Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
2026.08.26
18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
2026.08.26
17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
2026.08.26
15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
2026.08.26
13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
2026.08.26
13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
2026.08.26
10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
2026.08.26
10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок
2026.08.26
08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
2026.08.26
07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
2026.08.26
06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
2026.08.25
23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
2026.08.25
23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
2026.08.25
20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
2026.08.25
20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Ключ (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ключ (продовження)
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повністю. Вона мріяла про його гарне тіло, уявляла його рельєфну красиву спину, як він бере її сильними руками, підіймаючи, як цілує пристрасно і сміливо.
Вони стрілися у затишній кав'ярні в центрі міста. Напівтемрява спадала сутінками, балдахіни, запах кави і кориці. Гліб, очевидно, зарезервував столик заздалегідь. Ніка ввібралася у вузьку коротку сміливу червону сукню, розпустила довге волосся, яке спало на плечі м'якими локонами, а туфлі обрала в тон сукні, на підборах.
Гліб виглядав привабливо і пахнув невимовно гарно, на ньому були блакитні джинси і білосніжна теніска, яка ще більше підкреслювала золотаву засмагу. Вони швидко знайшли спільну мову, зробили замовлення, і весело гомоніли, знайомлячись ближче. Гліб розповів Ніці, що він журналіст-фрілансер, і веде колонки про стосунки на сайтах інтернет-видань. Крім того, пише огляди на подорожі і не любить засиджуватися довго на одному місці.
Ніка любила такий тип людей, точніше, відчайдухи на зразок цього чоловіка їй подобалися. Але водночас закралася думка про те, чи не є вона черговою героїнею репортажу-розслідування журналіста Гліба. Вони сиділи поруч, і відстань між ними поступово зникала. Гліб поклав свою руку на оголене стегно дівчини. Це було інтимно і хвилююче. Ніку ніби током ударило, але вона себе не видала. Наприкінці зустрічі Гліб вручив дівчині ключ. Сказав, що хоче побачитися іще і попросив згоди дзвонити їй у будь-який час. Ключ був маленьким, красивим, з кельтськими візерунками, незвичайним і нетиповим.
- Дізнаєшся потім, - таємниче сказав Гліб, тільки-но Ніка зібралася спитати про загадкову річ і набрала повітря.
Проминуло три дні. Гліб не дзвонив. Ніка хотіла зустрітися з привабливим молодиком, але сама витримувала тишу. Вона боялася здатися нав'язливою. Подзвонити у незручний момент, а ще більше – почути металевим голосом відмову, чи щось на кшталт – «я тобі подзвоню».
Раптом, він передумав, думала Ніка... У такого красеня, певно, вагон і возик симпатичних дівчат, які хотіли б опинитися поруч.
Вона сиділа на кухні і роздивлялася у люстерко своє обличчя, вишукуючи недоліки. Дівчина зумисне шукала причини, аби переконати себе у тому, що вона Глібу не цікава, і у нього таки прокинувся здоровий глузд, аби не телефонувати.
Раптом пролунав телефонний дзвінок. Ніка глянула на екран – Гліб!
Долаючи хвилювання, привіталася.
- Привіт, мала, - тепло відповів голос на тому кінці дроту. – Я перебував у відрядженні, не хотів дарувати марні надії, і будувати плани, які не здійсняться, тепер у місті, повернувся сьогодні і захотілося тебе побачити.
Ніка затамувала подих.
Гліб продовжував:
- Давай сьогодні зустрінемося, якщо, ти вільна, прогуляємося набережною, покатаємося на яхті, захотілося спокійного відпочинку у приємному товаристві.
- Хм... здається, о 17,00 сьогодні я вільна, гадаю, ми гарно проведемо час.
Вони домовилися про місце зустрічі і розмову було припинено. Насправді, Ніка хотіла стрибати від радощів, вона почала думати над образом для вечора з Глібом. Пішла в душ і почала збиратися.
Ключик, який дав під час першого побачення Гліб, вона повісила на ланцюжок і носила на шиї. Це був таємничий і приємний аксесуар.
(Далі буде)
Вони стрілися у затишній кав'ярні в центрі міста. Напівтемрява спадала сутінками, балдахіни, запах кави і кориці. Гліб, очевидно, зарезервував столик заздалегідь. Ніка ввібралася у вузьку коротку сміливу червону сукню, розпустила довге волосся, яке спало на плечі м'якими локонами, а туфлі обрала в тон сукні, на підборах.
Гліб виглядав привабливо і пахнув невимовно гарно, на ньому були блакитні джинси і білосніжна теніска, яка ще більше підкреслювала золотаву засмагу. Вони швидко знайшли спільну мову, зробили замовлення, і весело гомоніли, знайомлячись ближче. Гліб розповів Ніці, що він журналіст-фрілансер, і веде колонки про стосунки на сайтах інтернет-видань. Крім того, пише огляди на подорожі і не любить засиджуватися довго на одному місці.
Ніка любила такий тип людей, точніше, відчайдухи на зразок цього чоловіка їй подобалися. Але водночас закралася думка про те, чи не є вона черговою героїнею репортажу-розслідування журналіста Гліба. Вони сиділи поруч, і відстань між ними поступово зникала. Гліб поклав свою руку на оголене стегно дівчини. Це було інтимно і хвилююче. Ніку ніби током ударило, але вона себе не видала. Наприкінці зустрічі Гліб вручив дівчині ключ. Сказав, що хоче побачитися іще і попросив згоди дзвонити їй у будь-який час. Ключ був маленьким, красивим, з кельтськими візерунками, незвичайним і нетиповим.
- Дізнаєшся потім, - таємниче сказав Гліб, тільки-но Ніка зібралася спитати про загадкову річ і набрала повітря.
Проминуло три дні. Гліб не дзвонив. Ніка хотіла зустрітися з привабливим молодиком, але сама витримувала тишу. Вона боялася здатися нав'язливою. Подзвонити у незручний момент, а ще більше – почути металевим голосом відмову, чи щось на кшталт – «я тобі подзвоню».
Раптом, він передумав, думала Ніка... У такого красеня, певно, вагон і возик симпатичних дівчат, які хотіли б опинитися поруч.
Вона сиділа на кухні і роздивлялася у люстерко своє обличчя, вишукуючи недоліки. Дівчина зумисне шукала причини, аби переконати себе у тому, що вона Глібу не цікава, і у нього таки прокинувся здоровий глузд, аби не телефонувати.
Раптом пролунав телефонний дзвінок. Ніка глянула на екран – Гліб!
Долаючи хвилювання, привіталася.
- Привіт, мала, - тепло відповів голос на тому кінці дроту. – Я перебував у відрядженні, не хотів дарувати марні надії, і будувати плани, які не здійсняться, тепер у місті, повернувся сьогодні і захотілося тебе побачити.
Ніка затамувала подих.
Гліб продовжував:
- Давай сьогодні зустрінемося, якщо, ти вільна, прогуляємося набережною, покатаємося на яхті, захотілося спокійного відпочинку у приємному товаристві.
- Хм... здається, о 17,00 сьогодні я вільна, гадаю, ми гарно проведемо час.
Вони домовилися про місце зустрічі і розмову було припинено. Насправді, Ніка хотіла стрибати від радощів, вона почала думати над образом для вечора з Глібом. Пішла в душ і почала збиратися.
Ключик, який дав під час першого побачення Гліб, вона повісила на ланцюжок і носила на шиї. Це був таємничий і приємний аксесуар.
(Далі буде)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
