ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Ключ (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ключ (продовження)
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повністю. Вона мріяла про його гарне тіло, уявляла його рельєфну красиву спину, як він бере її сильними руками, підіймаючи, як цілує пристрасно і сміливо.
Вони стрілися у затишній кав'ярні в центрі міста. Напівтемрява спадала сутінками, балдахіни, запах кави і кориці. Гліб, очевидно, зарезервував столик заздалегідь. Ніка ввібралася у вузьку коротку сміливу червону сукню, розпустила довге волосся, яке спало на плечі м'якими локонами, а туфлі обрала в тон сукні, на підборах.
Гліб виглядав привабливо і пахнув невимовно гарно, на ньому були блакитні джинси і білосніжна теніска, яка ще більше підкреслювала золотаву засмагу. Вони швидко знайшли спільну мову, зробили замовлення, і весело гомоніли, знайомлячись ближче. Гліб розповів Ніці, що він журналіст-фрілансер, і веде колонки про стосунки на сайтах інтернет-видань. Крім того, пише огляди на подорожі і не любить засиджуватися довго на одному місці.
Ніка любила такий тип людей, точніше, відчайдухи на зразок цього чоловіка їй подобалися. Але водночас закралася думка про те, чи не є вона черговою героїнею репортажу-розслідування журналіста Гліба. Вони сиділи поруч, і відстань між ними поступово зникала. Гліб поклав свою руку на оголене стегно дівчини. Це було інтимно і хвилююче. Ніку ніби током ударило, але вона себе не видала. Наприкінці зустрічі Гліб вручив дівчині ключ. Сказав, що хоче побачитися іще і попросив згоди дзвонити їй у будь-який час. Ключ був маленьким, красивим, з кельтськими візерунками, незвичайним і нетиповим.
- Дізнаєшся потім, - таємниче сказав Гліб, тільки-но Ніка зібралася спитати про загадкову річ і набрала повітря.
Проминуло три дні. Гліб не дзвонив. Ніка хотіла зустрітися з привабливим молодиком, але сама витримувала тишу. Вона боялася здатися нав'язливою. Подзвонити у незручний момент, а ще більше – почути металевим голосом відмову, чи щось на кшталт – «я тобі подзвоню».
Раптом, він передумав, думала Ніка... У такого красеня, певно, вагон і возик симпатичних дівчат, які хотіли б опинитися поруч.
Вона сиділа на кухні і роздивлялася у люстерко своє обличчя, вишукуючи недоліки. Дівчина зумисне шукала причини, аби переконати себе у тому, що вона Глібу не цікава, і у нього таки прокинувся здоровий глузд, аби не телефонувати.
Раптом пролунав телефонний дзвінок. Ніка глянула на екран – Гліб!
Долаючи хвилювання, привіталася.
- Привіт, мала, - тепло відповів голос на тому кінці дроту. – Я перебував у відрядженні, не хотів дарувати марні надії, і будувати плани, які не здійсняться, тепер у місті, повернувся сьогодні і захотілося тебе побачити.
Ніка затамувала подих.
Гліб продовжував:
- Давай сьогодні зустрінемося, якщо, ти вільна, прогуляємося набережною, покатаємося на яхті, захотілося спокійного відпочинку у приємному товаристві.
- Хм... здається, о 17,00 сьогодні я вільна, гадаю, ми гарно проведемо час.
Вони домовилися про місце зустрічі і розмову було припинено. Насправді, Ніка хотіла стрибати від радощів, вона почала думати над образом для вечора з Глібом. Пішла в душ і почала збиратися.
Ключик, який дав під час першого побачення Гліб, вона повісила на ланцюжок і носила на шиї. Це був таємничий і приємний аксесуар.
(Далі буде)
Вони стрілися у затишній кав'ярні в центрі міста. Напівтемрява спадала сутінками, балдахіни, запах кави і кориці. Гліб, очевидно, зарезервував столик заздалегідь. Ніка ввібралася у вузьку коротку сміливу червону сукню, розпустила довге волосся, яке спало на плечі м'якими локонами, а туфлі обрала в тон сукні, на підборах.
Гліб виглядав привабливо і пахнув невимовно гарно, на ньому були блакитні джинси і білосніжна теніска, яка ще більше підкреслювала золотаву засмагу. Вони швидко знайшли спільну мову, зробили замовлення, і весело гомоніли, знайомлячись ближче. Гліб розповів Ніці, що він журналіст-фрілансер, і веде колонки про стосунки на сайтах інтернет-видань. Крім того, пише огляди на подорожі і не любить засиджуватися довго на одному місці.
Ніка любила такий тип людей, точніше, відчайдухи на зразок цього чоловіка їй подобалися. Але водночас закралася думка про те, чи не є вона черговою героїнею репортажу-розслідування журналіста Гліба. Вони сиділи поруч, і відстань між ними поступово зникала. Гліб поклав свою руку на оголене стегно дівчини. Це було інтимно і хвилююче. Ніку ніби током ударило, але вона себе не видала. Наприкінці зустрічі Гліб вручив дівчині ключ. Сказав, що хоче побачитися іще і попросив згоди дзвонити їй у будь-який час. Ключ був маленьким, красивим, з кельтськими візерунками, незвичайним і нетиповим.
- Дізнаєшся потім, - таємниче сказав Гліб, тільки-но Ніка зібралася спитати про загадкову річ і набрала повітря.
Проминуло три дні. Гліб не дзвонив. Ніка хотіла зустрітися з привабливим молодиком, але сама витримувала тишу. Вона боялася здатися нав'язливою. Подзвонити у незручний момент, а ще більше – почути металевим голосом відмову, чи щось на кшталт – «я тобі подзвоню».
Раптом, він передумав, думала Ніка... У такого красеня, певно, вагон і возик симпатичних дівчат, які хотіли б опинитися поруч.
Вона сиділа на кухні і роздивлялася у люстерко своє обличчя, вишукуючи недоліки. Дівчина зумисне шукала причини, аби переконати себе у тому, що вона Глібу не цікава, і у нього таки прокинувся здоровий глузд, аби не телефонувати.
Раптом пролунав телефонний дзвінок. Ніка глянула на екран – Гліб!
Долаючи хвилювання, привіталася.
- Привіт, мала, - тепло відповів голос на тому кінці дроту. – Я перебував у відрядженні, не хотів дарувати марні надії, і будувати плани, які не здійсняться, тепер у місті, повернувся сьогодні і захотілося тебе побачити.
Ніка затамувала подих.
Гліб продовжував:
- Давай сьогодні зустрінемося, якщо, ти вільна, прогуляємося набережною, покатаємося на яхті, захотілося спокійного відпочинку у приємному товаристві.
- Хм... здається, о 17,00 сьогодні я вільна, гадаю, ми гарно проведемо час.
Вони домовилися про місце зустрічі і розмову було припинено. Насправді, Ніка хотіла стрибати від радощів, вона почала думати над образом для вечора з Глібом. Пішла в душ і почала збиратися.
Ключик, який дав під час першого побачення Гліб, вона повісила на ланцюжок і носила на шиї. Це був таємничий і приємний аксесуар.
(Далі буде)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію