ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2023.10.01 17:33
Не схожі ні на кого люди
снують їдять – їдять, снують…
Хто їх зупинить, хто розбудить?
Вони ж своїх, себе жують!

Будують нібито сумлінно
загальнолюдський інститут –
от – ні! – майбутні покоління

Микола Соболь
2023.10.01 17:23
Край ночі стань на Борисфена схилах,
прислухайся, як жебонить вода,
тече Дніпро, неначе кров у жилах,
пульсує його хвиля золота,
немов зове торкнутися причастя
з молитвою до Бога на устах
чи є у світі ще найбільше щастя
перетікати у Чумацький Шлях.

Євген Федчук
2023.10.01 16:17
Сидять рибалки понад ставом.
Над воду вудлища стирчать.
Мабуть, ідуть не надто справи –
Чи що й вдалося упіймать,
Бо і садки в воді порожні.
Та хто би переймався тим?
По пляшці виставили кожен,
Бо ж всяк подався зі своїм.

Ярослав К
2023.10.01 13:26
І знов пишу: її кохаю.
Паперу вкотре зізнаюся,
Що все обожнюю без краю
Ясні вуста і пасма русі.

Що досі марю проти ночі
Із нею стрітися зарання
І у розмаю дні співочі

Микола Соболь
2023.10.01 13:15
Майстер ком не стане майстром слова,
що напише мжичка чи полова.
І слова й думки його пусті.
Хай собі плететься у хвості.
Не марную часу даром я,
коли бачу, що Юрко - теля.
01.10.23р.

Юрій Гундарєв
2023.10.01 12:06
Цей ювілейний випуск присвячую, звичайно,
улюбленому опонентові

«Наче орьол із Поті
ширяє в піднебессі…»

« - Коротша думка, кращі пироги!
- Це правда, Юро?

Віктор Кучерук
2023.10.01 06:18
Намагався раз Василько
Ухопить за гребінь хвильку, –
Опустив у воду руку
І піймав зубасту щуку,
Зголоднілу так уранці,
Що вчепилася за пальці.
01.10.23

Микола Соболь
2023.10.01 05:47
Сховаюся у золотім саду,
де ще від вишні трохи пахне літом
і яблука цвіт-сонечком напиті
багріють крізь стуманену габу.
У верховітті сповненій надії
лиш тихий вітер між гіллячок мріє…
а скоро засурмить він у трубу,
задме, задме сліпим снігам настрі

Ярослав Чорногуз
2023.10.01 00:48
Не шкодуйте грошей для поета,
Бо духовно не зростете ви...
Не з’їсте колись одну котлету -
Є пожива мізкам голови.

Ну не купите моднячу сумку,
Стане трішки личенько худе.
Раптом в книзі геніальна думка

Іван Потьомкін
2023.09.30 23:49
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Ігор Деркач
2023.09.30 20:12
ІНам помагають, бо іде війна
Європою і мало є надії,
що не чіпає того сатана,
у кого на зелене алергія.

ІІ
Немає віри в те, що має шут
зіграти роль в історії країни,

Микола Дудар
2023.09.30 13:21
Попри всякої негоди
І всіляких перепон,
Не зникають ляльководи -
Негараздів еталон…
Наче мухи обліпили.
Жмуть і жмуть зо всіх сторін.
Ех, мені б такої сили,
Не смоктав би анальгін...

Юрій Гундарєв
2023.09.30 09:30
У перший день жовтня рівно о дев‘ятій вся Україна зупиниться, щоб хвилиною мовчання вшанувати світлу пам‘ять наших захисників і захисниць, які віддали своє життя у боротьбі з жорстоким ворогом, і з вдячністю згадати й подумки помолитися за тих, хто із збр

Тетяна Левицька
2023.09.30 08:42
Хай кине в мене камінь той, хто без гріха,
і я йому вклонюся ницо, як святому,
хоча не кланялась, крім Господа, нікому,
сльоза полинна неабияка гірка.

Пробачаться мої провини, бо хіба
на терезах усе злобливе переважить?
Хотіла від свого життя барв

Віктор Кучерук
2023.09.30 07:23
Всюди знати має кожен
В непростий для світу час,
Що научимо й поможем
Тим, хто звернеться до нас.

Ро-До-Си – красива назва,
Скрізь шанована людьми,
Бо розумні та уважні,

Микола Соболь
2023.09.30 03:20
Росою вересень умився
й пішов собі за виднокрай,
лишивши яблука у мисці
для жовтня, йди його стрічай,
нехай не бідкається красень,
що сивіє щоранку сад,
така краса, на вітах рясно
ще дозріває виноград…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Світлана Луценко
2023.07.27

Ліанна Ракурс
2023.05.29

Петро РУДЬ
2023.05.28

Ірина Бесчетнова
2023.04.06

На Кой
2023.03.09

Марина Хрумало
2023.03.01

Теді Ем
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Всесвіт очей
Я сиділа у тебе на колінах, обійнявши за плечі, і роздивлялася надто близько візерунки у твоїх очах, оглядала колір райдужки, вивчала прискіпливо палітру, намагаючись запам'ятати назавжди, аби легко упізнати з-поміж мільйонів подібних...
Потім сплітала руки на твоїй шиї, наближалася ніжно і торкалося своїм чолом твого чола, запускаючи пальці у завжди м'яке і чисте русяве волосся, і у прагненні стати ближчою, ковзала головою на плече. І наші вуха торкалися один одного, ніби вітаючись, мовчки, це було інтимно і кумедно.
Ми просто сиділи на кухні. Ти на стільці зі спинкою, я на тобі, ніби мала дитина, розставивши ноги і вчепившись за тебе, а на столі холола надто пізня вранішня кава, адже вже був майже полудень, але то все було зараз не важливим...
У цю мить у нас дихання було одне на двох. На двох спільне серцебиття. Наші тіла хвилююче доторкалися один одного, твоє тепло відчувалося через одяг. Спинився світ. Спинився час. Після того, як я посиділа деяку мить так, схиливши голову на твоє сильне плече, мені страшенно захотілося поцілунку. Обережно, наче хижак, що випасає здобич з-за кущів, я звела голову, і наші носи кумедно зустрілися, і це було ніжно і лоскітно. Я посміхнулася. І ти посміхнувся у відповідь. Ми нікуди не поспішали, тому коли перетнулося наше дихання, навіть завмерли. Вуста знайшли одне одного, очі автоматично зачинилися від насолоди. Перебуваючи у цьому моменті і просторі, місці і часі, я відкривала секрети всесвіту. І розплющила очі. Я хотіла подивитися на тебе, як ти насолоджуєшся моментом, але ти очі відкрив теж. І я знала, для чого. Шелест одягу, тік-так годинника, тепло тіл і стукіт сердець. Це було зараз нашим всесвітом. І ми розчинялися один у одному дифузним проникненням атомів і броунівським рухом частинок. Ми були богами і людьми одночасно. Я чітко запам'ятала цей момент.
І тепер, перше, що вивчаю у чоловіках, які мені зустрічаються і симпатичні - це очі. Райдужка може бути схожою на спалахи на сонці, біля зіниць вимальовується корона. Якщо взяти підручник астрономії і роздивитися, то зіниці, це загадкові затемнені планети, твоєю планетою було Сонце. І я дивилася на золотаву корону навколо. Промені сонця ковзали твоїм обличчям і я намагалася запам'ятати твої очі назавжди. У цьому єднанні було все – і довіра, і ніжність, і любов.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-11-16 17:00:39
Переглядів сторінки твору 1373
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.831
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Автор востаннє на сайті 2023.01.19 21:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2018-11-17 15:53:40 ]
О, ці візерунки очей, торкання вухами! Який романтичний початок! Далі - не читаю і мовчу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-11-17 20:35:23 ]
О світ очей! О Віто Парфенович!..) Привіт, Віто)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2018-11-19 12:15:28 ]
привіт, Серго, шанувальнику моєї творчості)