Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
2026.11.14
21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.
У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,
2026.11.14
21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою».
І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз,
А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка.
Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила
2026.11.14
18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити
2026.11.14
14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.
Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен
2026.11.14
13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с
2026.11.14
13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.
То так прикро,
2026.11.14
10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.
Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
2026.11.14
08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.
2026.11.13
20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І
2026.11.13
13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,
2026.11.13
10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
2026.11.13
06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Свобода - це факт життя"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Свобода - це факт життя"
"Свобода - це факт життя"
Призупиніться на хвилину і чесно подивіться на світ з вашої сьогоднішньої точки зору. Чи можете ви сказати, що ваше життя йде плавно і відкрито? Або, може бути, часом ви відчуваєте, що в чомусь обмежені? Чи є у вас відчуття, що ви твердо керуєте ходом свого життя? Або бувають моменти, коли вас женуть вітри долі і збивають з курсу думки і дії оточуючих? Чи можете ви без перешкод переслідувати обрану вами мету? Або вам хтось або щось заважає, і ваше життя не йде так, як вам хотілося б?
Щоб жити в повну силу і по-справжньому, щоб не просто існувати, важливо зробити так, щоб ви перебували в гармонійному єднанні з оточуючими вас людьми і подіями, але в той же час не втрачали здатності просуватися до здійснення ваших щирих бажань. Нам не можна замикатися на жорсткому уявленні про те, хто ми і як, на нашу думку, мають робити ту чи іншу річ. Східний мудрець сказав одного разу, що ключем до свободи і щастя повинна бути здатність «перестати свої думки». Ця думка відкриває нам очі на багато що. Найчастіше ми нафаршировані звичками робити щось одним певним чином. Тоді, якщо події не йдуть в тому напрямі, в якому ми очікували, або якщо хто-небудь пропонує нову ідею або точку зору, ми виходимо з себе і дратуємо самих себе, і оточуючих. Один шлях до свободи полягає в тому, щоб звільнитися від старого ходу думок і накатаних звичок.
У книзі «Пошуки сенсу» Віктор Франкл розповідає про те, що пережив у нацистському концентраційному таборі. Він розмірковує над іронією долі: ніколи він не почувався таким вільним, як в той жахливий час. Як це може бути правдою? Хоча у нього була відібрана видима свобода і він жив під постійною загрозою хвороби, тортур і смерті, він виявив в собі внутрішню свободу, якої раніше не бачив.
У кожному з нас живе вільний дух і наш розум нічим не пов'язаний - якщо тільки ми самі не вважаємо себе зв'язаними. Кілька років тому по американському телебаченню йшла стара інтермедія «Три коміка». Ларрі кричав Моу: «Я не бачу! Я не бачу! »Моу негайно кидався Ларрі на допомогу, питаючи:« Що трапилося? Чому? »Тоді Ларрі з посмішкою оголошував:« Тому що я закрив очі! »І звичайно, Моу моментально давав Ларрі ляпаса. Це дуже хороша думка - іноді замислюватися про те, чи не осліпли ми по відношенню до чогось, просто закривши очі. (І бажано це робити до того, як ми отримаємо ляпаса від обставин!) Треба замислюватися над тим, чи обмежує нас життя, або ми самі обмежуємо себе за рахунок вузькості мислення. Було б дуже добре, якби ми зрозуміли, що наш розум не можна прив'язати до жодного життєвого досвіду, якщо ми не будемо пов'язані нашими власними думками.
Якщо ми зрозуміємо, що свобода неминуча, це свідомість може істотно допомогти нам вести щасливе і плідне життя. В умовах крайньої фізичної несвободи Віктор Франкл усвідомив, що таке справжня свобода. Він зрозумів, що куди б його не привело життя, якими б жахливими не були її зовнішні умови, з ним як і раніше залишилася свобода думки і поглядів. Він міг свідомо прийняти рішення дивитися на все очима вільного духу.
Ми часто добровільно відмовляємося від цієї невід'ємної свободи, вважаючи, що наші батьки, друзі, вчителі, роботодавці або ще хтось змушують нас відчувати так, а не інакше. Однак, якщо ми усвідомлюємо, що ніхто не може змусити нас щось думати і відчувати, ми почнемо розуміти всю повноту нашої свободи. Ніяка людина і ніякі обставини не можуть змінити цієї істини. Віктор Франкл показав нам, красномовно і зворушливо, що навіть посередині страхітливої трагедії можна пізнати щось цінне. Він міг опустити руки, зневірившись змінити свої обставини. Він міг переконати себе, що це нацисти винні в тому, що він здався. А він усвідомив, що навіть диктатори не можуть управляти нашими думками і ставленням до життя і що він сам може використовувати свій життєвий досвід так, як вважає за потрібне.Якщо ваші думки іноді йдуть в негативному напрямку, то хіба вам не здається, що це - результат якогось зовнішнього впливу? Чи не ловили ви себе на думці, що у вас немає майбутнього, тому що хтось змушує вас йти в якомусь певному напрямку? Чи не здається вам, що ви будете щасливі тільки в тому випадку, якщо зміняться оточуючі? Або ви намагаєтеся знайти сенс і благо в будь-якій ситуації?
Не можна піти від істини, яка полягає в тому, що ми вільні думати так, як вважатимемо за потрібне, і що ми самі відповідальні за наші думки і позиції. Якщо вони нас не влаштовують, то в нашій владі їх змінити, тим самим змінивши наше сприйняття життя. Поки ми плекаємо свою свободу мислити і бути, її у нас нікому не відняти. Рутина не може затягнути нас, якщо ми в неї не віримо. Звички дані нам для того, щоб вони нам допомагали, а не для того, щоб ми ставали їх рабами. Старе прислів'я говорить: «Подивися на черепаху, яка може рухатися вперед, тільки висунувши голову з-під панцира!» Насмілюєтеся ви сміливо і вільно йти вперед? Справжня свобода може прийти до нас, тільки якщо ми будемо володіти собою. Коли в серці починає рости щире прагнення до духовної підтримки, тоді ця підтримка знаходиться, і вам забезпечена свобода. Тоді ви можете стати по-справжньому незалежні!
«Вільна людина - це не той, хто порушує всі правила, а той ... хто, визнаючи всі властиві йому спонукання, прагне прочитати, відзначити, вивчити і засвоїти події кожного дня». / Бернард Белл /
«Свобода, яка має справжній сенс, - це не просто позачасова абстракція, не просто відсутність обмежень». / Хелен Лінд /
«До чого якісь права, якщо ми позбавлені свободи і спокою думок, якщо наше внутрішнє і найособистіше« я »- це закисша каламутна калюжа?» / Анрі Торо /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя
Переклала на українську мову 14.12.18 13.43
Призупиніться на хвилину і чесно подивіться на світ з вашої сьогоднішньої точки зору. Чи можете ви сказати, що ваше життя йде плавно і відкрито? Або, може бути, часом ви відчуваєте, що в чомусь обмежені? Чи є у вас відчуття, що ви твердо керуєте ходом свого життя? Або бувають моменти, коли вас женуть вітри долі і збивають з курсу думки і дії оточуючих? Чи можете ви без перешкод переслідувати обрану вами мету? Або вам хтось або щось заважає, і ваше життя не йде так, як вам хотілося б?
Щоб жити в повну силу і по-справжньому, щоб не просто існувати, важливо зробити так, щоб ви перебували в гармонійному єднанні з оточуючими вас людьми і подіями, але в той же час не втрачали здатності просуватися до здійснення ваших щирих бажань. Нам не можна замикатися на жорсткому уявленні про те, хто ми і як, на нашу думку, мають робити ту чи іншу річ. Східний мудрець сказав одного разу, що ключем до свободи і щастя повинна бути здатність «перестати свої думки». Ця думка відкриває нам очі на багато що. Найчастіше ми нафаршировані звичками робити щось одним певним чином. Тоді, якщо події не йдуть в тому напрямі, в якому ми очікували, або якщо хто-небудь пропонує нову ідею або точку зору, ми виходимо з себе і дратуємо самих себе, і оточуючих. Один шлях до свободи полягає в тому, щоб звільнитися від старого ходу думок і накатаних звичок.
У книзі «Пошуки сенсу» Віктор Франкл розповідає про те, що пережив у нацистському концентраційному таборі. Він розмірковує над іронією долі: ніколи він не почувався таким вільним, як в той жахливий час. Як це може бути правдою? Хоча у нього була відібрана видима свобода і він жив під постійною загрозою хвороби, тортур і смерті, він виявив в собі внутрішню свободу, якої раніше не бачив.
У кожному з нас живе вільний дух і наш розум нічим не пов'язаний - якщо тільки ми самі не вважаємо себе зв'язаними. Кілька років тому по американському телебаченню йшла стара інтермедія «Три коміка». Ларрі кричав Моу: «Я не бачу! Я не бачу! »Моу негайно кидався Ларрі на допомогу, питаючи:« Що трапилося? Чому? »Тоді Ларрі з посмішкою оголошував:« Тому що я закрив очі! »І звичайно, Моу моментально давав Ларрі ляпаса. Це дуже хороша думка - іноді замислюватися про те, чи не осліпли ми по відношенню до чогось, просто закривши очі. (І бажано це робити до того, як ми отримаємо ляпаса від обставин!) Треба замислюватися над тим, чи обмежує нас життя, або ми самі обмежуємо себе за рахунок вузькості мислення. Було б дуже добре, якби ми зрозуміли, що наш розум не можна прив'язати до жодного життєвого досвіду, якщо ми не будемо пов'язані нашими власними думками.
Якщо ми зрозуміємо, що свобода неминуча, це свідомість може істотно допомогти нам вести щасливе і плідне життя. В умовах крайньої фізичної несвободи Віктор Франкл усвідомив, що таке справжня свобода. Він зрозумів, що куди б його не привело життя, якими б жахливими не були її зовнішні умови, з ним як і раніше залишилася свобода думки і поглядів. Він міг свідомо прийняти рішення дивитися на все очима вільного духу.
Ми часто добровільно відмовляємося від цієї невід'ємної свободи, вважаючи, що наші батьки, друзі, вчителі, роботодавці або ще хтось змушують нас відчувати так, а не інакше. Однак, якщо ми усвідомлюємо, що ніхто не може змусити нас щось думати і відчувати, ми почнемо розуміти всю повноту нашої свободи. Ніяка людина і ніякі обставини не можуть змінити цієї істини. Віктор Франкл показав нам, красномовно і зворушливо, що навіть посередині страхітливої трагедії можна пізнати щось цінне. Він міг опустити руки, зневірившись змінити свої обставини. Він міг переконати себе, що це нацисти винні в тому, що він здався. А він усвідомив, що навіть диктатори не можуть управляти нашими думками і ставленням до життя і що він сам може використовувати свій життєвий досвід так, як вважає за потрібне.Якщо ваші думки іноді йдуть в негативному напрямку, то хіба вам не здається, що це - результат якогось зовнішнього впливу? Чи не ловили ви себе на думці, що у вас немає майбутнього, тому що хтось змушує вас йти в якомусь певному напрямку? Чи не здається вам, що ви будете щасливі тільки в тому випадку, якщо зміняться оточуючі? Або ви намагаєтеся знайти сенс і благо в будь-якій ситуації?
Не можна піти від істини, яка полягає в тому, що ми вільні думати так, як вважатимемо за потрібне, і що ми самі відповідальні за наші думки і позиції. Якщо вони нас не влаштовують, то в нашій владі їх змінити, тим самим змінивши наше сприйняття життя. Поки ми плекаємо свою свободу мислити і бути, її у нас нікому не відняти. Рутина не може затягнути нас, якщо ми в неї не віримо. Звички дані нам для того, щоб вони нам допомагали, а не для того, щоб ми ставали їх рабами. Старе прислів'я говорить: «Подивися на черепаху, яка може рухатися вперед, тільки висунувши голову з-під панцира!» Насмілюєтеся ви сміливо і вільно йти вперед? Справжня свобода може прийти до нас, тільки якщо ми будемо володіти собою. Коли в серці починає рости щире прагнення до духовної підтримки, тоді ця підтримка знаходиться, і вам забезпечена свобода. Тоді ви можете стати по-справжньому незалежні!
«Вільна людина - це не той, хто порушує всі правила, а той ... хто, визнаючи всі властиві йому спонукання, прагне прочитати, відзначити, вивчити і засвоїти події кожного дня». / Бернард Белл /
«Свобода, яка має справжній сенс, - це не просто позачасова абстракція, не просто відсутність обмежень». / Хелен Лінд /
«До чого якісь права, якщо ми позбавлені свободи і спокою думок, якщо наше внутрішнє і найособистіше« я »- це закисша каламутна калюжа?» / Анрі Торо /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя
Переклала на українську мову 14.12.18 13.43
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Велич не в мені - я в величі»"
• Перейти на сторінку •
"Мудра притча про те, як важливі наші щоденні рішення"
• Перейти на сторінку •
"Мудра притча про те, як важливі наші щоденні рішення"
Про публікацію
