують, щоби їх їсти. І всі хочуть мати сумку чи куртку з натуральної шкіри. А для того тварину треба умертвити. А ще ж і на полювання ходять…
– Як ви не розумієте, татусю, – перебив син, – ті люди після земного життя до Бога не підуть. Підуть тільки ті, які люблять і людей, і тварин. А щоби ввійшли у Небо всі разом, треба, щоби всі любили. Не їсти, а по-справжньому.
Ці слова дванадцятирічного сина були настільки вичерпними, що батьки не мали до них що додати. Залишилося тільки повірити.
27.07.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про Рай і хлопчика
(Притча)
Якось батьки зі сином – дванадцятирічним хлопчиком, поверталися з недільної церковної служби. І син, пам’ятаючи проповідь, запитав:
– Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде?
Тато відповів, що терміни знає лише сам Бог – Отець Небесний. Але якщо священик повідомив, що скоро, то певно, що таки скоро. Мама додала, що кожна людина, коли проживе визначений їй на землі час, то по смерті йде або в Рай, або у пекло, як кому призначено. Більше не знали що сказати, то й швидко забули про ту розмову.
Та через якийсь час син, прийшовши зі школи додому, сказав:
– Я знаю, коли всі люди разом підуть у Небо.
– І коли ж? – перепитали здивовані батьки.
– Нам у школі показували документальний фільм про те, як розвивалося людство. Спочатку люди не мали одягу та їжі і тому вбивали тварин, їли їхнє м’ясо і одягалися в їхні шкіри. Тоді вони були ще дуже злими. Потім навчилися вирощувати рослини і вже мали що їсти і з чого зробити одяг. Так подобрішали.
А ще пізніше стали приручати тварин, щоб ті допомагали їм в господарстві: коня, корову і кота. Від того краще обробляли поле, мали молоко і зберігали зерно. Своїх тварин годували, тому стали ще добрішими. Бо вже з ними співпрацювали, замість того, щоби убивати.
А тепер багато людей тримають їх вдома тільки для того, щоби любити. Дивіться, в нас є кіт, хоч мишей нема. А в моїх друзів – хом’ячки, папуги, собаки і навіть голуби. І вони їх доглядають, лікують, якщо потрібно. Бо люблять на них дивитися і їх гладити. Тому, коли люди стануть настільки добрими, що всі будуть любити «братів наших менших» тварин і опікуватися ними, то зможемо піднятися в Небо.
– Але ж не всі доглядають тварин тільки для того, щоб їх любити, – заперечив тато, – бо існують ще і птахофабрики, і свиноферми, а там тварин вирощують, щоби їх їсти. І всі хочуть мати сумку чи куртку з натуральної шкіри. А для того тварину треба умертвити. А ще ж і на полювання ходять…
– Як ви не розумієте, татусю, – перебив син, – ті люди після земного життя до Бога не підуть. Підуть тільки ті, які люблять і людей, і тварин. А щоби ввійшли у Небо всі разом, треба, щоби всі любили. Не їсти, а по-справжньому.
Ці слова дванадцятирічного сина були настільки вичерпними, що батьки не мали до них що додати. Залишилося тільки повірити.
27.07.2018р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію