І
Обмежується коло друзів,
яких раніше я вітав
у новорічній завірюсі
веселих шоу і забав.

Завіяло: у іншу спілку,
на манівці, у видавці...
Великому в ПееМі мілко,
мов криголаму у ріці.

Ізолювали ся нарциси,
тусуються глухонімі.
У вирії – зозульки сизі,
а ми сумуємо самі.

Взаємо-критика лікує.
Тому о будь-якій порі,
як у молитві алілуя,
чекаємо коментарі.

Ачей і я іще учуся
і не очікую на біс
як інші містери і міс...
За репутацію боюся,
коли оказії діждуся
і суну у халепу ніс.

                ІІ
Ото ж уже у цьому році,
що добігає до кінця,
усі свої колоди в оці
повикидаю у сміття.

Але й усе, що вадить зору
і gentlemene &¹ madame,
я покажу як зайву флору,
що шкодить мові і віршам².

(мороза діда в ці години
усі чекають дива як
маленького ів ув хлопчини
тане́ сніжана на очах). ³

Я уявляю читача,
який ці опуси чита(є)...
Якогось є не вистача⁴?
А це я риму підганяю.

Ковтаю альфи, їм омеги...
А Муза скоса погляда⁴.
Мої зоїли і колеги,
вино поезії – вода.

І наливаємо по колу,
і випиваєм⁴... О! За нас!
Аби русизми побороли,
а суржик хай жує Пегас.

Бува⁴ узрю неповториме
і спотикаюся, – оп-ля!
Але якщо не гріє рима,
то мова аса звеселя⁴.

Я копіюю і сюжети,
і стиль, і фрази, і слова –
усі досягнення поета,
які і я не забува⁴.

Поезія, буває, лічить⁵...
І меланхолія зника⁴,
коли не хо⁴, але увічнить
сатира коміка ..... .

Мені нашіптує і Муза,
і щось навіює Борей –
ну чо⁴ чіпать⁶ нам ......... ,
коли у нього все о'кей?

Нема кебети описати,
що небо – ніби голубе?

Та ну його! Мої дівчата,
айда угадувать⁶ себе.

А то попри освітні норми
чоловіків-грамотіяк⁷
неонебачені⁸ реформи
не просуваються ніяк.

Я помиляться⁶ не боюся
і виростаю аж на п'ядь,
коли – і не моя Ма..ся,
але оцінює на п'ять.

І хай поаплодує ....,
що на ялинці є папайя,
чеширський усміх на устах,
поет линяє на очах.

І хай за Вікою де .....,
і я журитися не бу-⁹
ду, і римую неповторно,
що я у неї не табу.

І хай мене не розчарує
новою скрипкою ..... ,
коли у хорі не почую
її поез⁴, а не його.

І хай почує .........,
що я без неї аж зачах
і все очікую романа¹⁰
у неоліту¹¹ на очах.

І хай прижме до серця ....
мене, як нічиє дитя,
як та соломинка остання
у течії мого¹² життя.

І хай, неначе Пенелопа,
аматорка О.... К..
почує мовою Езопа,
що і її чека⁴ Улісс.

І, мо⁴ по стилю і по тропам¹³
пізнаю ...., і не сам,
та не із нею, автостопом,
поїду у її сезам.

І аж тоді, як не загину,
коли я напишу есе,
накине соточку ......
за те, що мова – наше все!

А як почину і на лавку
мене одного покладуть,
мені Сашко підсуне .....
на всі літа у дальню путь.

А як до раю не поїду,
то у наяд козирний ...
пошле зі мною до Аїду
свою Горгону і медуз.

І у кінці почую фразу
від редколегії ..,
що я не вилізав ні разу
за межі фабули і тем.

                ІІІ
Я розумію – наваяли...
Куди його тепер подіть⁶
усе, що тішить і ятрить –
заслуги і високі бали?
Та ще й аматорів навчали...

А ви граматику учіть.

Ну от і все. Останнє шоу
на лабутенах. І – у рай,
кудись за обрії, за край...
Нехай перемагає мова.
А одягаючи обнови,
мої котурни не взувай.

І пам’ятай, коли співають
мелодії сонат¹⁴твоїх,
то голосні не заважають,
а заважає збіг¹⁴ глухих.

Очікуй лаври Мельпомени
у дежавю шерше ля фан.
Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
З Новим!
               Бувайте.              
                     Гра-фо-ман.

31.12.2018

¹ – знак логіки при її відсутності у автора;
² – кажуть, ніби наголос у множині – на другому складі, а в однині – на першому;
³ – ноу-хау, коли беззнаковість приховує безграмотність, інверсії – смисл сказаного, зайві глухі(ів) – нібито згладжують голосні, штучний наголос – забезпечує ритміку, повтор однакових складів(типу на на) – нібито вадить високій поезії;
Нормальною мовою перекладається так:
Діда Мороза в ці години
усі чекають як дива.
І у маленького хлопчини
Сніжана тане на очах;
⁴ – покручі суржика, обрубана класиками форма дієслова, якої у словниках немає;
⁵ – не те саме, що лікує;
⁶ – русизми, калька з великого і могутнього язика(класикам – можна);
⁷ – неологізм від грамотіїв;
⁸ – нове на рівні відкриття;
⁹ – форма римування, яка властива виключно майстрам;
¹⁰ – родовий відмінок вимагає роману;
¹¹ – не плутати новітню літературу із мезозойською ерою;
¹² – підступне слово щодо наголосу;
¹³ – подвійна колізія з відмінюванням і значенням;
¹⁴ – збіг приголосних у суміжних словах є ознакою авторської неспроможності.