Милуватись чоловіку ні до чого, це привілеї жінки. Справжній чоловік повинен бути впевненим і мужнім, саме так, Ярославе! І ще толерантним на мій погляд, бо коли людина втрачає гідність, вона втрачає насамперед повагу до себе. Я не дуже люблю пародії, особливо коли вони стосуються мене. Бо сміятися над тим, над чим бувають плачуть не дуже красиво. Але сама не проти пожартувати над собою і по доброму над кимось. Головне не переходити межу дозволеного.
"Чом непотрібна критика мені?
Потрібна, тільки не від графоманів." цим все сказано!
Коли людина не довіряє тому, хто його критикує, то навіщо така критика? Прислуховуються тільки тоді, коли у опонента високий рівень майстерності і поради його не зашкодять.
З повагою та теплом,

Та все правильно, Ярославе. Питання- навіщо перетворювати сайт на шабаш відьом? Що далі робити з тим сайтом? Взагалі, я дивлюся- адміну давно пора сказати виважене слово. Бо люди сюди заходитимуть не на літсайт, а як у божевільню. Прозит!

Раніше були тут редактори, були бажаючі вдосконалювати майстерність. Пішли бажаючі критикувати... толерантно, конструктивно...
Нині: затишшя...
Шановний Серго, є чудові українські слова. Прозит...то й прозит... Тобто: за ваше здоров'я... Не цурайтеся свого, щоправда, для мене українська мова своя, рідна, для інших, не знаю - яка.

Для вас "божевільня", а хтось хоче виборсатися із ковтьоби примітивізму - і тут росте... Болотні вогні всюди є. Хороший сайт, зручний. Хороші автори. Тепла атмосфера, я сюди переадресовую початківців, може, їх хто стріне любо-мило.
І сорочки з пацьорками, якби видавалися вільно, то один одного б уже повдягали) Посміхаюся.

Дякую, шановний Ярославе, за увагу до мого вірша "Нарцисичне".
Прототипів немає, збірний образ.

Для Світлани Майї Залізняк
Перше.
Стосовно її постійних сентенцій про мову, грамотність і т.п.
Я не знаю, яка саме мова є рідною для вас. Оті всі "шпиндики", "тлусті жаби", "кпини". "джеготіння" і т.п. викопні дурниці-анахронізми я навіть коментити не хочу. І до сучасної української поезії вони відношення не мають. Все це перемішане постійними сентенціями власної геніальності, що вбивається людям вже на підкорковому сприйнятті. Розчарую- нема геніальності. А от дещо зовсім інше- є.
Далі.
Деякі ваші вислови і звинувачення в адресу моєї збірки (до якої ви не маєте жодного відношення, вас у ній нема і не передбачалося) стосовно мене, авторів, видавництва, підкреслюю, ДО ВИХОДУ КНИГИ, межують з тролізмом (це зафіксовано) і вимагають юридичного рішення.
Далі.
Питання.
Хто саме вас уповноважив когось чомусь вчити? Як автор ви є відлуння минулого. Примітивна ритміка, статика, перекладання короткослівних словесних пасьянсів. Нецікаво продовжувати.
Далі.
Вам тут хтось дав право звинувачувати людей? Чи виясняти хто "українистіший" українець?))) Що ви дозволяєте собі?
Рекомендую
Навчитися елементарно логічно формулювати думку, перечитайте власні коменти. Бути скромнішою. Подумати над своєю поведінкою.
Виконати свою вже багаторазово озвучену на сайті обіцянку.
З цим все.

Далі.

НА ЗАГАЛ
(до того ж стане у нагоді, якщо хтось чогось не розуміє з мого попереднього коменту)
Сьогодні Друкарським двором Федорова зроблено офіційну заяву (бажаючим можна переглянути на ФБ)
У СІЧНІ 2019 року має побачити світ збірка української поезії "Обпалені крила. Поезія сучасної України"
Видавництво ДРУКАРСЬКИЙ ДВІР ФЕДОРОВА, Київ(вВід себе- дуже солідне видавництво)
Колектив з 60 авторів (перелік авторів мною озвучено на ФБ раніше, був серйозний попередній відбір)
Технічний редактор- Бойко К.О.
Літературне редагування- Серго Сокольник
476 сторінок
Жорстка якісна палітура

Усі, кому дорога українська література, можуть порадіти душею.

Усім бажаю гарного настрою і творчої наснаги)

Чужа сторінка. Висловлюся лаконічно, Серго.
Ви постійно мені писали: "ми з Вами...", аж поки не зрозуміли, що ми не з Вами).
Тепер курс змінили на протилежний.
Яким людям, що, де...
Ви тусуєтеся з одними, я з іншими. Проит та прозит всюди читаю...
у Вас пляшчина на диванчику, то й прозит... а я із О. Сушком сиділа, тверезісінька.
Нарцисизм буяє. Ви не помічаєте власних ростків-листочків...). Я сказав... Хто Ви - проти мене... в літературі, якщо ми про неї...скажу отак...бо набридло бути делікатною.
Ніде вас не ображала, образ терпіти не хочу. Думати вам треба, ходити і думати. І писати поважливо. Я не дівчинка з вашої пісочниці, припиніть мені писати дурниці: подумайте... я думала і видала зібрання.
І мене до НСПУ рекомендували знані поети.
Хто Вас туди в разі потреби і бажання рекомендуватиме... от Ви й подумайте.
А мені Ваші випади не потрібні.
Якого юридичного рішення... Запитати: чи буде коректура і л. редагування це вже прилюдна образа? Написати, що не всі автори грамотні - це теж образа...і тому важжлива довидавнича підготовка.
ось про це я Вам писала. Серго, відчепіться від мене назавжди. І я вас ніде не помічатиму. Якою буде книга, то Ваш клопіт.

Нема про що.

А щодо обіцянки...Яку обіцянку? піти із сайту... Лишити його на Вас... То вже не Ваша прерогатива.
Якщо виживати із ПМ яскравих і лишати на вас сайт...то явіть же досконалу технічно. красиву поезію, Вас редактором тут, може, призначать.
А так ми тут всі ... кожен у своїй майстерні. Тож шануймося! Поетичні майстерні. Множина.
От і показуймо майстер-клас.

То визначіться, іти вам чи не йти. Не забражуйте Нерона на сцені. Хоча... Хай люди дивляться. Все.

Пане Сергію, я звикла сама обирати, куди йти, з ким, навіщо.
Приємного Вам вечора, спокійної ночі, гарних сновидінь.
Щиро. Майя.

Ну, так, для Вас Ігор Павлюк, Дмитро Кремінь та В. Осташ, певно, не авторитетні... Всі прочитали мою "Птахокардію". 600 сторінок.
Ви ж її навіть не відкрили - і отут намагаєтеся принизити...себе... Є лприлюднені есеї, рецензії.
Ви ж вистрибуєте коментарями (перший почав): я, Серго...а Майя 19 століття...
Та вгамуйтеся. Є у Вас шанувальники. Я їх не відберу.
У мене інші.

Це вже не смішно, бридко - давати мені поради, закликати думати... Випийте чаю з мелісою...І домовимося: не помічаємо один одного.

(оприлюднені). І це останній коментар. Даруйте, пане Ярославе, що на Вашій сторінці. Свою заблокувала для Серго.
..........Прошу далі без мене.