Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.24
23:28
На перехресті спогадів та мрій
Тримав за руку благодатне літо.
Веселку щастя бачив я з-під вій,
А червень, мов салюти, сипав квіти.
Стояв поет замислено-сліпий,
Хотілося заради інших жити.
О, небо! Сном про ті часи покрий,
Тримав за руку благодатне літо.
Веселку щастя бачив я з-під вій,
А червень, мов салюти, сипав квіти.
Стояв поет замислено-сліпий,
Хотілося заради інших жити.
О, небо! Сном про ті часи покрий,
2026.07.24
18:11
Для достойного життя
дав Бог землю народу.
Та лідери вирішили, що
не таку, не там, не стільки…
І повели багато люду,
майже весь народ,
всюди за більшою, кращою,
також Божою, але інших…
І хто вони тепер перед Богом?
24.07.2026р. UA
2026.07.24
17:43
Є потреба бути-вщухнуть
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.
Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.
Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*
2026.07.24
17:03
Надія — вона така:
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.
2026.07.24
15:50
Каліфорнійські береги
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.
Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.
Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...
2026.07.24
15:26
підприємці із міста пирятина
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці
2026.07.24
13:18
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.
Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.
Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини
2026.07.24
12:54
Осінній вечір позаминулого року. У селі вже геть стемніло та ще й електроенергію вимкнули. Взявши потужний ліхтарик та двоє відер, вирішив принести від колонки води в хату, щоб не бігати ранком під дощем, який обіцяли. Напевно я щільно не зачинив вхідних
2026.07.24
12:48
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка
2026.07.24
10:23
Всі твої кумири, як на гріх,
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.
Ти у сорок два ще молода:
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.
Ти у сорок два ще молода:
2026.07.24
08:48
у нього ризики і квоти
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті
2026.07.24
07:38
Сяйвом яскравим сяє
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить
2026.07.23
16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.
На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.
На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.
2026.07.23
16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те
2026.07.23
16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.
І що, чи падишах убив мене,
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.
І що, чи падишах убив мене,
2026.07.23
15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Шторм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шторм
Мій всесвіт розхитує твоя несподівана поява у ньому...
Він відносно давно стабільний. Років два, точно...чи ніби...
Поряд, хоча й нечасто, людина, з якою мені буває добре. Я часто почуваюся щасливою... Хоча часто і бракує тем... і паузи та мовчання замінюються на інші види спілкування та спільну діяльність...
Інколи, я думаю, що це – моє. Я твердо знаю, що він мене КОХАЄ... такими речами не жартують і не розмінюються, але ти нахабно порушуєш цей лад. Думки гарцюють в голові і емоції перетворюються у вибухову суміш і вчиняють карнавал...
Що зі мною коїться? - запитую себе і не знаходжу відповіді...
Що мені у тобі? Гарне обличчя і відкритий погляд! Але одним обличчям не обходиться... та й красенів було-перебуло у полі мого зору, колі мого спілкування і навіть у ліжку... та й поняття краси у кожного своє... набачилася я вже з блакитними очима ще тих гульвіс...
Енергетика? – я погано знаю твою енергетику... погано... схиляю голову і думаю-думаю-думаю...
Запах? – Я не знаю твого запаху! Але чому у думках я так часто повертаюся до тебе? Чим ти можеш бути мені цікавий?
Ти блідий... як вампір з саги «Сутінки», я не вивчила твоєї статури, бо коли дивлюся на тебе, то дивлюся у очі...
Ти стискаєш вуста, як дівчина... І, виявляється, це мене може дратувати, але може і заводити...
Ти закриваєш обличчя долонями, як дівчисько... Це абсолютно не мій жест, і я дивуюся, як собі це чоловік може дозволити?
Але мене чомусь це манить... І я, на фоні тебе, почуваю себе чоловіком більше, аніж ти...
Мені давно хотілося позбутися цього відчуття, і коли поруч мене той, хто мене кохає, я почуваюся маленькою дівчинкою... я можу вередувати, «варити воду», бути слабкою і ніжною.
Але коли поруч ти, у мені бунтує моє чоловіче я...
Мені хочеться бути більш нахабною, сильною, вольовою, брутальною і впевненою, а не лагідною кішечкою... Примушувати і наказувати... йти хвилею цунамі...
Ось чому мене тягне до тебе...
Я не відсторонююся від іншої себе, яка проявляється лише тоді, коли поруч ти...
Це справжнє шаленство...
Це шаленство народжує сміливі ідеї і думки... Як от спадає на думку стати плеймейт журналу «Плейбой», оголитися, поки тіло прекрасне і молоде, і любуватися собою на світлинах, зроблених майстром своєї справи...
Що зі мною?
Я є водночас цнотливою і розпусною, гарячою і стриманою...
Ти викликаєш в мені шторм... але все ще стримуюся... але чи надовго?..
Він відносно давно стабільний. Років два, точно...чи ніби...
Поряд, хоча й нечасто, людина, з якою мені буває добре. Я часто почуваюся щасливою... Хоча часто і бракує тем... і паузи та мовчання замінюються на інші види спілкування та спільну діяльність...
Інколи, я думаю, що це – моє. Я твердо знаю, що він мене КОХАЄ... такими речами не жартують і не розмінюються, але ти нахабно порушуєш цей лад. Думки гарцюють в голові і емоції перетворюються у вибухову суміш і вчиняють карнавал...
Що зі мною коїться? - запитую себе і не знаходжу відповіді...
Що мені у тобі? Гарне обличчя і відкритий погляд! Але одним обличчям не обходиться... та й красенів було-перебуло у полі мого зору, колі мого спілкування і навіть у ліжку... та й поняття краси у кожного своє... набачилася я вже з блакитними очима ще тих гульвіс...
Енергетика? – я погано знаю твою енергетику... погано... схиляю голову і думаю-думаю-думаю...
Запах? – Я не знаю твого запаху! Але чому у думках я так часто повертаюся до тебе? Чим ти можеш бути мені цікавий?
Ти блідий... як вампір з саги «Сутінки», я не вивчила твоєї статури, бо коли дивлюся на тебе, то дивлюся у очі...
Ти стискаєш вуста, як дівчина... І, виявляється, це мене може дратувати, але може і заводити...
Ти закриваєш обличчя долонями, як дівчисько... Це абсолютно не мій жест, і я дивуюся, як собі це чоловік може дозволити?
Але мене чомусь це манить... І я, на фоні тебе, почуваю себе чоловіком більше, аніж ти...
Мені давно хотілося позбутися цього відчуття, і коли поруч мене той, хто мене кохає, я почуваюся маленькою дівчинкою... я можу вередувати, «варити воду», бути слабкою і ніжною.
Але коли поруч ти, у мені бунтує моє чоловіче я...
Мені хочеться бути більш нахабною, сильною, вольовою, брутальною і впевненою, а не лагідною кішечкою... Примушувати і наказувати... йти хвилею цунамі...
Ось чому мене тягне до тебе...
Я не відсторонююся від іншої себе, яка проявляється лише тоді, коли поруч ти...
Це справжнє шаленство...
Це шаленство народжує сміливі ідеї і думки... Як от спадає на думку стати плеймейт журналу «Плейбой», оголитися, поки тіло прекрасне і молоде, і любуватися собою на світлинах, зроблених майстром своєї справи...
Що зі мною?
Я є водночас цнотливою і розпусною, гарячою і стриманою...
Ти викликаєш в мені шторм... але все ще стримуюся... але чи надовго?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
