Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
2025.12.16
12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.
Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,
2025.12.16
10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.
МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги
2025.12.16
09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.
2025.12.16
06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.
2025.12.15
21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.
Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...
2025.12.15
20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.
За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть
2025.12.15
20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.
Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
2025.12.15
19:55
Я повертаюсь у минуле,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
А в цьому часі бачу я
Себе у смороді й намулі,
Де йде отруйна течія.
У мерехтінні й шумовинні
Світів, епох, тисячоліть
Шукаю я часи невинні,
2025.12.15
19:00
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.
2025.12.15
14:41
цьогоріч ми всі гадали,
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
що до весни буде осінь,
але ось зима настала,
мерзнуть пейси на морозі.
не захистить від морозів
і від вітру лапсердак,
простужусь, помру,- хто ж Розі
2025.12.15
11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.
Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,
2025.12.15
08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.
Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Всесвітні закони життя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всесвітні закони життя
"Слабкі, але наполегливі спроби завершать будь-яке починання" Ог Мандино
Поступаючи в перший клас, деякі діти відчувають страх. У порівнянні з тим, що вони знали досі, цілі здаються просто монументальними! Але завдяки допомозі і підтримці батьків і вчителів ми постійно йшли вперед і освоїли безліч важливих навичок.
Для деяких першокласників запам'ятовування дивних значків алфавіту спочатку видається просто немислимим. Перш від них ніколи не вимагали, щоб вони так навантажували свою пам'ять. Однак завдяки постійній практиці, знову і знову виписуючи букви і вимовляючи їх вголос, діти запам'ятовують абетку. Коли це зроблено, дітей просять виймати з каси слів літери, перемішувати їх і розкладати в певному порядку, складаючи слова. Після того як діти навчаться складати слова, вони починають працювати над цілими реченнями, а потім і абзацами, і до кінця першого класу кожен з них може написати розповідь. Завдяки практиці і повторення виконувалися все більш і більш важкі завдання. Те, що спочатку здавалося нездійсненним завданням, стало буденністю. Кожен, хто вчиться читати і писати, бере на себе величезну задачу і, завдяки щоденним вправам і завзятості, врешті-решт з нею справляється. У школі кожен клас ставить перед нами нові завдання. Навчившись їх вирішувати, ми переходимо до наступного класу, з більш важкими завданнями і великими можливостями вчитися.
Життя - це процес, схожий з тим, що ми бачимо в школі. У міру того, як ми рухаємося по життю і намагаємося самовдосконалюватися, поглиблювати своє розуміння того, хто ми і в чому сенс життя, ми стикаємося з новими проблемами. Всякий раз, як ми намагаємося зробити щось нове або зробити якісь зміни, часто здається, що у нас виникають нові труднощі. Такі класи в повсякденному житті! Іноді це схоже на навчання новому алфавітом. В наше життя доводиться включати нові фактори, нові міркування, пристосовуватися до нових обставин. Якщо ми не лякаємося масштабності завдання, а діємо послідовно і впевнено, то можемо завершити практично будь-яке починання, з яким стикаємося.
Ми - істоти вільні, і нічим не пов'язані і не обмежені - якщо самі не вважаємо, що це так. Стара приказка говорить: «Дивіться на черепаху, яка може рухатися вперед, тільки якщо висуне голову з-під панцира!»
У нашому житті вкрай рідко зустрічаються завдання, з якими ми не могли б впоратися, труднощі, яких не могли б подолати. Треба просто підходити до кожної ситуації рішуче, рухатися вперед крок за кроком і знати, що прийдемо до мети: для цього потрібні тільки час і завзятість. Як в першому класі «слабкі, але наполегливі спроби» допомагають дітям навчитися читати і писати, так і пізніше всі позитивні зусилля, які ми докладаємо до завершення починання, просувають нас в потрібному напрямку.
«Краще робити добре небагато, чим дуже багато - але погано». / Сократ /
«Той, хто чекає можливості зробити відразу багато хорошого, ніколи нічого не зробить. Життя складається з дрібниць. Дуже рідко з'являється можливість зробити відразу дуже багато. Істинна велич полягає в тому, щоб бути великим в дрібницях ». / Семюель Джонсон /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.20
Поступаючи в перший клас, деякі діти відчувають страх. У порівнянні з тим, що вони знали досі, цілі здаються просто монументальними! Але завдяки допомозі і підтримці батьків і вчителів ми постійно йшли вперед і освоїли безліч важливих навичок.
Для деяких першокласників запам'ятовування дивних значків алфавіту спочатку видається просто немислимим. Перш від них ніколи не вимагали, щоб вони так навантажували свою пам'ять. Однак завдяки постійній практиці, знову і знову виписуючи букви і вимовляючи їх вголос, діти запам'ятовують абетку. Коли це зроблено, дітей просять виймати з каси слів літери, перемішувати їх і розкладати в певному порядку, складаючи слова. Після того як діти навчаться складати слова, вони починають працювати над цілими реченнями, а потім і абзацами, і до кінця першого класу кожен з них може написати розповідь. Завдяки практиці і повторення виконувалися все більш і більш важкі завдання. Те, що спочатку здавалося нездійсненним завданням, стало буденністю. Кожен, хто вчиться читати і писати, бере на себе величезну задачу і, завдяки щоденним вправам і завзятості, врешті-решт з нею справляється. У школі кожен клас ставить перед нами нові завдання. Навчившись їх вирішувати, ми переходимо до наступного класу, з більш важкими завданнями і великими можливостями вчитися.
Життя - це процес, схожий з тим, що ми бачимо в школі. У міру того, як ми рухаємося по життю і намагаємося самовдосконалюватися, поглиблювати своє розуміння того, хто ми і в чому сенс життя, ми стикаємося з новими проблемами. Всякий раз, як ми намагаємося зробити щось нове або зробити якісь зміни, часто здається, що у нас виникають нові труднощі. Такі класи в повсякденному житті! Іноді це схоже на навчання новому алфавітом. В наше життя доводиться включати нові фактори, нові міркування, пристосовуватися до нових обставин. Якщо ми не лякаємося масштабності завдання, а діємо послідовно і впевнено, то можемо завершити практично будь-яке починання, з яким стикаємося.
Ми - істоти вільні, і нічим не пов'язані і не обмежені - якщо самі не вважаємо, що це так. Стара приказка говорить: «Дивіться на черепаху, яка може рухатися вперед, тільки якщо висуне голову з-під панцира!»
У нашому житті вкрай рідко зустрічаються завдання, з якими ми не могли б впоратися, труднощі, яких не могли б подолати. Треба просто підходити до кожної ситуації рішуче, рухатися вперед крок за кроком і знати, що прийдемо до мети: для цього потрібні тільки час і завзятість. Як в першому класі «слабкі, але наполегливі спроби» допомагають дітям навчитися читати і писати, так і пізніше всі позитивні зусилля, які ми докладаємо до завершення починання, просувають нас в потрібному напрямку.
«Краще робити добре небагато, чим дуже багато - але погано». / Сократ /
«Той, хто чекає можливості зробити відразу багато хорошого, ніколи нічого не зробить. Життя складається з дрібниць. Дуже рідко з'являється можливість зробити відразу дуже багато. Істинна велич полягає в тому, щоб бути великим в дрібницях ». / Семюель Джонсон /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя.
Переклала на українську мову 14.12.18 13.20
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
