ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —

Віктор Кучерук
2026.09.27 07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.

Ірина Вовк
2026.09.27 06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар

С М
2026.09.26 23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи

Володимир Бойко
2026.09.26 23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики. Закономірність законом не міряна. Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами. Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…

хома дідим
2026.09.26 22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет

Вячеслав Руденко
2026.09.26 20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,

Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,

Борис Костиря
2026.09.26 15:57
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у

Іван Потьомкін
2026.09.26 13:33
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.

Ольга Береза
2026.09.26 12:02
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.

Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже

Ірина Вовк
2026.09.26 07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав

Віктор Кучерук
2026.09.26 07:30
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.

Віктор Насипаний
2026.09.26 01:43
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.

В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Таїсія Цибульська (1975) / Вірші / Всяка всячина

 Блаженна

"І не спотворити чола її невинного
ніяким вістям."

Маргарита Шевернога

Штовхали в плечі, хапали руки,
жбурляли в спину шматки багнюки,
і ґвалтували в порожній хаті,
бо забагато їй благодаті,
бо світ боїться того, що чисте,
і проводжає у спину свистом,
і роздирає до крові шкіру,
бо не буває такої віри,
бо не буває такого світла,
бо це не світ - це вона осліпла!
А їй не чути отого свисту,
вона - над світом, вона - пречиста,
вона каміння з доріг збирає,
бо кожен камінь чийсь гріх приймає,
вона ж гріхи ті по світу носить,
вона у бога прощення просить,
і відпускає людські провини -
а їй жбурляють каміння в спину,
а їй викручують ніжні руки,
кричать в обличчя: "Блаженна сука!
Цей світ ніколи не буде чистим,
ти психопатка, а не пречиста!"
Вона ж збирає дрібне каміння
і вкотре просить для душ спасіння,
стікає кров'ю в брудні калюжі,
а люди... краще були б байдужі...

26.10.2018

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-10-26 13:34:23
Переглядів сторінки твору 6609
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.920 / 5.5  (4.879 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.744 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2023.11.17 21:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:07:26 ]
І роздирає до крові шкіру.
А можна роздерти шкіру не до крові?
Щось я не зрозуміла, про кого вірш...хто вона - ота "блаженна".
І навіщо те каміння з калюж... гріхи були й будуть...що для одного гріх, для іншого - звичайна дія...і що саме я мушу бачити між рядками...
Місія тієї "суки" яка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 18:27:13 ]
ви здивуєтеся, але можна й не до крові роздерти шкіру, мої коти це добре знають:)
в даному випадку "блаженна" - не просто свята, а людина з душевним розладом, яка вважає себе святою і має якусь лише їй відому місію. запитайте у психічнохворого - яка у нього місія?
окрім того, це поезія, десь вигадка, десь метафора, а не історична чи біографічна довідка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:54:41 ]
...я не здивуюся, я наполягаю...подряпати можна, але роздерти - то вже до крові завжди.
Розідрана шкіра кровоточить у живої людини.
Чому я маю запитувати у психіатра про Вашу ЛГ?)))))))
Пишіть-вимальовуйте... але Ви ж її так пафосно описали, то знаєте і місію...і діагноз... мені таке не до смаку. Я чесна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:56:50 ]
І ЛГ варта осуду чи поклоніння? то Ви її НАД ставите, то прирівнюєте до психічнохворих. А блаженний має інше значення.

Тлумачення, значення слова «блаженний»:
БЛАЖЕ́ННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина, Щасливі там люди, Блаженна сторона (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Іван Франко, XI, 1952, 278); Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко (Павло Тичина, I, 1957, 69);
// Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою (Степан Васильченко, II, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 195.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 20:19:03 ]
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Блаженний — місцевий святий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 18:58:33 ]
Взагалі мене насторожила ота характерисмтика "Пречиста". Ви розумієте, що це слово пасує лише до однієї єдиної особи на світі - діви Марії? Чиста, незаймана, свята - згоден, може бути. Але Пречиста! За таке і справді можуть забити камінням істинні віруючі. Чи обляпати багнюкою. Чи ще одна Пречиста з'явилася на світі, а я й не зчувся коли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 20:20:45 ]
Своїм коментарем ви лише довели вірність останнього рядка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-28 19:02:05 ]
отож... мені пише авторка, що це поезія...І я маю розуміти і прийняти на віру.
А я не бачу там ЛГ - хто ж вона: чи щаслива, що несе свій жереб і спокутує гріхи...чи таки "сука"...і психічнохвора, як у коментарі розтлумачено.
А пречиста відсилає до образу Матері Божої.
Дякую, Олександре, за підтримку.
Туман яром.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-28 20:23:07 ]
в людській історії ви знайдете безліч прикладів "биття камінням" тих, хто чимось відрізнявся від більшості, і вже неважливо як вони себе називали - провидцями, хрестителями, святими чи богами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-29 10:28:13 ]
Зате в поезії ВСЕ важливе: думка, почуття, образ. І вимальовувати варто майстерно. Знати значення слів - насамперед. І не у Вікіпедії вони пояснюються, а в академічному тлумачному словнику. А ще перечитувати написане і випрозорювати треба.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 11:35:34 ]
Користуватися словниками я умію, як виявляється, і не одним:) "Випрозорювання" поезія не потребує взагалі, як на мене. Поезія нікому нічого не повинна доводити - її або сприймаєш, або ні. Вона не має меж. Те ж саме стосується майстерності, її можна відточувати роками і не досягти ідеалу, бо по суті, того ідеалу і не існує. Є лише внутрішнє відчуття кожної людини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2018-10-29 13:53:23 ]
"Десять заповідей графомана, або шлях у глухий кут".
Стаття є цікава.
Не лише графоманам, але й Вам корисна. Прочитайте.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА, АБО ШЛЯХ У ГЛУХИЙ КУТ
© Той, що греблі рве, 02-11-2010
Так часто мені доводилося віч-на-віч зустрічатися з повним несприйняттям будь-якої критичної думки, так часто доводилося шукати слів для пояснення очевидних речей, так часто я дивувався приголомшливій здатності автора захищати своє творіння будь-якими можливими і неможливими, логічними і нелогічними засобами, і так мене це втомило, що захотілося сказати про це аргументовано і всерйоз. Настільки в мене це вийшло – судити вам. В усякому разі я намагався говорити аргументовано і чесно. Передусім мова про вірші. Однак, можливо й прозаїки знайдуть щось корисне для себе. Стаття побудована за принципом „теза – антитеза” – для зручності читання.

1. ТЕЗА: Мене неправильно зрозуміли, я хотів(ла) сказати зовсім інше.
АНТИТЕЗА: Ганс Георг Гадамер якось сказав: „Кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту”. Якщо доступною мовою, то це означає: те, що ви хотіли написати – одне; те, що написали – інше; те, що у вас прочитали – зовсім інше.

Далі самі......

http://www.gak.com.ua/creatives/2/26145
джерело



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 17:16:00 ]
Вірш, н.м.д. цікавий, є сильні місця, але трохи сумбурний, розхристаний.
"бо це не світ - це вона осліпла!" - "це" тут зайвий склад, тире може цілком тут замінити.
"вона каміння з доріг збирає,
бо кожен камінь чийсь гріх приймає," не зрозуміло, навіщо їй те каміння, чужі гріхи. Як що вона свята і міссія, то чому її гвалтують, тай до Бога вона звертається з маленької літери. Пречиста у нас тільки Божа Матір, то може, треба замінити, коли Ви маєте на увазі когось іншого. Вірш можна назвати свята.
Коли я читала вірш то мені здалося, що мова йде про святу Ксенію. Вона, коли помер її чоловік, одягла його одежі і пішла у світ божевільною. Її зневажали, а вона блаженно посміхалася і молилася за всіх, хто її ображав.
Таїсіє, дуже важка тема. Дійсно дуже багато протиріч у вірші, заплутано, коли допрацювати, буде вартісна річ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:22:14 ]
Дякую за коментар.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:42:22 ]
можливо я дійсно виправлю деякі моменти, але не зараз, колись... на сьогодні вірш мені подобається таким, яким є.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:44:59 ]
Ви правильно зрозуміли, вірш дійсно про божевільну, я б сказала навіть про "божевільну святу", яка щаслива своєю місією "пречистої".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2018-10-29 17:23:49 ]
Черниця
Не таким Ти створив, Боже, світ,
Що сусідує поряд із нами.
Смоківниця пуста - їй услід,
А вона - соловейком у храмі.

Літургія, пшенична кутя,
Біле поле марун - її кредо.
Хтось сповна брав з амбару життя,
А вона - покладалась на Небо.

Хтось розштовхував ліктями всіх,
Шкуру змія здираючи з себе.
А вона - йшла рікою у брід
По розбурханій хвилі до Неба.

Де ті блазні, що пили з ковша
Медовуху туманного щастя.
Лиш її світанкова душа
В Божім небі ніколи не згасне!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2018-10-29 19:29:16 ]
Ну, справді... вірш і притягує, і відштовхує водночас. Притягує - бо тема, задум цікаві. Відштовхує - бо надто багато неоковирностей, неспівпадінь, ляпів... І дочитуєш до кінця, і відчуваєш розчарування і досаду...
Зауваження вище - слушні. Додам ще декілька.

А їй не чути отого свисту,
вона - над світом, вона - пречиста

її гвалтували (судячи з тексту - постійно, часто, бо без З) - отже цього вона теж не відчула? дивно...
Пречиста?

про гріхи, які вона носить (розносить? навіщо?) не повторюватимусь, але...

вона у бога прощення просить,
і відпускає людські провини

відпускає людські провини? справді? це теж якось дивно звучить. Відпускають гріхи священики, Бог...
проситить Бога, щоб відпустив людям їхні гріхи - то ще можна було б уявити

бо кожен камінь чийсь гріх приймає,

а їй жбурляють каміння в спину,

тут камінь, і там камінь... це, нмд, теж не на користь віршу

Далі

Вона ж збирає з калюж каміння
і вкотре просить для них спасіння, -

для них - для каменюк? не чітко тут виписано рядки
і чому саме з калюж? чи тільки з калюж? а де інде його нема?

і наостанок

в брудну сорочку ховає душі

???
які душі? як вона їх ховає? де та сорочка? лежить собі? навіщо вона їх ховає в ту сорочку?
Зовсім незрозуміло.

Ну і про закінчення. Воно ніяке. Туманне, аморфне. Не запечатали як слід, словом )

Не ображайтесь. У Вас є хороші вірші. Про цей я такого не можу сказати. Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2018-11-01 23:23:09 ]
Десь воно так і має бути. І притягувати, і відштовхувати. Дякую за коментар!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2020-08-05 15:03:33 ]
Врахувала поради. Виправила фінал. Дякую ще раз!