Чом в Україні такі біди?
Чому ніяк не заживем?
Хоч і живуть наші сусіди,
А ми, як мухи тії мрем.

Причина в тому, що ми скраю,
Коли в сусіда горить дах.
Або собі здобути раю,
На рідних, спалених полях.

Це наша пошесть і знедоля -
Причина всіх зневір століть.
То Правим, Лівим треба воля -
Ворогам рай для лихоліть.

Любим єднатися, собори,
Радуватись ходу цих подій.
Чого ж прийшлось ділитись в горі?
Хто був розколу лиходій?

Не були ми ніяк єдині,
Хоч і жили в однім краю.
Здавалось всім, що вони сильні
Перечекають бід скраю.

Відтак усі на куски рвали
Ставили гетьманів, князів.
Хоч силу і звитягу мали,
Не було єдності м'язів.

Не треба сильному дружити
З слабким, бо згине сам?
Хіба тому дітей та й вчити?
Вчення на славу ворогам.

Слабкого треба захистити.
Хіба ти сам таким не був?
Собі й йому яму не рити,
Щоб ворог вас не зіштовхнув.

Ну що із того, що ми різні?
І в діалектах, обрядах.
У сплаві будемо залізні,
Один у всіх Вітчизни дах.

У нашій єдності вся сила.
Слабкі, ми сильні, чи ніяк.
Здійняти ворогів на вила,
Скласти всі пальці у кулак.

Не дозволяти лізть на спину,
Пхатись без черги тим панам -
Не гнути голову в долину,
Бо син побачить, вчиться сам.

Не треба більше нам ділити
Богом нам данної землі.
Тут дітям нашим в щасті жити,
Хоч поки ще часи не ті.