Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.29
20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч
2026.03.29
18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.
За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,
2026.03.29
18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а
2026.03.29
14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.
2026.03.29
13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.
Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха
2026.03.29
12:58
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2026.03.29
10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять
2026.03.29
09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод
2026.03.29
08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2026.03.29
07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.
2026.03.29
06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)
Принесли у землянку посилку –
й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
і згадався рідний дім...
Бо відправлення поштове –
Принесли у землянку посилку –
й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
і згадався рідний дім...
Бо відправлення поштове –
2026.03.29
02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"
2026.03.28
23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля.
Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз.
Думка поперек звички, мов кістка поперек горла.
Що зверху сплило, те хвиля і виносить.
Інвалідам п
2026.03.28
18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я
2026.03.28
17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк
2026.03.28
15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.
І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.
І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
одкровення
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
одкровення
я пантера, що вигинає спину перед тим, як здійснити стрибок. відчайдушна, смілива, сильна. я звикла стояти за себе сама, але є речі, які самостійно не врегулюєш
я можу обходитися без тебе, хлопче, але не без сексу... мені зараз хочеться цього...і я в змозі собі у цьому зізнатися...я зізнаюся собі у багатьох речах, а любов і секс я навчилася розрізняти... я про внутрішню сміливість зізнатися собі у тому, що ти бажаєш, навіть якщо забороняєш собі думки і дії, внутрішню силу, а не про слабкість і інертність...
а ти все ходиш колами, безнадійно закоханий(?), але боїшся відкритися, боїшся сказати правду, і бути відштовхнутим... висміяним чи ще що там собі сам надумав. чи може ти сам не впевнений у тому, що ти хочеш і що тобі потрібно?
пять років тому я потребувала тебе...пригадую...
я саме розірвала стосунки і хотіла тепла і любові, ласки, присутності рідної душі...
а ти мовчав понад 5 років і мовчиш... на що розраховуєш? щоб я кинулася на тебе сама? так от, цього не буде!!! Бо чоловік має бути чоловіком, тобто сам робити перші кроки, бути сильним і сміливим, сміливим не від того, що на соту пропозицію якась з дівок пристане, ні! (так роблять слабаки, невпевнені у собі)
сміливим тримати удар, у тому числі по самолюбству. підійматися з колін і йти далі...
усі мої спроби зблизитися з тобою закінчувалися фіаско, а їх було немало, мені хотілося пізнати тебе, спілкуватися, дружити, що хотілося тобі - ти сам краще знаєш
ти мене відштовхував, ображав, сердився на мене і проклинав, певно, бо тобі хотілося мене пристрасно кохати, а не дружньо гомоніти...
я цю школу пройшла, пройшла рано, на щастя, певно, і мені отруювали життя ще тоді, коли я, будучи школяркою, дозволила собі сподобатися одному старшокласникові...
і тоді мого однокласника, який з першого класу таємно кохав мене, прорвало, ніби стару греблю, і я мало не кинула школу, плачучи щовечора в подушку від тих усіх прикрощів, яких він мені завдавав...
час йшов, він мене ревнував до кожного хлопця, з яким я перетиналася, відганяв, ніби пес, усіх, роблячи мені боляче... і я втекла з міста, втекла, аби повернутися через кілька років і зустрітися з ним... і під шофе він зізнався знову, бо на тверезу голову не вистачало сили духу...
а після того, як ми переспали, таке буває, що цікавість і фізіологічний голод бере гору над здоровим глуздом, він плазував... хотів продовження стосунків, але не хотіла я... бо у мене вже був певний досвід тілесного спілкування і того, що любов і секс речі різні...то було не моє пальто і не сукня, яка бездоганно сяде...він розпатякав усім, кому не ліньки, що був зі мною, хоча...мені не соромно, він себе рекламував як суперкоханця з років 13-ти, і мені було цікаво, чи дійсно він такий, майстерний. вправний, як патякав на кожному розі... дива не сталося, наші шляхи назавжди розійшлися, цією близькістю я розрубала гордіїв вузол, і вільною пішла далі, бо шукала, ні, я хотіла поєднання і ідеалізації душі і тіла, цих двох складових, хоча сувора дійсність скидала покривало ілюзії...
я йшла ва-банк, не раз, але всі вершини, які мені вдалося завоювати у результаті виявлялися примарними...
я страждала... я сумнівалася в собі... у тому, чи можна мене полюбити просто за те, що я отака, як є, жива душа, тіло, полюбити за розум і сміливість, і прийняти, і бути поруч, так, щоб я не мучилася і не сумнівалася, що не така...
я пройшла свої кола мук і страждань...пройшла і загартувалася... я стала сильніша, але не сталева...
хоробра і тендітна, сильна і слабка...пантера і котенятко, яке хоче мати поряд чоловіка, на якого можна обпертися, насолодитися і втамувати не лишень фізіологію, але й душу...
ти гарчиш, коли я заграю з іншими, навіть твоїми друзями, я роблю це зумисно, зумисно дратую тебе і провокую на дію, ти мінишся і соромишся, а я тим часом граю свою партію, будь мужиком! – своєю грою натякаю тобі, але ти обираєш мене відштовхнути, як безпородне кошеня, бо в тебе статус місцевого, а я ліміта, у тебе впливові батьки, чим не можу похвастатися я... ти не борешся за мене... отже, ти слабкодухий... хоча хороший, і я тебе люблю як людину... енергетично і дружньо...
я можу обходитися без тебе, хлопче, але не без сексу... мені зараз хочеться цього...і я в змозі собі у цьому зізнатися...я зізнаюся собі у багатьох речах, а любов і секс я навчилася розрізняти... я про внутрішню сміливість зізнатися собі у тому, що ти бажаєш, навіть якщо забороняєш собі думки і дії, внутрішню силу, а не про слабкість і інертність...
а ти все ходиш колами, безнадійно закоханий(?), але боїшся відкритися, боїшся сказати правду, і бути відштовхнутим... висміяним чи ще що там собі сам надумав. чи може ти сам не впевнений у тому, що ти хочеш і що тобі потрібно?
пять років тому я потребувала тебе...пригадую...
я саме розірвала стосунки і хотіла тепла і любові, ласки, присутності рідної душі...
а ти мовчав понад 5 років і мовчиш... на що розраховуєш? щоб я кинулася на тебе сама? так от, цього не буде!!! Бо чоловік має бути чоловіком, тобто сам робити перші кроки, бути сильним і сміливим, сміливим не від того, що на соту пропозицію якась з дівок пристане, ні! (так роблять слабаки, невпевнені у собі)
сміливим тримати удар, у тому числі по самолюбству. підійматися з колін і йти далі...
усі мої спроби зблизитися з тобою закінчувалися фіаско, а їх було немало, мені хотілося пізнати тебе, спілкуватися, дружити, що хотілося тобі - ти сам краще знаєш
ти мене відштовхував, ображав, сердився на мене і проклинав, певно, бо тобі хотілося мене пристрасно кохати, а не дружньо гомоніти...
я цю школу пройшла, пройшла рано, на щастя, певно, і мені отруювали життя ще тоді, коли я, будучи школяркою, дозволила собі сподобатися одному старшокласникові...
і тоді мого однокласника, який з першого класу таємно кохав мене, прорвало, ніби стару греблю, і я мало не кинула школу, плачучи щовечора в подушку від тих усіх прикрощів, яких він мені завдавав...
час йшов, він мене ревнував до кожного хлопця, з яким я перетиналася, відганяв, ніби пес, усіх, роблячи мені боляче... і я втекла з міста, втекла, аби повернутися через кілька років і зустрітися з ним... і під шофе він зізнався знову, бо на тверезу голову не вистачало сили духу...
а після того, як ми переспали, таке буває, що цікавість і фізіологічний голод бере гору над здоровим глуздом, він плазував... хотів продовження стосунків, але не хотіла я... бо у мене вже був певний досвід тілесного спілкування і того, що любов і секс речі різні...то було не моє пальто і не сукня, яка бездоганно сяде...він розпатякав усім, кому не ліньки, що був зі мною, хоча...мені не соромно, він себе рекламував як суперкоханця з років 13-ти, і мені було цікаво, чи дійсно він такий, майстерний. вправний, як патякав на кожному розі... дива не сталося, наші шляхи назавжди розійшлися, цією близькістю я розрубала гордіїв вузол, і вільною пішла далі, бо шукала, ні, я хотіла поєднання і ідеалізації душі і тіла, цих двох складових, хоча сувора дійсність скидала покривало ілюзії...
я йшла ва-банк, не раз, але всі вершини, які мені вдалося завоювати у результаті виявлялися примарними...
я страждала... я сумнівалася в собі... у тому, чи можна мене полюбити просто за те, що я отака, як є, жива душа, тіло, полюбити за розум і сміливість, і прийняти, і бути поруч, так, щоб я не мучилася і не сумнівалася, що не така...
я пройшла свої кола мук і страждань...пройшла і загартувалася... я стала сильніша, але не сталева...
хоробра і тендітна, сильна і слабка...пантера і котенятко, яке хоче мати поряд чоловіка, на якого можна обпертися, насолодитися і втамувати не лишень фізіологію, але й душу...
ти гарчиш, коли я заграю з іншими, навіть твоїми друзями, я роблю це зумисно, зумисно дратую тебе і провокую на дію, ти мінишся і соромишся, а я тим часом граю свою партію, будь мужиком! – своєю грою натякаю тобі, але ти обираєш мене відштовхнути, як безпородне кошеня, бо в тебе статус місцевого, а я ліміта, у тебе впливові батьки, чим не можу похвастатися я... ти не борешся за мене... отже, ти слабкодухий... хоча хороший, і я тебе люблю як людину... енергетично і дружньо...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
