ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.11 22:41
"Ось і добіг зимопис крапки..."
Ось і добіг зимопис крапки.
А далі що? Нова глава.
Уже зібрались біля кладки
від сну розбуркані слова,

щоб перейти до березоля,
в дзвінкі узятись голоси,
здійнятись піснею над полем

хома дідим
2026.08.11 19:32
* 169 *
як не потрапити
на посилання на діснея
не баґ як то говорять
але фіча
через портали
чи інакші двері
метаморфічні телеологічні
ніхто нікого не запрошує

Артур Курдіновський
2026.08.11 16:39
Повторюйся!
Повторюйся в моїм житті рефреном,
Карбуйся недописаним рядком!
Лишайся почуттям палким, шаленим,
Скажи, що ти - реальна, не фантом!

У вигаданім світі не боюся
Пройти крізь чергу монотонних днів.
Торкнись мене волоссям світло-русим,

Олена Побийголод
2026.08.11 16:08
1989. Дев’яте травня
Станіслав Рибалкін (1935-1995, з 1970 – мешканець України)

Палали стяги маково:
Дев’яте травня.
Старенька п’яно плакала
про щось прадавнє.

Тягнула зі стаканчика

Володимир Бойко
2026.08.11 14:34
Desertum
Лягає смуток, як туман,
На спорожнілі виднокраї
Затих веселий балаган –
В оазу двері зачиняють.

Холодний потяг марноти
Відходить в далеч невеселу,
Аби безвтратно перейти

Борис Костиря
2026.08.11 12:58
* * *
Нарешті випав сніг.
Небесна нагорода.
У хаосі доріг
Згубилася порода.

Цей сніг, немов слова,
Які всі зачекались.
Надія ледь жива

Вячеслав Руденко
2026.08.11 10:47
За межею змісту й біганини
Упевнившись, що досить довгих рим,
Що хибні почуття, як кучері масні,
Змиваючи вночі з обличчя грим,
Заледве оминувши дні пісні,

Воно співатиме журливіше ніж хрущ,
Чи крила кажанів,чи… спраглий неофіт,
Як напівтіло!- неспалимий кущ -

Віктор Кучерук
2026.08.11 06:55
* * *
Серпень кошик наповняє
Багатющим урожаєм, -
Уродили доокола
Груші, сливи, як ніколи,
А на яблунях гіллястих
Погляд губиться від щастя,
І язик одразу терпне,
Як врожай збираю в серпні.

Ірина Вовк
2026.08.11 05:59
"Чорний сніг Александрії" (продовження 5)
Роздмухане полум’я у серці диктатора Коли сонце схилилося до заходу, зафарбувавши Александрійську гавань у колір запеченої крові, Цезар зачинився у своєму похідному кабінеті – колишній особистій бібліотеці Птолемея Авлета, батька Клеопатри. Тут, на ві

Ольга Садкова
2026.08.10 22:33
Юрба
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.

Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,

Мирон Шагало
2026.08.10 19:58
Краплі-перли
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.

Мила, ми йдемо з тобою

хома дідим
2026.08.10 18:55
* 168 *
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе

Артур Сіренко
2026.08.10 17:22
Порожній глек смутку
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків

Іван Потьомкін
2026.08.10 12:54
***
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,

Борис Костиря
2026.08.10 12:52
* * *
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.

Сніг владно і уперто наступа,

Тетяна Левицька
2026.08.10 12:22
Чорно-білий
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Таїсія Цибульська (1975) / Вірші / Всяка всячина

 Блаженна

"І не спотворити чола її невинного
ніяким вістям."

Маргарита Шевернога

Штовхали в плечі, хапали руки,
жбурляли в спину шматки багнюки,
і ґвалтували в порожній хаті,
бо забагато їй благодаті,
бо світ боїться того, що чисте,
і проводжає у спину свистом,
і роздирає до крові шкіру,
бо не буває такої віри,
бо не буває такого світла,
бо це не світ - це вона осліпла!
А їй не чути отого свисту,
вона - над світом, вона - пречиста,
вона каміння з доріг збирає,
бо кожен камінь чийсь гріх приймає,
вона ж гріхи ті по світу носить,
вона у бога прощення просить,
і відпускає людські провини -
а їй жбурляють каміння в спину,
а їй викручують ніжні руки,
кричать в обличчя: "Блаженна сука!
Цей світ ніколи не буде чистим,
ти психопатка, а не пречиста!"
Вона ж збирає дрібне каміння
і вкотре просить для душ спасіння,
стікає кров'ю в брудні калюжі,
а люди... краще були б байдужі...

26.10.2018

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2018-10-26 13:34:23
Переглядів сторінки твору 6409
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.920 / 5.5  (4.879 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.744 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2023.11.17 21:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:07:26 ]
І роздирає до крові шкіру.
А можна роздерти шкіру не до крові?
Щось я не зрозуміла, про кого вірш...хто вона - ота "блаженна".
І навіщо те каміння з калюж... гріхи були й будуть...що для одного гріх, для іншого - звичайна дія...і що саме я мушу бачити між рядками...
Місія тієї "суки" яка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 18:27:13 ]
ви здивуєтеся, але можна й не до крові роздерти шкіру, мої коти це добре знають:)
в даному випадку "блаженна" - не просто свята, а людина з душевним розладом, яка вважає себе святою і має якусь лише їй відому місію. запитайте у психічнохворого - яка у нього місія?
окрім того, це поезія, десь вигадка, десь метафора, а не історична чи біографічна довідка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:54:41 ]
...я не здивуюся, я наполягаю...подряпати можна, але роздерти - то вже до крові завжди.
Розідрана шкіра кровоточить у живої людини.
Чому я маю запитувати у психіатра про Вашу ЛГ?)))))))
Пишіть-вимальовуйте... але Ви ж її так пафосно описали, то знаєте і місію...і діагноз... мені таке не до смаку. Я чесна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:56:50 ]
І ЛГ варта осуду чи поклоніння? то Ви її НАД ставите, то прирівнюєте до психічнохворих. А блаженний має інше значення.

Тлумачення, значення слова «блаженний»:
БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина, Щасливі там люди, Блаженна сторона (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Іван Франко, XI, 1952, 278); Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко (Павло Тичина, I, 1957, 69);
// Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою (Степан Васильченко, II, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 195.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 20:19:03 ]
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Блаженний — місцевий святий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:58:33 ]
Взагалі мене насторожила ота характерисмтика "Пречиста". Ви розумієте, що це слово пасує лише до однієї єдиної особи на світі - діви Марії? Чиста, незаймана, свята - згоден, може бути. Але Пречиста! За таке і справді можуть забити камінням істинні віруючі. Чи обляпати багнюкою. Чи ще одна Пречиста з'явилася на світі, а я й не зчувся коли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 20:20:45 ]
Своїм коментарем ви лише довели вірність останнього рядка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 19:02:05 ]
отож... мені пише авторка, що це поезія...І я маю розуміти і прийняти на віру.
А я не бачу там ЛГ - хто ж вона: чи щаслива, що несе свій жереб і спокутує гріхи...чи таки "сука"...і психічнохвора, як у коментарі розтлумачено.
А пречиста відсилає до образу Матері Божої.
Дякую, Олександре, за підтримку.
Туман яром.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 20:23:07 ]
в людській історії ви знайдете безліч прикладів "биття камінням" тих, хто чимось відрізнявся від більшості, і вже неважливо як вони себе називали - провидцями, хрестителями, святими чи богами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-29 10:28:13 ]
Зате в поезії ВСЕ важливе: думка, почуття, образ. І вимальовувати варто майстерно. Знати значення слів - насамперед. І не у Вікіпедії вони пояснюються, а в академічному тлумачному словнику. А ще перечитувати написане і випрозорювати треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 11:35:34 ]
Користуватися словниками я умію, як виявляється, і не одним:) "Випрозорювання" поезія не потребує взагалі, як на мене. Поезія нікому нічого не повинна доводити - її або сприймаєш, або ні. Вона не має меж. Те ж саме стосується майстерності, її можна відточувати роками і не досягти ідеалу, бо по суті, того ідеалу і не існує. Є лише внутрішнє відчуття кожної людини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-29 13:53:23 ]
"Десять заповідей графомана, або шлях у глухий кут".
Стаття є цікава.
Не лише графоманам, але й Вам корисна. Прочитайте.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ
© Той, що греблі рве, 02-11-2010
Так часто мені доводилося віч-на-віч зустрічатися з повним несприйняттям будь-якої критичної думки, так часто доводилося шукати слів для пояснення очевидних речей, так часто я дивувався приголомшливій здатності автора захищати своє творіння будь-якими можливими і неможливими, логічними і нелогічними засобами, і так мене це втомило, що захотілося сказати про це аргументовано і всерйоз. Настільки в мене це вийшло – судити вам. В усякому разі я намагався говорити аргументовано і чесно. Передусім мова про вірші. Однак, можливо й прозаїки знайдуть щось корисне для себе. Стаття побудована за принципом „теза – антитеза” – для зручності читання.

1. ТЕЗА: Мене неправильно зрозуміли, я хотів(ла) сказати зовсім інше.
АНТИТЕЗА: Ганс Георг Гадамер якось сказав: „Кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту”. Якщо доступною мовою, то це означає: те, що ви хотіли написати – одне; те, що написали – інше; те, що у вас прочитали – зовсім інше.

Далі самі......

http://www.gak.com.ua/creatives/2/26145
джерело



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 17:16:00 ]
Вірш, н.м.д. цікавий, є сильні місця, але трохи сумбурний, розхристаний.
"бо це не світ - це вона осліпла!" - "це" тут зайвий склад, тире може цілком тут замінити.
"вона каміння з доріг збирає,
бо кожен камінь чийсь гріх приймає," не зрозуміло, навіщо їй те каміння, чужі гріхи. Як що вона свята і міссія, то чому її гвалтують, тай до Бога вона звертається з маленької літери. Пречиста у нас тільки Божа Матір, то може, треба замінити, коли Ви маєте на увазі когось іншого. Вірш можна назвати свята.
Коли я читала вірш то мені здалося, що мова йде про святу Ксенію. Вона, коли помер її чоловік, одягла його одежі і пішла у світ божевільною. Її зневажали, а вона блаженно посміхалася і молилася за всіх, хто її ображав.
Таїсіє, дуже важка тема. Дійсно дуже багато протиріч у вірші, заплутано, коли допрацювати, буде вартісна річ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:22:14 ]
Дякую за коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:42:22 ]
можливо я дійсно виправлю деякі моменти, але не зараз, колись... на сьогодні вірш мені подобається таким, яким є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:44:59 ]
Ви правильно зрозуміли, вірш дійсно про божевільну, я б сказала навіть про "божевільну святу", яка щаслива своєю місією "пречистої".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 17:23:49 ]
Черниця
Не таким Ти створив, Боже, світ,
Що сусідує поряд із нами.
Смоківниця пуста - їй услід,
А вона - соловейком у храмі.

Літургія, пшенична кутя,
Біле поле марун - її кредо.
Хтось сповна брав з амбару життя,
А вона - покладалась на Небо.

Хтось розштовхував ліктями всіх,
Шкуру змія здираючи з себе.
А вона - йшла рікою у брід
По розбурханій хвилі до Неба.

Де ті блазні, що пили з ковша
Медовуху туманного щастя.
Лиш її світанкова душа
В Божім небі ніколи не згасне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-10-29 19:29:16 ]
Ну, справді... вірш і притягує, і відштовхує водночас. Притягує - бо тема, задум цікаві. Відштовхує - бо надто багато неоковирностей, неспівпадінь, ляпів... І дочитуєш до кінця, і відчуваєш розчарування і досаду...
Зауваження вище - слушні. Додам ще декілька.

А їй не чути отого свисту,
вона - над світом, вона - пречиста

її гвалтували (судячи з тексту - постійно, часто, бо без З) - отже цього вона теж не відчула? дивно...
Пречиста?

про гріхи, які вона носить (розносить? навіщо?) не повторюватимусь, але...

вона у бога прощення просить,
і відпускає людські провини

відпускає людські провини? справді? це теж якось дивно звучить. Відпускають гріхи священики, Бог...
проситить Бога, щоб відпустив людям їхні гріхи - то ще можна було б уявити

бо кожен камінь чийсь гріх приймає,

а їй жбурляють каміння в спину,

тут камінь, і там камінь... це, нмд, теж не на користь віршу

Далі

Вона ж збирає з калюж каміння
і вкотре просить для них спасіння, -

для них - для каменюк? не чітко тут виписано рядки
і чому саме з калюж? чи тільки з калюж? а де інде його нема?

і наостанок

в брудну сорочку ховає душі

???
які душі? як вона їх ховає? де та сорочка? лежить собі? навіщо вона їх ховає в ту сорочку?
Зовсім незрозуміло.

Ну і про закінчення. Воно ніяке. Туманне, аморфне. Не запечатали як слід, словом )

Не ображайтесь. У Вас є хороші вірші. Про цей я такого не можу сказати. Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:23:09 ]
Десь воно так і має бути. І притягувати, і відштовхувати. Дякую за коментар!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2020-08-05 15:03:33 ]
Врахувала поради. Виправила фінал. Дякую ще раз!