ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце»)
Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо
2024.11.21
22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Свобода - це факт життя"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Свобода - це факт життя"
"Свобода - це факт життя"
Призупиніться на хвилину і чесно подивіться на світ з вашої сьогоднішньої точки зору. Чи можете ви сказати, що ваше життя йде плавно і відкрито? Або, може бути, часом ви відчуваєте, що в чомусь обмежені? Чи є у вас відчуття, що ви твердо керуєте ходом свого життя? Або бувають моменти, коли вас женуть вітри долі і збивають з курсу думки і дії оточуючих? Чи можете ви без перешкод переслідувати обрану вами мету? Або вам хтось або щось заважає, і ваше життя не йде так, як вам хотілося б?
Щоб жити в повну силу і по-справжньому, щоб не просто існувати, важливо зробити так, щоб ви перебували в гармонійному єднанні з оточуючими вас людьми і подіями, але в той же час не втрачали здатності просуватися до здійснення ваших щирих бажань. Нам не можна замикатися на жорсткому уявленні про те, хто ми і як, на нашу думку, мають робити ту чи іншу річ. Східний мудрець сказав одного разу, що ключем до свободи і щастя повинна бути здатність «перестати свої думки». Ця думка відкриває нам очі на багато що. Найчастіше ми нафаршировані звичками робити щось одним певним чином. Тоді, якщо події не йдуть в тому напрямі, в якому ми очікували, або якщо хто-небудь пропонує нову ідею або точку зору, ми виходимо з себе і дратуємо самих себе, і оточуючих. Один шлях до свободи полягає в тому, щоб звільнитися від старого ходу думок і накатаних звичок.
У книзі «Пошуки сенсу» Віктор Франкл розповідає про те, що пережив у нацистському концентраційному таборі. Він розмірковує над іронією долі: ніколи він не почувався таким вільним, як в той жахливий час. Як це може бути правдою? Хоча у нього була відібрана видима свобода і він жив під постійною загрозою хвороби, тортур і смерті, він виявив в собі внутрішню свободу, якої раніше не бачив.
У кожному з нас живе вільний дух і наш розум нічим не пов'язаний - якщо тільки ми самі не вважаємо себе зв'язаними. Кілька років тому по американському телебаченню йшла стара інтермедія «Три коміка». Ларрі кричав Моу: «Я не бачу! Я не бачу! »Моу негайно кидався Ларрі на допомогу, питаючи:« Що трапилося? Чому? »Тоді Ларрі з посмішкою оголошував:« Тому що я закрив очі! »І звичайно, Моу моментально давав Ларрі ляпаса. Це дуже хороша думка - іноді замислюватися про те, чи не осліпли ми по відношенню до чогось, просто закривши очі. (І бажано це робити до того, як ми отримаємо ляпаса від обставин!) Треба замислюватися над тим, чи обмежує нас життя, або ми самі обмежуємо себе за рахунок вузькості мислення. Було б дуже добре, якби ми зрозуміли, що наш розум не можна прив'язати до жодного життєвого досвіду, якщо ми не будемо пов'язані нашими власними думками.
Якщо ми зрозуміємо, що свобода неминуча, це свідомість може істотно допомогти нам вести щасливе і плідне життя. В умовах крайньої фізичної несвободи Віктор Франкл усвідомив, що таке справжня свобода. Він зрозумів, що куди б його не привело життя, якими б жахливими не були її зовнішні умови, з ним як і раніше залишилася свобода думки і поглядів. Він міг свідомо прийняти рішення дивитися на все очима вільного духу.
Ми часто добровільно відмовляємося від цієї невід'ємної свободи, вважаючи, що наші батьки, друзі, вчителі, роботодавці або ще хтось змушують нас відчувати так, а не інакше. Однак, якщо ми усвідомлюємо, що ніхто не може змусити нас щось думати і відчувати, ми почнемо розуміти всю повноту нашої свободи. Ніяка людина і ніякі обставини не можуть змінити цієї істини. Віктор Франкл показав нам, красномовно і зворушливо, що навіть посередині страхітливої трагедії можна пізнати щось цінне. Він міг опустити руки, зневірившись змінити свої обставини. Він міг переконати себе, що це нацисти винні в тому, що він здався. А він усвідомив, що навіть диктатори не можуть управляти нашими думками і ставленням до життя і що він сам може використовувати свій життєвий досвід так, як вважає за потрібне.Якщо ваші думки іноді йдуть в негативному напрямку, то хіба вам не здається, що це - результат якогось зовнішнього впливу? Чи не ловили ви себе на думці, що у вас немає майбутнього, тому що хтось змушує вас йти в якомусь певному напрямку? Чи не здається вам, що ви будете щасливі тільки в тому випадку, якщо зміняться оточуючі? Або ви намагаєтеся знайти сенс і благо в будь-якій ситуації?
Не можна піти від істини, яка полягає в тому, що ми вільні думати так, як вважатимемо за потрібне, і що ми самі відповідальні за наші думки і позиції. Якщо вони нас не влаштовують, то в нашій владі їх змінити, тим самим змінивши наше сприйняття життя. Поки ми плекаємо свою свободу мислити і бути, її у нас нікому не відняти. Рутина не може затягнути нас, якщо ми в неї не віримо. Звички дані нам для того, щоб вони нам допомагали, а не для того, щоб ми ставали їх рабами. Старе прислів'я говорить: «Подивися на черепаху, яка може рухатися вперед, тільки висунувши голову з-під панцира!» Насмілюєтеся ви сміливо і вільно йти вперед? Справжня свобода може прийти до нас, тільки якщо ми будемо володіти собою. Коли в серці починає рости щире прагнення до духовної підтримки, тоді ця підтримка знаходиться, і вам забезпечена свобода. Тоді ви можете стати по-справжньому незалежні!
«Вільна людина - це не той, хто порушує всі правила, а той ... хто, визнаючи всі властиві йому спонукання, прагне прочитати, відзначити, вивчити і засвоїти події кожного дня». / Бернард Белл /
«Свобода, яка має справжній сенс, - це не просто позачасова абстракція, не просто відсутність обмежень». / Хелен Лінд /
«До чого якісь права, якщо ми позбавлені свободи і спокою думок, якщо наше внутрішнє і найособистіше« я »- це закисша каламутна калюжа?» / Анрі Торо /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя
Переклала на українську мову 14.12.18 13.43
Призупиніться на хвилину і чесно подивіться на світ з вашої сьогоднішньої точки зору. Чи можете ви сказати, що ваше життя йде плавно і відкрито? Або, може бути, часом ви відчуваєте, що в чомусь обмежені? Чи є у вас відчуття, що ви твердо керуєте ходом свого життя? Або бувають моменти, коли вас женуть вітри долі і збивають з курсу думки і дії оточуючих? Чи можете ви без перешкод переслідувати обрану вами мету? Або вам хтось або щось заважає, і ваше життя не йде так, як вам хотілося б?
Щоб жити в повну силу і по-справжньому, щоб не просто існувати, важливо зробити так, щоб ви перебували в гармонійному єднанні з оточуючими вас людьми і подіями, але в той же час не втрачали здатності просуватися до здійснення ваших щирих бажань. Нам не можна замикатися на жорсткому уявленні про те, хто ми і як, на нашу думку, мають робити ту чи іншу річ. Східний мудрець сказав одного разу, що ключем до свободи і щастя повинна бути здатність «перестати свої думки». Ця думка відкриває нам очі на багато що. Найчастіше ми нафаршировані звичками робити щось одним певним чином. Тоді, якщо події не йдуть в тому напрямі, в якому ми очікували, або якщо хто-небудь пропонує нову ідею або точку зору, ми виходимо з себе і дратуємо самих себе, і оточуючих. Один шлях до свободи полягає в тому, щоб звільнитися від старого ходу думок і накатаних звичок.
У книзі «Пошуки сенсу» Віктор Франкл розповідає про те, що пережив у нацистському концентраційному таборі. Він розмірковує над іронією долі: ніколи він не почувався таким вільним, як в той жахливий час. Як це може бути правдою? Хоча у нього була відібрана видима свобода і він жив під постійною загрозою хвороби, тортур і смерті, він виявив в собі внутрішню свободу, якої раніше не бачив.
У кожному з нас живе вільний дух і наш розум нічим не пов'язаний - якщо тільки ми самі не вважаємо себе зв'язаними. Кілька років тому по американському телебаченню йшла стара інтермедія «Три коміка». Ларрі кричав Моу: «Я не бачу! Я не бачу! »Моу негайно кидався Ларрі на допомогу, питаючи:« Що трапилося? Чому? »Тоді Ларрі з посмішкою оголошував:« Тому що я закрив очі! »І звичайно, Моу моментально давав Ларрі ляпаса. Це дуже хороша думка - іноді замислюватися про те, чи не осліпли ми по відношенню до чогось, просто закривши очі. (І бажано це робити до того, як ми отримаємо ляпаса від обставин!) Треба замислюватися над тим, чи обмежує нас життя, або ми самі обмежуємо себе за рахунок вузькості мислення. Було б дуже добре, якби ми зрозуміли, що наш розум не можна прив'язати до жодного життєвого досвіду, якщо ми не будемо пов'язані нашими власними думками.
Якщо ми зрозуміємо, що свобода неминуча, це свідомість може істотно допомогти нам вести щасливе і плідне життя. В умовах крайньої фізичної несвободи Віктор Франкл усвідомив, що таке справжня свобода. Він зрозумів, що куди б його не привело життя, якими б жахливими не були її зовнішні умови, з ним як і раніше залишилася свобода думки і поглядів. Він міг свідомо прийняти рішення дивитися на все очима вільного духу.
Ми часто добровільно відмовляємося від цієї невід'ємної свободи, вважаючи, що наші батьки, друзі, вчителі, роботодавці або ще хтось змушують нас відчувати так, а не інакше. Однак, якщо ми усвідомлюємо, що ніхто не може змусити нас щось думати і відчувати, ми почнемо розуміти всю повноту нашої свободи. Ніяка людина і ніякі обставини не можуть змінити цієї істини. Віктор Франкл показав нам, красномовно і зворушливо, що навіть посередині страхітливої трагедії можна пізнати щось цінне. Він міг опустити руки, зневірившись змінити свої обставини. Він міг переконати себе, що це нацисти винні в тому, що він здався. А він усвідомив, що навіть диктатори не можуть управляти нашими думками і ставленням до життя і що він сам може використовувати свій життєвий досвід так, як вважає за потрібне.Якщо ваші думки іноді йдуть в негативному напрямку, то хіба вам не здається, що це - результат якогось зовнішнього впливу? Чи не ловили ви себе на думці, що у вас немає майбутнього, тому що хтось змушує вас йти в якомусь певному напрямку? Чи не здається вам, що ви будете щасливі тільки в тому випадку, якщо зміняться оточуючі? Або ви намагаєтеся знайти сенс і благо в будь-якій ситуації?
Не можна піти від істини, яка полягає в тому, що ми вільні думати так, як вважатимемо за потрібне, і що ми самі відповідальні за наші думки і позиції. Якщо вони нас не влаштовують, то в нашій владі їх змінити, тим самим змінивши наше сприйняття життя. Поки ми плекаємо свою свободу мислити і бути, її у нас нікому не відняти. Рутина не може затягнути нас, якщо ми в неї не віримо. Звички дані нам для того, щоб вони нам допомагали, а не для того, щоб ми ставали їх рабами. Старе прислів'я говорить: «Подивися на черепаху, яка може рухатися вперед, тільки висунувши голову з-під панцира!» Насмілюєтеся ви сміливо і вільно йти вперед? Справжня свобода може прийти до нас, тільки якщо ми будемо володіти собою. Коли в серці починає рости щире прагнення до духовної підтримки, тоді ця підтримка знаходиться, і вам забезпечена свобода. Тоді ви можете стати по-справжньому незалежні!
«Вільна людина - це не той, хто порушує всі правила, а той ... хто, визнаючи всі властиві йому спонукання, прагне прочитати, відзначити, вивчити і засвоїти події кожного дня». / Бернард Белл /
«Свобода, яка має справжній сенс, - це не просто позачасова абстракція, не просто відсутність обмежень». / Хелен Лінд /
«До чого якісь права, якщо ми позбавлені свободи і спокою думок, якщо наше внутрішнє і найособистіше« я »- це закисша каламутна калюжа?» / Анрі Торо /
Джон Темплтон. Всесвітні закони життя
Переклала на українську мову 14.12.18 13.43
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"«Велич не в мені - я в величі»"
• Перейти на сторінку •
"Мудра притча про те, як важливі наші щоденні рішення"
• Перейти на сторінку •
"Мудра притча про те, як важливі наші щоденні рішення"
Про публікацію