ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.13 23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.

Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,

хома дідим
2026.09.13 22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет

Віктор Насипаний
2026.09.13 19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.

Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,

Мирон Шагало
2026.09.13 19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.

Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла

Вячеслав Руденко
2026.09.13 19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.

Тетяна Левицька
2026.09.13 17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.

С М
2026.09.13 13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру

Борис Костиря
2026.09.13 13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.

Ірина Вовк
2026.09.13 08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)


«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»

(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)


Євген Федчук
2026.09.13 07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б

Володимир Бойко
2026.09.13 06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.

У злиден

Віктор Кучерук
2026.09.13 06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.

хома дідим
2026.09.12 21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи

Вячеслав Руденко
2026.09.12 21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.

Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,

Ольга Садкова
2026.09.12 21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.

Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:

Борис Костиря
2026.09.12 13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Лютий
Бенкетує зима. У хмарині зашпортався промінь,
Чорні вирви на полі пшеничному сніг обілив.
А мені би весни - щоби луками ширилась повінь
І летіло із ясних небес журавлине "курли".

Щоб дзуміла бджола серед цвіту черешень та вишень,
А над садом веселка яріла опісля грози.
Та у громі гармат гаснуть клапті розбитої тиші,
А поораний мінами сніг у кривавій росі.

Пахне порохом, сталлю горілою, збройним мастилом,
В очі дивиться смерть, зубоскалить і каже: - Привіт!
Куля влучила в друга, що ж - сьогодні мені пощастило.
Завтра черга моя, шепче доля "Пиши заповіт".

Ув окопі тіснім позмиваю гріхи власні кров'ю,
Сходить сонце, у вогнищі лютому світ запалав.
А весна зовсім поруч - тягнуся до неї рукою,
А на ній тане сніг віднімаючи краплі тепла.

03.02.2019 р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-04 07:01:43
Переглядів сторінки твору 1518
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.994 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.993 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 13:54:29 ]
За безвихідної ситуації в Україні і красоти Весни набувають іншого кольору.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-04 15:27:02 ]
Є таке. Треба радіти тому, що маємо.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 20:56:23 ]
"Ще панує зима" читається як "щепану єзима". Анапест можна зібрати докупи краще і більш милозвучно.
Я запропонував би "в пануванні зима".
Граматично правильно.
В четвертому рядку аж два випадки збігів приголосних.
"і летіло з високих небес журавлине "курли".
Моя пропозиція тимчасова і необов'язкова. Прикметник "високих" можна замінити на щось схоже за наголосом.
Щоправда, проситься анекдот про ворону та "курли", але не всі його чули.
Сумно (війна ж), але "сталлю горілою" - не самий кращий вибір. Скільки не читаю, а мені являється то Годзіла, то якась горилла.
Та і яка там сталь? Сталь - це сплав заліза з вуглецем. Можна було би опрацювати і цей рядок.
Може, варто окопи оспівати якось інакше? Траншея
(вузький глибокий рів із бруствером, що з'єднує в одну лінію всі вогневі точки оборонних позицій) теж, на мою скромну думку дилетанта, належить до оборонних споруд.

В цілому нормально.
Настільки нормально, щоби не сперечатися.

Щасти,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 22:15:23 ]
Дякую, друже. Трохи опрацював. От тільки рядок зі сталлю давати під ніж не можу. Там все точно, хто ТАМ був - знає як воно пахне. Хоча, звісно, і тут можна випрозорити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 23:09:14 ]
Гарно попрацювали. Впоралися.
Пахне залізом чи металом - все одно у тих парфумах сказитися можна.
Вірш годиться для агітмайданчиків, зустрічей тощо. Ще й Ви музика відомий. Колись було, бачилися.
Справді. Я б не написав такого. Мені один-два більш-менш серйозних віршей - і тягне на лімерики та на всяке "ги-ги". А що таке серйозний вірш? Коли від душі, можливо, про своє, а воно як і в інших буває.
Не роблю жодних анонсів.
Бувайте здорові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-04 21:10:33 ]
Сильний вірш, вражає, пане Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-04 22:17:29 ]
Дякую, пані Тетяно.