Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.12
12:08
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
2026.07.12
10:33
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
2026.07.12
10:31
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
2026.07.12
07:20
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
2026.07.12
06:37
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…»
За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит
2026.07.11
21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
2026.07.11
20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
2026.07.11
19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
2026.07.11
09:22
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонта догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напів
2026.07.10
21:34
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи
Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне
2026.07.10
19:57
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,
2026.07.10
15:48
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.
Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по
2026.07.10
13:21
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.
У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
Шторм
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шторм
Мій всесвіт розхитує твоя несподівана поява у ньому...
Він відносно давно стабільний. Років два, точно...чи ніби...
Поряд, хоча й нечасто, людина, з якою мені буває добре. Я часто почуваюся щасливою... Хоча часто і бракує тем... і паузи та мовчання замінюються на інші види спілкування та спільну діяльність...
Інколи, я думаю, що це – моє. Я твердо знаю, що він мене КОХАЄ... такими речами не жартують і не розмінюються, але ти нахабно порушуєш цей лад. Думки гарцюють в голові і емоції перетворюються у вибухову суміш і вчиняють карнавал...
Що зі мною коїться? - запитую себе і не знаходжу відповіді...
Що мені у тобі? Гарне обличчя і відкритий погляд! Але одним обличчям не обходиться... та й красенів було-перебуло у полі мого зору, колі мого спілкування і навіть у ліжку... та й поняття краси у кожного своє... набачилася я вже з блакитними очима ще тих гульвіс...
Енергетика? – я погано знаю твою енергетику... погано... схиляю голову і думаю-думаю-думаю...
Запах? – Я не знаю твого запаху! Але чому у думках я так часто повертаюся до тебе? Чим ти можеш бути мені цікавий?
Ти блідий... як вампір з саги «Сутінки», я не вивчила твоєї статури, бо коли дивлюся на тебе, то дивлюся у очі...
Ти стискаєш вуста, як дівчина... І, виявляється, це мене може дратувати, але може і заводити...
Ти закриваєш обличчя долонями, як дівчисько... Це абсолютно не мій жест, і я дивуюся, як собі це чоловік може дозволити?
Але мене чомусь це манить... І я, на фоні тебе, почуваю себе чоловіком більше, аніж ти...
Мені давно хотілося позбутися цього відчуття, і коли поруч мене той, хто мене кохає, я почуваюся маленькою дівчинкою... я можу вередувати, «варити воду», бути слабкою і ніжною.
Але коли поруч ти, у мені бунтує моє чоловіче я...
Мені хочеться бути більш нахабною, сильною, вольовою, брутальною і впевненою, а не лагідною кішечкою... Примушувати і наказувати... йти хвилею цунамі...
Ось чому мене тягне до тебе...
Я не відсторонююся від іншої себе, яка проявляється лише тоді, коли поруч ти...
Це справжнє шаленство...
Це шаленство народжує сміливі ідеї і думки... Як от спадає на думку стати плеймейт журналу «Плейбой», оголитися, поки тіло прекрасне і молоде, і любуватися собою на світлинах, зроблених майстром своєї справи...
Що зі мною?
Я є водночас цнотливою і розпусною, гарячою і стриманою...
Ти викликаєш в мені шторм... але все ще стримуюся... але чи надовго?..
Він відносно давно стабільний. Років два, точно...чи ніби...
Поряд, хоча й нечасто, людина, з якою мені буває добре. Я часто почуваюся щасливою... Хоча часто і бракує тем... і паузи та мовчання замінюються на інші види спілкування та спільну діяльність...
Інколи, я думаю, що це – моє. Я твердо знаю, що він мене КОХАЄ... такими речами не жартують і не розмінюються, але ти нахабно порушуєш цей лад. Думки гарцюють в голові і емоції перетворюються у вибухову суміш і вчиняють карнавал...
Що зі мною коїться? - запитую себе і не знаходжу відповіді...
Що мені у тобі? Гарне обличчя і відкритий погляд! Але одним обличчям не обходиться... та й красенів було-перебуло у полі мого зору, колі мого спілкування і навіть у ліжку... та й поняття краси у кожного своє... набачилася я вже з блакитними очима ще тих гульвіс...
Енергетика? – я погано знаю твою енергетику... погано... схиляю голову і думаю-думаю-думаю...
Запах? – Я не знаю твого запаху! Але чому у думках я так часто повертаюся до тебе? Чим ти можеш бути мені цікавий?
Ти блідий... як вампір з саги «Сутінки», я не вивчила твоєї статури, бо коли дивлюся на тебе, то дивлюся у очі...
Ти стискаєш вуста, як дівчина... І, виявляється, це мене може дратувати, але може і заводити...
Ти закриваєш обличчя долонями, як дівчисько... Це абсолютно не мій жест, і я дивуюся, як собі це чоловік може дозволити?
Але мене чомусь це манить... І я, на фоні тебе, почуваю себе чоловіком більше, аніж ти...
Мені давно хотілося позбутися цього відчуття, і коли поруч мене той, хто мене кохає, я почуваюся маленькою дівчинкою... я можу вередувати, «варити воду», бути слабкою і ніжною.
Але коли поруч ти, у мені бунтує моє чоловіче я...
Мені хочеться бути більш нахабною, сильною, вольовою, брутальною і впевненою, а не лагідною кішечкою... Примушувати і наказувати... йти хвилею цунамі...
Ось чому мене тягне до тебе...
Я не відсторонююся від іншої себе, яка проявляється лише тоді, коли поруч ти...
Це справжнє шаленство...
Це шаленство народжує сміливі ідеї і думки... Як от спадає на думку стати плеймейт журналу «Плейбой», оголитися, поки тіло прекрасне і молоде, і любуватися собою на світлинах, зроблених майстром своєї справи...
Що зі мною?
Я є водночас цнотливою і розпусною, гарячою і стриманою...
Ти викликаєш в мені шторм... але все ще стримуюся... але чи надовго?..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
